ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
Молодій невістці незатишно було жити зі свекрухою. Її повчання, докори викликали злість, роздратування. Вона відчувала, що і чоловік до неї по-іншому почав ставитися. Справа дійшла то того, що в серці з'явилася ненависть до цієї жінки, яка постійно знала як краще жити і що правильно робити. Зневірившись, дівчина вирушила до знахарки і поділилася своїм горем.
"Знаю, що гріх беру на душу, але жити більше не можу. Дай мені отруту, щоб отруїти ненависну "
Уважно подивилася знахарка на молоду заплакану дівчину.
"На щастя, можна допомогти тобі, але з однією умовою"
- Я на все згодна! Зроблю все, що в моїх силах і навіть понад. Люблю чоловіка і моя любов мені буде допомагати. "
Дам тобі травичок різних. Але дія їх буде не швидка, пам'ятай про це. І ось цей час ти повинна вести себе бездоганно. Щоранку ти будеш заварювати запашний чай, прокидаючись раніше свекрухи, готувати сніданок і подавати зі словами вітання та обов'язково з лагідною посмішкою. Протягом дня ти будеш упереджувати кожне бажання свекрухи, стежити за своєю мовою і навіть думками. Ти її повинна оточити такою турботою і увагою, щоб ніхто нічого не запідозрив, а особливо чоловік. І, повторюю, думки нехороші про свекрухи на корені зарубай, адже в очах вони все одно будуть читатися.
"Згодна, згодна я. Адже це ж недовго триватиме! Потерплю! "
Щаслива, побігла додому і з цієї хвилини її ніхто не міг впізнати. Ласкава, привітна, вранці на світанку встає, сніданок готує, по дому прибирає, піч топить ...
Свекруха не натішиться, нахвалює невістку, пишається перед сусідами. Чоловік щасливий. Мама і дружина як рідні.
Через деякий час біжить невістка до знахарки, ридає і благає дати протиотруту. Трава так подіяла, що свекруха просто перетворилася. Як мати стала для неї - турботливою, люблячою, радою допомогти, покаже як правильно зробити і все те вона знає і вміє, і мудра така. Полюбила невістка її і навіть страшно уявити, що свекруха може померти.
Усміхнулася знахарка. "Нема в моїх травах отрути, отрута була в твоєму серці. Але любов розтопила її. Любов - найсильніші ліки і протиотрута. "
Переклала на українську мову 29.07.18 18.19
Добрі, щирі стосунки, повага між людьми роблять їх щасливими, на що , на мій погляд і вказує ця притча.
Молодій невістці незатишно було жити зі свекрухою. Її повчання, докори викликали злість, роздратування. Вона відчувала, що і чоловік до неї по-іншому почав ставитися. Справа дійшла то того, що в серці з'явилася ненависть до цієї жінки, яка постійно знала як краще жити і що правильно робити. Зневірившись, дівчина вирушила до знахарки і поділилася своїм горем.
"Знаю, що гріх беру на душу, але жити більше не можу. Дай мені отруту, щоб отруїти ненависну "
Уважно подивилася знахарка на молоду заплакану дівчину.
"На щастя, можна допомогти тобі, але з однією умовою"
- Я на все згодна! Зроблю все, що в моїх силах і навіть понад. Люблю чоловіка і моя любов мені буде допомагати. "
Дам тобі травичок різних. Але дія їх буде не швидка, пам'ятай про це. І ось цей час ти повинна вести себе бездоганно. Щоранку ти будеш заварювати запашний чай, прокидаючись раніше свекрухи, готувати сніданок і подавати зі словами вітання та обов'язково з лагідною посмішкою. Протягом дня ти будеш упереджувати кожне бажання свекрухи, стежити за своєю мовою і навіть думками. Ти її повинна оточити такою турботою і увагою, щоб ніхто нічого не запідозрив, а особливо чоловік. І, повторюю, думки нехороші про свекрухи на корені зарубай, адже в очах вони все одно будуть читатися.
"Згодна, згодна я. Адже це ж недовго триватиме! Потерплю! "
Щаслива, побігла додому і з цієї хвилини її ніхто не міг впізнати. Ласкава, привітна, вранці на світанку встає, сніданок готує, по дому прибирає, піч топить ...
Свекруха не натішиться, нахвалює невістку, пишається перед сусідами. Чоловік щасливий. Мама і дружина як рідні.
Через деякий час біжить невістка до знахарки, ридає і благає дати протиотруту. Трава так подіяла, що свекруха просто перетворилася. Як мати стала для неї - турботливою, люблячою, радою допомогти, покаже як правильно зробити і все те вона знає і вміє, і мудра така. Полюбила невістка її і навіть страшно уявити, що свекруха може померти.
Усміхнулася знахарка. "Нема в моїх травах отрути, отрута була в твоєму серці. Але любов розтопила її. Любов - найсильніші ліки і протиотрута. "
Переклала на українську мову 29.07.18 18.19
Добрі, щирі стосунки, повага між людьми роблять їх щасливими, на що , на мій погляд і вказує ця притча.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію