Нерідко у житті і на сторінках ФБ сьогодні можна почути фрази: за моє добро відплатили злом, скільки добра зробила, а у відповідь отримала невдячність… Як правило, я не відгукуюся на такі публікації, бо вважаю, що коли зробив добро іншій людині,чи якусь добру справу, то чому чекаєш відплати. Зробив і забудь, а там уже, як життя поверне – хтось запам’ятає твій гарний вчинок, а хтось і забуде, і це не біда. Жити з такою пересторогою і не творити добро це погано і навіть грішно, бо як же без нього – без добра?
Останні три дні це дні великого суму у нашій родині, ми вчора поховали Людину, яка впродовж свого життя творила добро, не думаючи чим за нього їй відплатять, бо інакше не могла і навіть не уявляла, що можна інакше. Вона взяла на себе усю відповідальність за долю менших сестер і брата, які рано осиротіли, опікувалася ними, допомагала і тоді, коли її менші уже одружилися. Ту безцінну допомогу я ніколи не забуду. Вона і її чоловік були ангелами-охоронцями для нашої молодої сім’ї, хоч у роках невелика між нами різниця. Вона любила моїх дітей і мого онука. І я не можу повірити, що її уже немає, що не приїде в гості, що не заспіваємо разом, що не наговоримося про все. Це той випадок, коли сестра мого чоловіка стала і моєю сестрою, а ще ми були однодумцями і жодного разу не посварилися, бо з нею це і неможливо було зробити – була мудрою, терпеливою і добросердною. Добре серце і не витримало.
Пішла від нас Кондратенко Галина Олександрівна – наша Берегиня, наше сонечко, яка світла чоловіку,дітям, онукам, маленьким правнукам і усім нам, її рідним. Вчора провести її в останню дорогу прийшло багато люду і усі плакали за маленькою Великою Людиною, яка жила і творила добро.