ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча про любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча про любов
Притча про любов
Одна жінка вийшла зі свого невеликого будиночка і побачила на вуличному дворику трьох людей похилого віку з білими довгими бородами. Вона їх не впізнала і сказала їм: - Ви напевно не знайомі мені, але має бути ви голодні. Будь ласка, увійдіть в мій будинок і поїжте. - А чоловік ваш в будинку? - запитали вони. - Його ще немає - сказала вона. - Ми тоді не можемо зайти, - відповіли їй вони. Увечері ж, коли повернувся додому її чоловік, вона йому розповіла про те, що сталося. - Піди і скажи їм, що я вже вдома і запроси їх у дім! - сказав їй чоловік. Жінка вийшла з дому і покликала людей похилого віку. - Ми не можемо увійти в будинок разом, - відповіли вони жінці. - Чому ж? - здивувалася вона. Тоді один зі старих пояснив їй: - Його ім'я Багатство, - вказав старий на одного зі своїх друзів, і вказуючи на іншого сказав: - Іншого звуть Удача, ну а мене ж звуть Любов. - Після цього він додав: - Зараз підеш до дому і зі своїм чоловіком поговори про те, кого з нас ви все-таки хочете бачити у себе вдома. Жінка пішла до чоловіка і розповіла про те, що вона почула. Її чоловік дуже зрадів. - Як чудово! - вимовив він, - Якщо і треба зробити вибір, то давай запросимо до нас Багатство. Нехай старий увійде і наповнить багатством наш будинок! Тоді його дружина йому заперечила: - Любий, а чому б нам Удачу не запросити? Їхня донька ж чула суперечку між матір'ю і батьком сидячи в кутку. Вона підійшла до них з пропозицією: - А чому краще не запросити до нас Любов? Адже тоді в нашому домі буде правити любов! - Давай напевно, погодимося з нашою донькою, - сказав чоловік дружині. - Піди і проси Любов стати нашим гостем. Жінка пішла і запитала у трьох старих: - Хто з вас трьох Любов? Заходь в наш будинок і будь у нас гостем. Дідок по імені Любов попрямував до будинку. Двоє інших же людей похилого віку пішли за ним. Здивована жінка запитала тоді Удачу і Багатство: - Я запросила в будинок тільки Любов, чому ж ви йдете? Люди похилого віку їй відповіли: - Якщо ви б запросили Удачу або Багатство, то інші два з нас тоді залишилися б на вулиці, але так як ви запросили до себе Любов, то куди вона піде, туди завжди і ми йдемо за нею. Там де є Любов, завжди є і Удача і Багатство!
Переклала на українську мову 2.07.18 17.40
Одна жінка вийшла зі свого невеликого будиночка і побачила на вуличному дворику трьох людей похилого віку з білими довгими бородами. Вона їх не впізнала і сказала їм: - Ви напевно не знайомі мені, але має бути ви голодні. Будь ласка, увійдіть в мій будинок і поїжте. - А чоловік ваш в будинку? - запитали вони. - Його ще немає - сказала вона. - Ми тоді не можемо зайти, - відповіли їй вони. Увечері ж, коли повернувся додому її чоловік, вона йому розповіла про те, що сталося. - Піди і скажи їм, що я вже вдома і запроси їх у дім! - сказав їй чоловік. Жінка вийшла з дому і покликала людей похилого віку. - Ми не можемо увійти в будинок разом, - відповіли вони жінці. - Чому ж? - здивувалася вона. Тоді один зі старих пояснив їй: - Його ім'я Багатство, - вказав старий на одного зі своїх друзів, і вказуючи на іншого сказав: - Іншого звуть Удача, ну а мене ж звуть Любов. - Після цього він додав: - Зараз підеш до дому і зі своїм чоловіком поговори про те, кого з нас ви все-таки хочете бачити у себе вдома. Жінка пішла до чоловіка і розповіла про те, що вона почула. Її чоловік дуже зрадів. - Як чудово! - вимовив він, - Якщо і треба зробити вибір, то давай запросимо до нас Багатство. Нехай старий увійде і наповнить багатством наш будинок! Тоді його дружина йому заперечила: - Любий, а чому б нам Удачу не запросити? Їхня донька ж чула суперечку між матір'ю і батьком сидячи в кутку. Вона підійшла до них з пропозицією: - А чому краще не запросити до нас Любов? Адже тоді в нашому домі буде правити любов! - Давай напевно, погодимося з нашою донькою, - сказав чоловік дружині. - Піди і проси Любов стати нашим гостем. Жінка пішла і запитала у трьох старих: - Хто з вас трьох Любов? Заходь в наш будинок і будь у нас гостем. Дідок по імені Любов попрямував до будинку. Двоє інших же людей похилого віку пішли за ним. Здивована жінка запитала тоді Удачу і Багатство: - Я запросила в будинок тільки Любов, чому ж ви йдете? Люди похилого віку їй відповіли: - Якщо ви б запросили Удачу або Багатство, то інші два з нас тоді залишилися б на вулиці, але так як ви запросили до себе Любов, то куди вона піде, туди завжди і ми йдемо за нею. Там де є Любов, завжди є і Удача і Багатство!
Переклала на українську мову 2.07.18 17.40
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію