Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.06
17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
2025.11.06
13:26
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.11.06
09:46
Хороший привід: досі в справі
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
Як режисер над усіма…
І не важливо на підставі
Чи усерйоз, чи жартома
Цікаво буде споглядати —
До прозвиськ всучать: театрал!?
Не по одинці, з ніжним матом…
Ну, що поробиш… ритуал.
2025.11.06
01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
2025.11.05
21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.
2025.11.05
17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким
2025.11.05
15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене
вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є
2025.11.05
09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
2025.11.05
02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
2025.11.04
22:11
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
2025.11.04
21:58
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.
В Полі доволі квасолі.
2025.11.04
12:43
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
2025.11.04
11:55
Що бачить читач, який натрапив на публікацію одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"?
Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно:
"Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,
2025.11.04
10:09
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
2025.11.04
07:38
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Публіцистика
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані" (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані" (продовження)
«Кав’ярняний інтелігент» - неоднозначний епітет. Варто додати: з якої кав’ярні.
І мазохісти зізнаються в усьому під час тортур.На знак вдячності.
У кого гарна пам’ять, тому легше забути про чимало речей.
Salto morale – небезпечніше, ніж salto mortale.
У пеклі чорт – постать позитивна.
Думки декотрих такі мілкі, що не сягають навіть їхньої голови.
Можна вмерти на острові Святої Єлени, не бувши Наполеоном.
Найкраще підтримують міти – наймити.
Вівця, що мала золоте руно, не була багата.
Усе належить присвятити людині. Тільки не інших людей.
Богу – богове, кесарю – кесареве. А що ж людям?
Вітри віють дуже прозоро.
«З одного хреста можна б зробити дві шибениці»,- сказав з погордою фахівець.
Якби судилося стрітись із моїми вбивцями на тому світі, волів би жити з ними на цьому.
Трапився мені такий далекий од читання чоловік, що мусив цитати з класиків вигадувати сам.
Кожний вік має своє середньовіччя.
Як навчити пам’ять забувати?
Тішу себе щоразу, що зірки, які тонуть в озері, не мешкають там.
Осики тремтять у будь-якім вбранні. Але, чорт побери! У кожному зеленіють.
Не будь снобом. Не бреши, бо правда оплачується краще.
Спала на нього тінь підозри. І в тіні тій він ховається.
Маріонеток найлегше перетворить на повішених. Шворки вже є.
Не клич уночі на поміч. Ще розбудиш сусідів.
Порада письменникам: певної миті треба перестати писати. Навіть перед зачаттям.
Глупота не звільняє від думання.
За кожним рогом чигає кілька напрямків..
Обурення не має бути надто глибоким, щоб не вибухнути.
Діалог напівінтелігентів дорівнює монологові чвертьінтелігента.
І мазохісти зізнаються в усьому під час тортур.На знак вдячності.
У кого гарна пам’ять, тому легше забути про чимало речей.
Salto morale – небезпечніше, ніж salto mortale.
У пеклі чорт – постать позитивна.
Думки декотрих такі мілкі, що не сягають навіть їхньої голови.
Можна вмерти на острові Святої Єлени, не бувши Наполеоном.
Найкраще підтримують міти – наймити.
Вівця, що мала золоте руно, не була багата.
Усе належить присвятити людині. Тільки не інших людей.
Богу – богове, кесарю – кесареве. А що ж людям?
Вітри віють дуже прозоро.
«З одного хреста можна б зробити дві шибениці»,- сказав з погордою фахівець.
Якби судилося стрітись із моїми вбивцями на тому світі, волів би жити з ними на цьому.
Трапився мені такий далекий од читання чоловік, що мусив цитати з класиків вигадувати сам.
Кожний вік має своє середньовіччя.
Як навчити пам’ять забувати?
Тішу себе щоразу, що зірки, які тонуть в озері, не мешкають там.
Осики тремтять у будь-якім вбранні. Але, чорт побери! У кожному зеленіють.
Не будь снобом. Не бреши, бо правда оплачується краще.
Спала на нього тінь підозри. І в тіні тій він ховається.
Маріонеток найлегше перетворить на повішених. Шворки вже є.
Не клич уночі на поміч. Ще розбудиш сусідів.
Порада письменникам: певної миті треба перестати писати. Навіть перед зачаттям.
Глупота не звільняє від думання.
За кожним рогом чигає кілька напрямків..
Обурення не має бути надто глибоким, щоб не вибухнути.
Діалог напівінтелігентів дорівнює монологові чвертьінтелігента.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
