Погляд на мудрість.



Душею дитини подивіться, читаючи шкільний зошит...
Вірш написаний під враженням зворушливої роботи талановитого Казахського режисера Сакена Жолдаса "Спасибі, мамо ..."
.... Мені захотілося розповісти Вам про його маленького героя ...
Вони писали твори, як провели свій вихідний ...
Писала Гайда, що нудно з батьками бути одній ...
Що в зоопарк вони ходили, з нею тато в місті гуляв ...
А як повернулися, вечеря на столі їх чекала ...
Пекла - готувала мамуся ... Потім дивилися всі кіно,
Але було нудно чомусь, Айданом з ними все одно.
А поруч, на сусідній парті Шінгис задумливо писав.
Як він проводить вихідні в своєму зошиті розповів ...
Він посміхався згадуючи, але трохи з сумними очима,
а іноді, з дитячої щічки, гаряча текла сльоза ...
«Я ранок радісно зустрічаю ... Його я з мамою проводжу ...
Біжу скоріше з ліжка в кухню і їм прекрасну їжу ...
Насправді в кухні порожньо ... і п'яний тато на столі,
заснув з пляшкою горілки поруч і сумом скорботи на чолі ... *
Потім йду гуляти, і флейту свою улюблену беру ...
* Грає людям в переході, і люди слухаючи гру,
йому монетки опускають в коробку від «Рахат« -конфет ...
Але у Шінгиса на цукерки вільних грошей немає... *
Потім квіти я купую ... Я їх для мами віднесу ...
Вона від нас зараз далеко ... В автобус сяду, повезу.
* В автобус він не сяде, точно ... адже на квиток копійок немає ...
Йде пішки в руці стискаючи, залишок жебрацьких монет ...
Ще на хліб залишити треба, купити б татові молока,
і бинт, впав напевно тато, до крові здерта рука ... *
Ми з мамою разом почитаємо і про все поговоримо,
я обійму, притиснусь до неї ніжно і ми трошки помовчимо ...
* Він притискається до надгробків ... Цілує фото крізь скло ...
І дивиться довго ... дуже довго, на милої матусі фото ... *
Мені мама часто говорила: «Синку ... все буде добре"
Я вірю, мама завжди каже правду, мені жити на світі судилося,
Що б залишити слід хороший, добром і світлом людям бути ...
Що б навчити своїх діточок - свій будинок і Батьківщину любити ... »
Пройдуть роки ... Шінгис напише про маму книгу, дорослим ставши ...
Він затвердить, свій шлях по життю, від мами істини пізнав ...
Він скаже їй «Спасибі мамо ... Ти поряд завжди була ...
Невидимо, мене за руку, по стежці життєвій вела ...
Тебе я бачив у світлі сонця ... і чув в запахах весни ...
Рукою прохолодного чола торкаючись під час хвороби, мені дарувала сни ...
Ти шепіт листя ... Ніжний вітер ... Ти сміх мій і росинки сліз ...
Ти моя мудрість. Моя радість і ніжне світло далеких зірок ...
Моя любов і моє горе ... Але нас не в силах розділити,
гранітний камінь не перешкода, про маму пам'ятати і любити »
Лана Альтер

Переклала на українську мову 27.05.18 8.15