Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.14
22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
2026.08.14
18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
2026.08.14
17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
2026.08.14
13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
2026.08.14
12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
2026.08.14
12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
2026.08.14
11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
2026.08.14
11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу
Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав
2026.08.14
10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
2026.08.14
07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
2026.08.14
04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
2026.08.13
23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі
2026.08.13
22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Душею дитини подивіться...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душею дитини подивіться...
Погляд на мудрість.
Душею дитини подивіться, читаючи шкільний зошит...
Вірш написаний під враженням зворушливої роботи талановитого Казахського режисера Сакена Жолдаса "Спасибі, мамо ..."
.... Мені захотілося розповісти Вам про його маленького героя ...
Вони писали твори, як провели свій вихідний ...
Писала Гайда, що нудно з батьками бути одній ...
Що в зоопарк вони ходили, з нею тато в місті гуляв ...
А як повернулися, вечеря на столі їх чекала ...
Пекла - готувала мамуся ... Потім дивилися всі кіно,
Але було нудно чомусь, Айданом з ними все одно.
А поруч, на сусідній парті Шінгис задумливо писав.
Як він проводить вихідні в своєму зошиті розповів ...
Він посміхався згадуючи, але трохи з сумними очима,
а іноді, з дитячої щічки, гаряча текла сльоза ...
«Я ранок радісно зустрічаю ... Його я з мамою проводжу ...
Біжу скоріше з ліжка в кухню і їм прекрасну їжу ...
Насправді в кухні порожньо ... і п'яний тато на столі,
заснув з пляшкою горілки поруч і сумом скорботи на чолі ... *
Потім йду гуляти, і флейту свою улюблену беру ...
* Грає людям в переході, і люди слухаючи гру,
йому монетки опускають в коробку від «Рахат« -конфет ...
Але у Шінгиса на цукерки вільних грошей немає... *
Потім квіти я купую ... Я їх для мами віднесу ...
Вона від нас зараз далеко ... В автобус сяду, повезу.
* В автобус він не сяде, точно ... адже на квиток копійок немає ...
Йде пішки в руці стискаючи, залишок жебрацьких монет ...
Ще на хліб залишити треба, купити б татові молока,
і бинт, впав напевно тато, до крові здерта рука ... *
Ми з мамою разом почитаємо і про все поговоримо,
я обійму, притиснусь до неї ніжно і ми трошки помовчимо ...
* Він притискається до надгробків ... Цілує фото крізь скло ...
І дивиться довго ... дуже довго, на милої матусі фото ... *
Мені мама часто говорила: «Синку ... все буде добре"
Я вірю, мама завжди каже правду, мені жити на світі судилося,
Що б залишити слід хороший, добром і світлом людям бути ...
Що б навчити своїх діточок - свій будинок і Батьківщину любити ... »
Пройдуть роки ... Шінгис напише про маму книгу, дорослим ставши ...
Він затвердить, свій шлях по життю, від мами істини пізнав ...
Він скаже їй «Спасибі мамо ... Ти поряд завжди була ...
Невидимо, мене за руку, по стежці життєвій вела ...
Тебе я бачив у світлі сонця ... і чув в запахах весни ...
Рукою прохолодного чола торкаючись під час хвороби, мені дарувала сни ...
Ти шепіт листя ... Ніжний вітер ... Ти сміх мій і росинки сліз ...
Ти моя мудрість. Моя радість і ніжне світло далеких зірок ...
Моя любов і моє горе ... Але нас не в силах розділити,
гранітний камінь не перешкода, про маму пам'ятати і любити »
Лана Альтер
Переклала на українську мову 27.05.18 8.15
Душею дитини подивіться, читаючи шкільний зошит...
Вірш написаний під враженням зворушливої роботи талановитого Казахського режисера Сакена Жолдаса "Спасибі, мамо ..."
.... Мені захотілося розповісти Вам про його маленького героя ...
Вони писали твори, як провели свій вихідний ...
Писала Гайда, що нудно з батьками бути одній ...
Що в зоопарк вони ходили, з нею тато в місті гуляв ...
А як повернулися, вечеря на столі їх чекала ...
Пекла - готувала мамуся ... Потім дивилися всі кіно,
Але було нудно чомусь, Айданом з ними все одно.
А поруч, на сусідній парті Шінгис задумливо писав.
Як він проводить вихідні в своєму зошиті розповів ...
Він посміхався згадуючи, але трохи з сумними очима,
а іноді, з дитячої щічки, гаряча текла сльоза ...
«Я ранок радісно зустрічаю ... Його я з мамою проводжу ...
Біжу скоріше з ліжка в кухню і їм прекрасну їжу ...
Насправді в кухні порожньо ... і п'яний тато на столі,
заснув з пляшкою горілки поруч і сумом скорботи на чолі ... *
Потім йду гуляти, і флейту свою улюблену беру ...
* Грає людям в переході, і люди слухаючи гру,
йому монетки опускають в коробку від «Рахат« -конфет ...
Але у Шінгиса на цукерки вільних грошей немає... *
Потім квіти я купую ... Я їх для мами віднесу ...
Вона від нас зараз далеко ... В автобус сяду, повезу.
* В автобус він не сяде, точно ... адже на квиток копійок немає ...
Йде пішки в руці стискаючи, залишок жебрацьких монет ...
Ще на хліб залишити треба, купити б татові молока,
і бинт, впав напевно тато, до крові здерта рука ... *
Ми з мамою разом почитаємо і про все поговоримо,
я обійму, притиснусь до неї ніжно і ми трошки помовчимо ...
* Він притискається до надгробків ... Цілує фото крізь скло ...
І дивиться довго ... дуже довго, на милої матусі фото ... *
Мені мама часто говорила: «Синку ... все буде добре"
Я вірю, мама завжди каже правду, мені жити на світі судилося,
Що б залишити слід хороший, добром і світлом людям бути ...
Що б навчити своїх діточок - свій будинок і Батьківщину любити ... »
Пройдуть роки ... Шінгис напише про маму книгу, дорослим ставши ...
Він затвердить, свій шлях по життю, від мами істини пізнав ...
Він скаже їй «Спасибі мамо ... Ти поряд завжди була ...
Невидимо, мене за руку, по стежці життєвій вела ...
Тебе я бачив у світлі сонця ... і чув в запахах весни ...
Рукою прохолодного чола торкаючись під час хвороби, мені дарувала сни ...
Ти шепіт листя ... Ніжний вітер ... Ти сміх мій і росинки сліз ...
Ти моя мудрість. Моя радість і ніжне світло далеких зірок ...
Моя любов і моє горе ... Але нас не в силах розділити,
гранітний камінь не перешкода, про маму пам'ятати і любити »
Лана Альтер
Переклала на українську мову 27.05.18 8.15
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
