Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
2026.07.03
06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
2026.07.03
05:02
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА
Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,
2026.07.02
19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
2026.07.02
18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
2026.07.02
16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
2026.07.02
13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
2026.07.02
10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
2026.07.02
05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
2026.07.02
05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ
Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т
2026.07.02
04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
2026.07.01
20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
2026.07.01
19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
2026.07.01
16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.
Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.
Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Публіцистика
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані" (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц "Думки непричесані" (продовження)
«Кав’ярняний інтелігент» - неоднозначний епітет. Варто додати: з якої кав’ярні.
І мазохісти зізнаються в усьому під час тортур.На знак вдячності.
У кого гарна пам’ять, тому легше забути про чимало речей.
Salto morale – небезпечніше, ніж salto mortale.
У пеклі чорт – постать позитивна.
Думки декотрих такі мілкі, що не сягають навіть їхньої голови.
Можна вмерти на острові Святої Єлени, не бувши Наполеоном.
Найкраще підтримують міти – наймити.
Вівця, що мала золоте руно, не була багата.
Усе належить присвятити людині. Тільки не інших людей.
Богу – богове, кесарю – кесареве. А що ж людям?
Вітри віють дуже прозоро.
«З одного хреста можна б зробити дві шибениці»,- сказав з погордою фахівець.
Якби судилося стрітись із моїми вбивцями на тому світі, волів би жити з ними на цьому.
Трапився мені такий далекий од читання чоловік, що мусив цитати з класиків вигадувати сам.
Кожний вік має своє середньовіччя.
Як навчити пам’ять забувати?
Тішу себе щоразу, що зірки, які тонуть в озері, не мешкають там.
Осики тремтять у будь-якім вбранні. Але, чорт побери! У кожному зеленіють.
Не будь снобом. Не бреши, бо правда оплачується краще.
Спала на нього тінь підозри. І в тіні тій він ховається.
Маріонеток найлегше перетворить на повішених. Шворки вже є.
Не клич уночі на поміч. Ще розбудиш сусідів.
Порада письменникам: певної миті треба перестати писати. Навіть перед зачаттям.
Глупота не звільняє від думання.
За кожним рогом чигає кілька напрямків..
Обурення не має бути надто глибоким, щоб не вибухнути.
Діалог напівінтелігентів дорівнює монологові чвертьінтелігента.
І мазохісти зізнаються в усьому під час тортур.На знак вдячності.
У кого гарна пам’ять, тому легше забути про чимало речей.
Salto morale – небезпечніше, ніж salto mortale.
У пеклі чорт – постать позитивна.
Думки декотрих такі мілкі, що не сягають навіть їхньої голови.
Можна вмерти на острові Святої Єлени, не бувши Наполеоном.
Найкраще підтримують міти – наймити.
Вівця, що мала золоте руно, не була багата.
Усе належить присвятити людині. Тільки не інших людей.
Богу – богове, кесарю – кесареве. А що ж людям?
Вітри віють дуже прозоро.
«З одного хреста можна б зробити дві шибениці»,- сказав з погордою фахівець.
Якби судилося стрітись із моїми вбивцями на тому світі, волів би жити з ними на цьому.
Трапився мені такий далекий од читання чоловік, що мусив цитати з класиків вигадувати сам.
Кожний вік має своє середньовіччя.
Як навчити пам’ять забувати?
Тішу себе щоразу, що зірки, які тонуть в озері, не мешкають там.
Осики тремтять у будь-якім вбранні. Але, чорт побери! У кожному зеленіють.
Не будь снобом. Не бреши, бо правда оплачується краще.
Спала на нього тінь підозри. І в тіні тій він ховається.
Маріонеток найлегше перетворить на повішених. Шворки вже є.
Не клич уночі на поміч. Ще розбудиш сусідів.
Порада письменникам: певної миті треба перестати писати. Навіть перед зачаттям.
Глупота не звільняє від думання.
За кожним рогом чигає кілька напрямків..
Обурення не має бути надто глибоким, щоб не вибухнути.
Діалог напівінтелігентів дорівнює монологові чвертьінтелігента.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
