***у співавторстві з поетесою Світланою Соболевською***


Під вербою принишк-

ли закоханих двоє. І сад

Повен таїн нічних.

Хто садив його? Може, де Сад?

Ніч обох залюбки

Заколисує. Тільки люби!

Епілогу думки –

Боже! Що мені з ними робить?..

...із гнізда пташеня

Може випасти (Боже, впаси!..)

Під "мовчання ягнят"

Божий захист несила просить.

Ніби скраплений газ

У балоні – і смерть, і життя.

(бачиш хибу – нараз

Кат голівоньку може відтять...)

...якось тут підозріло під казочку

Зжерти хочеться бубликів в’язочку,

Та не в’яжеться, як би не плакати

Пуповина (чи покази)... Так і ти

Розкажи – ну чому під вербою

Я кохатися маю з тобою,

Із отою, що радо не рада,

І колись неодмінно-то зрадить?

Чи тебе цілувати? Чи гримати?

Чи калинмалинОвими римами,

Мов пташину, в долоні утримувать?

(це занадто вже, пані...) Полинами

Так гірчила бажання трава...

(як на фронті... Коли зажував

Під чарчину пелюстку блавати

З палісаду розбитої хати...)

Хто ти є мені? Міра без міри?

Квінтесенція хибної віри?

Заблукаю в саду Гефсіманськім,

Мов у каталептичному трансі...
…..................................
У саду не верба: під оливами

Вже душа відігріта молитвою

І твоїми окрилена римами.

Та дізнатися прагну: хто ти мені?

Звідки чари твої?

Із яких сновидінь

Мене викликав ти

І несеш в далечінь?

Я не плутаю зраду із радістю,

З почуттями не вмію я гратися:

Не веду я подвійної гри.

Все зав'яжеться. Бублик бери.

На додачу отримуєш шанс

(Вже літати навчилось пташа).

Із обіймів, програвши всі битви,

Не тікаю, бо з небом ми квити.


© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118042610945