Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.18
13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.
Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.
Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,
2026.03.18
13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.
По самотнім і голим алеям,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.
По самотнім і голим алеям,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,
2026.03.18
09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
2026.03.18
06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
2026.03.18
06:35
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів.
Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи
2026.03.17
22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
2026.03.17
19:35
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р
2026.03.17
17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
2026.03.17
12:43
І
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
2026.03.17
12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л
2026.03.17
11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
2026.03.17
09:33
«Ой, під горою, під Сучавою,
Там козак Тиміш лежить із славою.
Там не били в дзвони, там не грали сурми,
Тільки лиш Розанда мовить так над мурами...
– Ой, мій соколе, ясний муженьку,
чом не кличеш мене, мій под
2026.03.17
06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
2026.03.17
01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2026.03.17
00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії.
Мало повернути державність, треба повернути ще й історію.
Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого.
Найліпше захищати інт
2026.03.16
23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна?
Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Публіцистика
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані" (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані" (продовження)
«Кав’ярняний інтелігент» - неоднозначний епітет. Варто додати: з якої кав’ярні.
І мазохісти зізнаються в усьому під час тортур.На знак вдячності.
У кого гарна пам’ять, тому легше забути про чимало речей.
Salto morale – небезпечніше, ніж salto mortale.
У пеклі чорт – постать позитивна.
Думки декотрих такі мілкі, що не сягають навіть їхньої голови.
Можна вмерти на острові Святої Єлени, не бувши Наполеоном.
Найкраще підтримують міти – наймити.
Вівця, що мала золоте руно, не була багата.
Усе належить присвятити людині. Тільки не інших людей.
Богу – богове, кесарю – кесареве. А що ж людям?
Вітри віють дуже прозоро.
«З одного хреста можна б зробити дві шибениці»,- сказав з погордою фахівець.
Якби судилося стрітись із моїми вбивцями на тому світі, волів би жити з ними на цьому.
Трапився мені такий далекий од читання чоловік, що мусив цитати з класиків вигадувати сам.
Кожний вік має своє середньовіччя.
Як навчити пам’ять забувати?
Тішу себе щоразу, що зірки, які тонуть в озері, не мешкають там.
Осики тремтять у будь-якім вбранні. Але, чорт побери! У кожному зеленіють.
Не будь снобом. Не бреши, бо правда оплачується краще.
Спала на нього тінь підозри. І в тіні тій він ховається.
Маріонеток найлегше перетворить на повішених. Шворки вже є.
Не клич уночі на поміч. Ще розбудиш сусідів.
Порада письменникам: певної миті треба перестати писати. Навіть перед зачаттям.
Глупота не звільняє від думання.
За кожним рогом чигає кілька напрямків..
Обурення не має бути надто глибоким, щоб не вибухнути.
Діалог напівінтелігентів дорівнює монологові чвертьінтелігента.
І мазохісти зізнаються в усьому під час тортур.На знак вдячності.
У кого гарна пам’ять, тому легше забути про чимало речей.
Salto morale – небезпечніше, ніж salto mortale.
У пеклі чорт – постать позитивна.
Думки декотрих такі мілкі, що не сягають навіть їхньої голови.
Можна вмерти на острові Святої Єлени, не бувши Наполеоном.
Найкраще підтримують міти – наймити.
Вівця, що мала золоте руно, не була багата.
Усе належить присвятити людині. Тільки не інших людей.
Богу – богове, кесарю – кесареве. А що ж людям?
Вітри віють дуже прозоро.
«З одного хреста можна б зробити дві шибениці»,- сказав з погордою фахівець.
Якби судилося стрітись із моїми вбивцями на тому світі, волів би жити з ними на цьому.
Трапився мені такий далекий од читання чоловік, що мусив цитати з класиків вигадувати сам.
Кожний вік має своє середньовіччя.
Як навчити пам’ять забувати?
Тішу себе щоразу, що зірки, які тонуть в озері, не мешкають там.
Осики тремтять у будь-якім вбранні. Але, чорт побери! У кожному зеленіють.
Не будь снобом. Не бреши, бо правда оплачується краще.
Спала на нього тінь підозри. І в тіні тій він ховається.
Маріонеток найлегше перетворить на повішених. Шворки вже є.
Не клич уночі на поміч. Ще розбудиш сусідів.
Порада письменникам: певної миті треба перестати писати. Навіть перед зачаттям.
Глупота не звільняє від думання.
За кожним рогом чигає кілька напрямків..
Обурення не має бути надто глибоким, щоб не вибухнути.
Діалог напівінтелігентів дорівнює монологові чвертьінтелігента.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
