Мудрість народів світу.
Короткі притчі
Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок. - Що ще зліпити тобі? - запитав Бог. - Зліпи мені щастя, - попросив чоловік. Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок глини.

* * * Якось чоловікові приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поряд з ним - Господь. На небі миготіли картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: одну - від його ніг, іншу - від ніг Господа. Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху був лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті. Він сильно засмутився і став питати Господа: - Хіба не ти говорив мені: якщо піду шляхом твоїм, ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів був по піску. Чому ж ти залишав мене, коли я найбільше потребував тебе? Господь відповідав: - Моє миле, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів був на дорозі, тому що в ті часи я ніс тебе на руках.

* * * Якось до одного села прийшов і залишився жити старий мудрий чоловік. Він любив дітей і проводив з ними багато часу. Ще він любив робити їм подарунки, але дарував тільки крихкі речі. Як не старалися діти бути акуратними, їх нові іграшки часто ламалися. Діти засмучувалися і гірко плакали. Проходив якийсь час, мудрець знову дарував їм іграшки, але ще більш тендітні. Одного разу батьки не витримали і прийшли до нього: - Ти мудрий і бажаєш нашим дітям тільки добра. Але навіщо ти робиш їм такі подарунки? Вони намагаються, як можуть, але іграшки все одно ламаються, і діти плачуть. Адже іграшки такі прекрасні, що не грати з ними неможливо. - Пройде зовсім небагато років, - посміхнувся старець, - і хтось подарує їм своє серце. Може бути, це навчить їх поводитися з цим безцінним даром хоч трохи акуратніше?
* * * Колись давно старий відкрив своєму онукові одну життєву істину: - В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, єгоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність. Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав: - А який вовк в кінці перемагає? Старий усміхнувся і відповів: - Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
* * * Учень запитав Майстра: - Наскільки вірні слова, що не в грошах щастя? Той відповів, що вони вірні повністю. І довести це просто. Бо за гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; ліки, але не здоров'я; слуг, але не друзів; жінок, але не любов; житло, але не домашній затишок; розваги, але не радість; освіту, але не розум. І те, що названо, не вичерпує список ...
* * * Давним-давно в старовинному місті жив Майстер, оточений учнями. Самий розумний з них одного разу задумався: «А чи є питання, на якє наш Майстер не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскотно.Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав: - Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий? Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: - Все в твоїх руках.
* * * - Рабе, я не розумію: приходиш до бідняка - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші? - Визирнув у вікно. Що ти бачиш? - Жінку з дитиною, віз, що їде на базар ... - Добре. А тепер подивися в дзеркало. Що ти там бачиш? - Ну, що я можу там бачити? Тільки себе самого. - Так ось: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто тільки додати трохи срібла - і вже бачиш тільки себе.
* * * Потрапив чоловік в рай. Дивиться, а там всі люди ходять радісні, щасливі, відкриті, доброзичливі. А навколо все як в звичайному житті. Походив він, погуляв, сподобалося. І каже архангелу: - А можна подивитися, що таке пекло? Хоч одним оком! - Добре, підемо, покажу. Приходять вони в пекло. Чоловік дивиться, а там начебто на перший погляд все так само як в раю: те ж звичайне життя, тільки люди всі злі, скривджені, видно, що погано їм тут. Він запитує у архангела: - Тут же все начебто так само, як і в раю! Чому вони всі такі незадоволені? - А тому що вони думають, що в раю краще.
Переклала на українську мову 2.07.18 18.00