Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча про любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча про любов
Притча про любов
Одна жінка вийшла зі свого невеликого будиночка і побачила на вуличному дворику трьох людей похилого віку з білими довгими бородами. Вона їх не впізнала і сказала їм: - Ви напевно не знайомі мені, але має бути ви голодні. Будь ласка, увійдіть в мій будинок і поїжте. - А чоловік ваш в будинку? - запитали вони. - Його ще немає - сказала вона. - Ми тоді не можемо зайти, - відповіли їй вони. Увечері ж, коли повернувся додому її чоловік, вона йому розповіла про те, що сталося. - Піди і скажи їм, що я вже вдома і запроси їх у дім! - сказав їй чоловік. Жінка вийшла з дому і покликала людей похилого віку. - Ми не можемо увійти в будинок разом, - відповіли вони жінці. - Чому ж? - здивувалася вона. Тоді один зі старих пояснив їй: - Його ім'я Багатство, - вказав старий на одного зі своїх друзів, і вказуючи на іншого сказав: - Іншого звуть Удача, ну а мене ж звуть Любов. - Після цього він додав: - Зараз підеш до дому і зі своїм чоловіком поговори про те, кого з нас ви все-таки хочете бачити у себе вдома. Жінка пішла до чоловіка і розповіла про те, що вона почула. Її чоловік дуже зрадів. - Як чудово! - вимовив він, - Якщо і треба зробити вибір, то давай запросимо до нас Багатство. Нехай старий увійде і наповнить багатством наш будинок! Тоді його дружина йому заперечила: - Любий, а чому б нам Удачу не запросити? Їхня донька ж чула суперечку між матір'ю і батьком сидячи в кутку. Вона підійшла до них з пропозицією: - А чому краще не запросити до нас Любов? Адже тоді в нашому домі буде правити любов! - Давай напевно, погодимося з нашою донькою, - сказав чоловік дружині. - Піди і проси Любов стати нашим гостем. Жінка пішла і запитала у трьох старих: - Хто з вас трьох Любов? Заходь в наш будинок і будь у нас гостем. Дідок по імені Любов попрямував до будинку. Двоє інших же людей похилого віку пішли за ним. Здивована жінка запитала тоді Удачу і Багатство: - Я запросила в будинок тільки Любов, чому ж ви йдете? Люди похилого віку їй відповіли: - Якщо ви б запросили Удачу або Багатство, то інші два з нас тоді залишилися б на вулиці, але так як ви запросили до себе Любов, то куди вона піде, туди завжди і ми йдемо за нею. Там де є Любов, завжди є і Удача і Багатство!
Переклала на українську мову 2.07.18 17.40
Одна жінка вийшла зі свого невеликого будиночка і побачила на вуличному дворику трьох людей похилого віку з білими довгими бородами. Вона їх не впізнала і сказала їм: - Ви напевно не знайомі мені, але має бути ви голодні. Будь ласка, увійдіть в мій будинок і поїжте. - А чоловік ваш в будинку? - запитали вони. - Його ще немає - сказала вона. - Ми тоді не можемо зайти, - відповіли їй вони. Увечері ж, коли повернувся додому її чоловік, вона йому розповіла про те, що сталося. - Піди і скажи їм, що я вже вдома і запроси їх у дім! - сказав їй чоловік. Жінка вийшла з дому і покликала людей похилого віку. - Ми не можемо увійти в будинок разом, - відповіли вони жінці. - Чому ж? - здивувалася вона. Тоді один зі старих пояснив їй: - Його ім'я Багатство, - вказав старий на одного зі своїх друзів, і вказуючи на іншого сказав: - Іншого звуть Удача, ну а мене ж звуть Любов. - Після цього він додав: - Зараз підеш до дому і зі своїм чоловіком поговори про те, кого з нас ви все-таки хочете бачити у себе вдома. Жінка пішла до чоловіка і розповіла про те, що вона почула. Її чоловік дуже зрадів. - Як чудово! - вимовив він, - Якщо і треба зробити вибір, то давай запросимо до нас Багатство. Нехай старий увійде і наповнить багатством наш будинок! Тоді його дружина йому заперечила: - Любий, а чому б нам Удачу не запросити? Їхня донька ж чула суперечку між матір'ю і батьком сидячи в кутку. Вона підійшла до них з пропозицією: - А чому краще не запросити до нас Любов? Адже тоді в нашому домі буде правити любов! - Давай напевно, погодимося з нашою донькою, - сказав чоловік дружині. - Піди і проси Любов стати нашим гостем. Жінка пішла і запитала у трьох старих: - Хто з вас трьох Любов? Заходь в наш будинок і будь у нас гостем. Дідок по імені Любов попрямував до будинку. Двоє інших же людей похилого віку пішли за ним. Здивована жінка запитала тоді Удачу і Багатство: - Я запросила в будинок тільки Любов, чому ж ви йдете? Люди похилого віку їй відповіли: - Якщо ви б запросили Удачу або Багатство, то інші два з нас тоді залишилися б на вулиці, але так як ви запросили до себе Любов, то куди вона піде, туди завжди і ми йдемо за нею. Там де є Любов, завжди є і Удача і Багатство!
Переклала на українську мову 2.07.18 17.40
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
