Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.29
23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
2026.05.29
17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
2026.05.29
16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
2026.05.29
11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
2026.05.29
11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
2026.05.29
11:26
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
2026.05.29
06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
2026.05.29
06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст
2026.05.29
00:24
Не кричи ура, поки з бункера не виліз.
Є чимало людей злопам'ятних, та не чути щось про добропам'ятних.
У бункері путіну добре, та в землі було б краще.
Погано, коли мізки запливають жиром, але значно гірше, коли мізки запливають ненавистю.
2026.05.28
23:42
І. ВЕСНА У ГАРДАРИЦІ
Коли на подвір’я великого князя вперше ступив цей чужинець, Київ потопав у білому цвіті садів. Юний норвезький принц Гаральд, який щойно втік від смерті та поразки на батьківщині, мав у кишенях лише вітер, а в руках
2026.05.28
22:31
Не смішно
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.
Величчям і справами хосними
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.
Величчям і справами хосними
2026.05.28
17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
2026.05.28
16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
2026.05.28
16:25
Інтро *
(Сем Катлер):
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
(Сем Катлер):
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
2026.05.28
16:05
У СВІТІ ІЗ КРИГИ І КРИЦІ...
У літописах суворої Півночі та на пергаментах золотоверхого Києва залишилися слова, які досі пахнуть морською сіллю, річковою прохолодою та гарячою кров’ю. Це історія про Єлизавету, старшу доньку Ярослава Мудрого, яку сканд
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Вірші
Сад
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сад
***у співавторстві з поетесою Світланою Соболевською***
Під вербою принишк-
ли закоханих двоє. І сад
Повен таїн нічних.
Хто садив його? Може, де Сад?
Ніч обох залюбки
Заколисує. Тільки люби!
Епілогу думки –
Боже! Що мені з ними робить?..
...із гнізда пташеня
Може випасти (Боже, впаси!..)
Під "мовчання ягнят"
Божий захист несила просить.
Ніби скраплений газ
У балоні – і смерть, і життя.
(бачиш хибу – нараз
Кат голівоньку може відтять...)
...якось тут підозріло під казочку
Зжерти хочеться бубликів в’язочку,
Та не в’яжеться, як би не плакати
Пуповина (чи покази)... Так і ти
Розкажи – ну чому під вербою
Я кохатися маю з тобою,
Із отою, що радо не рада,
І колись неодмінно-то зрадить?
Чи тебе цілувати? Чи гримати?
Чи калинмалинОвими римами,
Мов пташину, в долоні утримувать?
(це занадто вже, пані...) Полинами
Так гірчила бажання трава...
(як на фронті... Коли зажував
Під чарчину пелюстку блавати
З палісаду розбитої хати...)
Хто ти є мені? Міра без міри?
Квінтесенція хибної віри?
Заблукаю в саду Гефсіманськім,
Мов у каталептичному трансі...
…..................................
У саду не верба: під оливами
Вже душа відігріта молитвою
І твоїми окрилена римами.
Та дізнатися прагну: хто ти мені?
Звідки чари твої?
Із яких сновидінь
Мене викликав ти
І несеш в далечінь?
Я не плутаю зраду із радістю,
З почуттями не вмію я гратися:
Не веду я подвійної гри.
Все зав'яжеться. Бублик бери.
На додачу отримуєш шанс
(Вже літати навчилось пташа).
Із обіймів, програвши всі битви,
Не тікаю, бо з небом ми квити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118042610945
Під вербою принишк-
ли закоханих двоє. І сад
Повен таїн нічних.
Хто садив його? Може, де Сад?
Ніч обох залюбки
Заколисує. Тільки люби!
Епілогу думки –
Боже! Що мені з ними робить?..
...із гнізда пташеня
Може випасти (Боже, впаси!..)
Під "мовчання ягнят"
Божий захист несила просить.
Ніби скраплений газ
У балоні – і смерть, і життя.
(бачиш хибу – нараз
Кат голівоньку може відтять...)
...якось тут підозріло під казочку
Зжерти хочеться бубликів в’язочку,
Та не в’яжеться, як би не плакати
Пуповина (чи покази)... Так і ти
Розкажи – ну чому під вербою
Я кохатися маю з тобою,
Із отою, що радо не рада,
І колись неодмінно-то зрадить?
Чи тебе цілувати? Чи гримати?
Чи калинмалинОвими римами,
Мов пташину, в долоні утримувать?
(це занадто вже, пані...) Полинами
Так гірчила бажання трава...
(як на фронті... Коли зажував
Під чарчину пелюстку блавати
З палісаду розбитої хати...)
Хто ти є мені? Міра без міри?
Квінтесенція хибної віри?
Заблукаю в саду Гефсіманськім,
Мов у каталептичному трансі...
…..................................
У саду не верба: під оливами
Вже душа відігріта молитвою
І твоїми окрилена римами.
Та дізнатися прагну: хто ти мені?
Звідки чари твої?
Із яких сновидінь
Мене викликав ти
І несеш в далечінь?
Я не плутаю зраду із радістю,
З почуттями не вмію я гратися:
Не веду я подвійної гри.
Все зав'яжеться. Бублик бери.
На додачу отримуєш шанс
(Вже літати навчилось пташа).
Із обіймів, програвши всі битви,
Не тікаю, бо з небом ми квити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118042610945
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
