* * *
Заховались в карій далі,
Мов за сьомою рікою,
Загадкові напівтіні;
Смак терпкого цинандалі
Досолоджений журбою;
У примарнім сновидінні
Перешіптуються зорі
Про зворотний бік медалі
Соломонових скрижалів;
Дум неспішних павутиння
Тихо плине за водою,
Що тече і обтікає
Зблідлих зір прозоре тіло.
Відроїлось...одлетіло...

* * *
Я шукаю задавнені сни,
що згубилися десь у весні.
Кольори світанкових надій
Переблякли на зимній воді;

Вбрав коралі сумний верболіз
Із русалчиних блискіток-сліз;
Від журби почорнів очерет
І доповнив осінній сюжет;

Довгі вії розпушив туман;
Насолоджуючись, мов гурман,
Закриває від світу і п`є
Несподіване щастя моє.

* * *
Не сумуй ні за чим, мій друже,
Бо життя, переважно, втрати
Й за бажання, що квітнуть ружами,
Неспівмірно високо платимо.

Сумувати не треба, мій друже!
Знов комусь переможні фанфари?
Після зливи - брудні калюжі,
А той-хтось чи ж про них марив!

Не сумуй, друже мій, не варто.
А цей вечір, що тихо згоряє-
Невагомий місток із ватрою
Між безоднями пекла і раюу