Погляд на мудрість.
Рабіндранат Тагор (07.05.1861 - 07.08.1941) - індійський письменник, поет, композитор, художник, громадський діяч. Його творчість сформувало літературу і музику Бенгалії. Він став першим серед неєвропейців, хто був удостоєний Нобелівської премії з літератури. Переклади його поезії розглядалися як духовна література і разом з його харизматичністю, створили образ Тагора-пророка на Заході.
Тагор почав писати вірші у віці восьми років. У шістнадцять років він написав перші новели і драми, опублікував свої поетичні спроби під псевдонімом Сонячний Лев. Отримавши виховання, просочене гуманізмом і любов'ю до батьківщини, Тагор виступав за незалежність Індії. Їм були організовані Університет Вішва Бхараті і Інститут реконструкції сільського господарства. Вірші Тагора сьогодні є гімнами Індії і Бангладеш.
Творчість Рабіндраната Тагора включає в себе ліричні твори, есе і романи на політичні та соціальні теми. Найбільш відомі його твори - «Гітанджалі», «Гора» і «Будинок і мир» - є прикладами ліризму, розмовного стилю, натуралізму і споглядальності в літературі.

*Щастя дається тільки стриманому. Хочеш, щоб твої бажання збулися, навчися стримувати їх.
*Страждання - це плата за все, що є цінного в цьому житті: за силу, за мудрість, за любов.
*Істинну красу любові може пізнати тільки віддана дружина, але не блудниця.
*Щастя в тому, щоб своє серце віддати іншому.
*Навіть зграя розбійників повинна дотримуватися якись вимог моралі, щоб залишитися зграєю; вони можуть грабувати весь світ, але не одне одного.
* «Ти - мій», - сказала світу влада.
Світ перетворив в темницю влади трон.
Любов сказала світу: «Я - твоя».
Світ став їй вільним будинком.
*Яка величезна різниця між прекрасним, вільним, нічим не затьмарений світом природи, таким спокійним, тихим і незбагненним, і нашою повсякденною суєтою, з її нікчемними скорботними тривогами і спорами.
*Кожна народжена дитина - це звістка про те, що Бог ще не розчарувався в людях.
* Не удари молота, а танець води доводить гальку до досконалості.
*Твоє сонячне світло посміхається зимовим дням мого серця, ні на мить не сумніваючись у повернення його весняних квітів.
*Брехня ніколи не зможе вирости в істину, виростаючи в силі.
*Ми йдемо в гущу галасливої юрби, щоб заглушити крик власної совісті.
*Бути відвертим легко, коли не збираєшся говорити всієї правди.
*Гідний йде з негідним пліч-о-пліч,
а середній бреде стороною, заляканий і боязкий.
*Ніколи не бійся миттєвостей - так співає голос вічності.
*Пил мертвих слів пристав до тебе: обмий свою душу мовчанням.
*Річка істини протікає через канали помилок.
* «Вчені кажуть, що справжній день почнеться, коли ви згаснете», - сказав світляк зіркам. Зірки нічого не відповіли.
*Смерть є згасання світла лампи в променях світанку, а не згасання сонця.
*Трава шукає на землі натовпу собі подібних; дерево шукає на небі свою самотність.
*Головне, чого вчить людину життя, - це не тому, що в світі існує страждання, а тому, що від нього самого залежить, чи зверне він страждання собі на благо, чи перетворить він його в радість.
*Повірте,
Про щастя і горе, народження і смерть
Завжди я тлумачу правдиво, зрозуміло,
Але ви розумієте суть їх перекручено ».
*Дитя-квітка розкриває чашечку свою і вигукує: «О, милий світ, не в'янь, будь ласка!»
*Я попросив дерево: «Скажи мені про Бога».
І воно зацвіло.
*Колись, весільним збентежена нарядом,
Тут, в світі суєти, зі мною ти стала поруч,
І було трепетно стискання рук.
Чи за примхою долі звершилось раптом?
То було не свавілля, що не побіжне мить,
Але таємний промисел і понад веління.
І прожив я свій вік з любимою мрією,
Що будемо, ти і я, єдністю і подружжям.
Як з душі моєї ти черпала багато!
Як багато свіжих струменів влила в неї колись!
Що створювали ми в хвилюванні, в соромі,
У працях і обрядах, в перемогах і біді,
Між злетів і втрат, - то, назавжди живе,
Хто в силах довершити? Лише ми з тобою, двоє
*Вода в посудині прозора. Вода в морі - темна. У маленьких істин є ясні слова; у великої Істини - велике безмовність.
*Звичайно, я міг би обійтися і без квітів, але вони допомагають мені зберегти повагу до самого себе, бо доводять, що я не скутий по руках і ногах буденними турботами. Вони - свідчення моєї волі.
*Загрузнувши в насолодах, ми перестаємо відчувати будь-яке задоволення.
*Ми живемо в цьому світі тільки тоді, коли ми його любимо.
*Подружжя - це мистецтво, і його треба кожен день оновлювати.
*Доторкнувшись, ми можемо вбити; віддаляючись, ми можемо володіти.
*Дозволь тому бачити шипи, у кого є очі, щоб бачити Розу.
*Ми пізнаємо людину не по тому, що вона знає, а по тому, чому він радіє.
*Безліч людей можуть говорити хороші речі, але далеко не всі вміють слухати, тому що це вимагає сили розуму.
*Лук шепоче стрілі, відпускаючи її: «У твоїй волі - моя».
*Життя отримує своє багатство від світу; ціну дає їй любов.
*Війну, де повстає на брата брат,
Всевишній прокляне стократ.
*Безмежна надія і ентузіазм - головне багатство молоді.
*Темні хмари перетворюються в небесні квіти, коли їх поцілує світло
*У променях Місяця ти шлешь мені свої любовні листи, - сказала Ніч Сонця.
- Я залишу свої відповіді - сльозами на траві.
*Ти посміхнулася і заговорила зі мною, - так, ні про що; і я зрозумів, що цієї хвилини і чекав я так довго.
*Песимізм - форма душевного алкоголізму.
*Людина йде в шум натовпу, щоб втопити в ньому свій власний крик про мовчання.
*Закрийте двері перед усіма помилками, - і істина не зможе увійти.
(Перед помилками зачиняє двері, в сум'ятті істина: «Як я ввійду тепер?»)
*Ти - велика крапля роси під листом лотоса, а я - маленька крапелька на його верхній стороні, - сказала Росинка Озера.
*«Я втратила мою росинку», - скаржиться квітка ранковому небу, який втратив всі свої зірки ...
*Якщо ти не бачиш сонце, не плач - через сліз ти не побачиш зірок.
(Плачу вночі по сонцю, не помічаєш зірок.)
*Людина гірше звіра, коли вона звір.
*Всіма заходами намагаються утримати мене в своїх руках ті, що люблять мене в цьому світі.
Але не така твоя любов - вона сильніша їх любові, але залишає мені свободу.
*Зірки не бояться, що їх приймуть за світляків.
*Ви не зможете перетнути море, просто стоячи і вдивляючись у воду. Не витрачайте час на марні бажання.
*Чоловік - таємниця для жінки, а жінка - для чоловіка. Якби цього не було, то це означало б, що природа марно витратила сили, відокремивши їх один від одного.
*Обриваючи пелюстки квітки, ти не отримуєш його краси.
*У мене є зірки на небі ... але я так сумую за маленькою лампою, запаленою у мене в будинку.
*Коли у якої-небудь однієї релігії виникає претензія змусити все людство прийняти її доктрину, вона стає тиранією.
*Коли серця сповнені любові і б'ються лише від зустрічі до розлуки досить і легкого натяку, щоб зрозуміти один одного.


Переклала на українську мову 1.06.18 6.20