ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
гала
- Видел ли ты генерала с манной кашей на усах?- спросил меня приятель, только что возвратившийся после отпуска из Крыма.
- Но как ты оказался в обществе генерала?
…Приехав во Фрунзенское со старшим сыном, я снял комнату неподалеку от моря. Вечером хозяева пригласили к себе отужинать. Разговорились. Я пожаловался на дороговизну общепита и потерю драгоценного времени на стояние в очереди.
- Это поправимо,- сказала хозяйка.- Я работаю в военном санатории и постараюсь достать пропуск на его территорию. А там будете пользоваться и закрытым пляжем, и столовой.
И вскорости я позабыл о тяготах простого отдыхающего. Никаких тебе долгих стояний под лучами палящего солнца да еще с досадой на тех, кто нарушает очередь. Большой выбор блюд, все вкусно… Привольно и на пляже. Не нужно ранним утром занимать лежак, пробиваться к нему всякий раз через лежбища отдыхающих, за которыми еле-еле просматривалось море. А крики детей, а ругань… Ничего этого не было на закрытом ведомственном пляже.
Но, как водится в нашей жизни, за все надо платить. За благополучие тоже. Пока я читал что-то отложенное на отпуск, мой дошкольник-сын успел познакомиться со своей сверстницей и преспокойно играл с ней. С девочки не спускала глаз сухопарая бабушка, рядом с которой возлежал ее муж - грузный седовласый мужчина.
Оторвавшись на какое-то мгновение от книжки, вижу, что мой сыночек преспокойно лакомится чужим виноградом.
По тем нескольким дням, которые мы провели на городском пляже, я не переставал удивляться детской непосредственности своего первенца: как ни в чем не бывало подходил он к семейству, перед которым полыхал только что разрезанный на ломти огромный арбуз, и спрашивал:
«Вы что едите?»
«Арбуз».
«А можно попробовать?»
Или же останавливался возле компании преферансистов и предлагал:
«Давайте и я сыграю с вами!»
Но там дело заканчивалось для меня извинениями, а тут пришлось позабыть о чтении и не просто знакомиться с бабушкой и дедушкой девочки, но и выслушивать с сильным грузинским акцентом рассказ о том, как он, генерал, командовал чуть ли не армией на уборке урожая, которым порадовала бывшая целина Казахстана. Это было скучно, но пока что не касалось моего скудного кошелька. А вот знакомство детей, переросшее в обоюдную привязанность, вынудило и меня раскошеливаться, чтобы хоть как-нибудь восстановить дисбаланс гостеприимства: грузинское семейство выносило на пляж огромные гроздья винограда, персики, груши, яблоки…Доступные для генерала заоблачные цены рынка с каждым днем облегчали мой кошелек и в конце концов заставили обратиться за помощью к киевским приятелям. Слава Богу, они тоже отдыхали во Фрунзенском.
-Но причем тут манная каша на генеральских усах?- перебил я рассказчика.
- А при том, что его внучка, наверняка Галя ( в генеральском произношении Гала), оказалась девочкой с характером. Да еще каким!.. Возле нее собирались и постарше дети. Как заправская артистка, она рассказывала что-то забавное, и слушатели сидели вокруг нее, не проронив ни слова. А Боря, казалось, просто влюбился в эту хрупкую неказистую девчонку. Да и она, видимо, не была равнодушна к моему сыну, уделяя ему намного больше, чем другим, внимания: научила делать «колесо», стоять на руках, а главное – лежать распластавшись на воде, которое она называла «лягушкой».
…В столовой я теперь вынужден был садиться только по соседству с новыми знакомыми.Так пожелала Гала.
И вот как-то за завтраком наблюдаю такую картину:
-Баба,- говорит Гала властным тоном,- ты ешь яйцо. Ты, дед,- манную кашу. А я – чай.
Распорядясь, девочка подошла к нашему столику и на полном серьезе обращается к моему сыну, который после неоднократных моих напоминаний приниматься за пищу лишь набивал рот едой и смотрел по сторонам.
- Боря!- по-командирски говорит Гала.- Как ты сможешь быть космонавтом, летчиком, танкистом или же моряком, когда даже не притронулся ни к яичнице, ни к творогу?
И тут мой сын с необычной для него скоростью начал уплетать все, к чему до сих пор не прикоснулся. Гала смотрела на него своими большими карими глазами, не обращая никакого внимания на деда и бабу. А я возьми да и посмотри в их сторону. Каково же было мое удивление: генерал с трудом доедал манную кашу, оставляя ее и на своих пышных усах…
С трудом удержался, чтобы не рассмеяться. Согласись – ситуация и в самом деле комичная. Такое нарочно не выдумаешь…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
гала
- Видел ли ты генерала с манной кашей на усах?- спросил меня приятель, только что возвратившийся после отпуска из Крыма.
- Но как ты оказался в обществе генерала?
…Приехав во Фрунзенское со старшим сыном, я снял комнату неподалеку от моря. Вечером хозяева пригласили к себе отужинать. Разговорились. Я пожаловался на дороговизну общепита и потерю драгоценного времени на стояние в очереди.
- Это поправимо,- сказала хозяйка.- Я работаю в военном санатории и постараюсь достать пропуск на его территорию. А там будете пользоваться и закрытым пляжем, и столовой.
И вскорости я позабыл о тяготах простого отдыхающего. Никаких тебе долгих стояний под лучами палящего солнца да еще с досадой на тех, кто нарушает очередь. Большой выбор блюд, все вкусно… Привольно и на пляже. Не нужно ранним утром занимать лежак, пробиваться к нему всякий раз через лежбища отдыхающих, за которыми еле-еле просматривалось море. А крики детей, а ругань… Ничего этого не было на закрытом ведомственном пляже.
Но, как водится в нашей жизни, за все надо платить. За благополучие тоже. Пока я читал что-то отложенное на отпуск, мой дошкольник-сын успел познакомиться со своей сверстницей и преспокойно играл с ней. С девочки не спускала глаз сухопарая бабушка, рядом с которой возлежал ее муж - грузный седовласый мужчина.
Оторвавшись на какое-то мгновение от книжки, вижу, что мой сыночек преспокойно лакомится чужим виноградом.
По тем нескольким дням, которые мы провели на городском пляже, я не переставал удивляться детской непосредственности своего первенца: как ни в чем не бывало подходил он к семейству, перед которым полыхал только что разрезанный на ломти огромный арбуз, и спрашивал:
«Вы что едите?»
«Арбуз».
«А можно попробовать?»
Или же останавливался возле компании преферансистов и предлагал:
«Давайте и я сыграю с вами!»
Но там дело заканчивалось для меня извинениями, а тут пришлось позабыть о чтении и не просто знакомиться с бабушкой и дедушкой девочки, но и выслушивать с сильным грузинским акцентом рассказ о том, как он, генерал, командовал чуть ли не армией на уборке урожая, которым порадовала бывшая целина Казахстана. Это было скучно, но пока что не касалось моего скудного кошелька. А вот знакомство детей, переросшее в обоюдную привязанность, вынудило и меня раскошеливаться, чтобы хоть как-нибудь восстановить дисбаланс гостеприимства: грузинское семейство выносило на пляж огромные гроздья винограда, персики, груши, яблоки…Доступные для генерала заоблачные цены рынка с каждым днем облегчали мой кошелек и в конце концов заставили обратиться за помощью к киевским приятелям. Слава Богу, они тоже отдыхали во Фрунзенском.
-Но причем тут манная каша на генеральских усах?- перебил я рассказчика.
- А при том, что его внучка, наверняка Галя ( в генеральском произношении Гала), оказалась девочкой с характером. Да еще каким!.. Возле нее собирались и постарше дети. Как заправская артистка, она рассказывала что-то забавное, и слушатели сидели вокруг нее, не проронив ни слова. А Боря, казалось, просто влюбился в эту хрупкую неказистую девчонку. Да и она, видимо, не была равнодушна к моему сыну, уделяя ему намного больше, чем другим, внимания: научила делать «колесо», стоять на руках, а главное – лежать распластавшись на воде, которое она называла «лягушкой».
…В столовой я теперь вынужден был садиться только по соседству с новыми знакомыми.Так пожелала Гала.
И вот как-то за завтраком наблюдаю такую картину:
-Баба,- говорит Гала властным тоном,- ты ешь яйцо. Ты, дед,- манную кашу. А я – чай.
Распорядясь, девочка подошла к нашему столику и на полном серьезе обращается к моему сыну, который после неоднократных моих напоминаний приниматься за пищу лишь набивал рот едой и смотрел по сторонам.
- Боря!- по-командирски говорит Гала.- Как ты сможешь быть космонавтом, летчиком, танкистом или же моряком, когда даже не притронулся ни к яичнице, ни к творогу?
И тут мой сын с необычной для него скоростью начал уплетать все, к чему до сих пор не прикоснулся. Гала смотрела на него своими большими карими глазами, не обращая никакого внимания на деда и бабу. А я возьми да и посмотри в их сторону. Каково же было мое удивление: генерал с трудом доедал манную кашу, оставляя ее и на своих пышных усах…
С трудом удержался, чтобы не рассмеяться. Согласись – ситуация и в самом деле комичная. Такое нарочно не выдумаешь…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію