Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в підсумку.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорідне
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця Присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
2025.12.12
06:55
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.
2025.12.12
01:13
Чому спізнивсь у школу ти? –
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
2025.12.11
21:42
Відколоситься, відголоситься,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
КОРОТКА ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ ДО СВЕКРУХИ.
Молодій невістці незатишно було жити зі свекрухою. Її повчання, докори викликали злість, роздратування. Вона відчувала, що і чоловік до неї по-іншому почав ставитися. Справа дійшла то того, що в серці з'явилася ненависть до цієї жінки, яка постійно знала як краще жити і що правильно робити. Зневірившись, дівчина вирушила до знахарки і поділилася своїм горем.
"Знаю, що гріх беру на душу, але жити більше не можу. Дай мені отруту, щоб отруїти ненависну "
Уважно подивилася знахарка на молоду заплакану дівчину.
"На щастя, можна допомогти тобі, але з однією умовою"
- Я на все згодна! Зроблю все, що в моїх силах і навіть понад. Люблю чоловіка і моя любов мені буде допомагати. "
Дам тобі травичок різних. Але дія їх буде не швидка, пам'ятай про це. І ось цей час ти повинна вести себе бездоганно. Щоранку ти будеш заварювати запашний чай, прокидаючись раніше свекрухи, готувати сніданок і подавати зі словами вітання та обов'язково з лагідною посмішкою. Протягом дня ти будеш упереджувати кожне бажання свекрухи, стежити за своєю мовою і навіть думками. Ти її повинна оточити такою турботою і увагою, щоб ніхто нічого не запідозрив, а особливо чоловік. І, повторюю, думки нехороші про свекрухи на корені зарубай, адже в очах вони все одно будуть читатися.
"Згодна, згодна я. Адже це ж недовго триватиме! Потерплю! "
Щаслива, побігла додому і з цієї хвилини її ніхто не міг впізнати. Ласкава, привітна, вранці на світанку встає, сніданок готує, по дому прибирає, піч топить ...
Свекруха не натішиться, нахвалює невістку, пишається перед сусідами. Чоловік щасливий. Мама і дружина як рідні.
Через деякий час біжить невістка до знахарки, ридає і благає дати протиотруту. Трава так подіяла, що свекруха просто перетворилася. Як мати стала для неї - турботливою, люблячою, радою допомогти, покаже як правильно зробити і все те вона знає і вміє, і мудра така. Полюбила невістка її і навіть страшно уявити, що свекруха може померти.
Усміхнулася знахарка. "Нема в моїх травах отрути, отрута була в твоєму серці. Але любов розтопила її. Любов - найсильніші ліки і протиотрута. "
Переклала на українську мову 29.07.18 18.19
Добрі, щирі стосунки, повага між людьми роблять їх щасливими, на що , на мій погляд і вказує ця притча.
Молодій невістці незатишно було жити зі свекрухою. Її повчання, докори викликали злість, роздратування. Вона відчувала, що і чоловік до неї по-іншому почав ставитися. Справа дійшла то того, що в серці з'явилася ненависть до цієї жінки, яка постійно знала як краще жити і що правильно робити. Зневірившись, дівчина вирушила до знахарки і поділилася своїм горем.
"Знаю, що гріх беру на душу, але жити більше не можу. Дай мені отруту, щоб отруїти ненависну "
Уважно подивилася знахарка на молоду заплакану дівчину.
"На щастя, можна допомогти тобі, але з однією умовою"
- Я на все згодна! Зроблю все, що в моїх силах і навіть понад. Люблю чоловіка і моя любов мені буде допомагати. "
Дам тобі травичок різних. Але дія їх буде не швидка, пам'ятай про це. І ось цей час ти повинна вести себе бездоганно. Щоранку ти будеш заварювати запашний чай, прокидаючись раніше свекрухи, готувати сніданок і подавати зі словами вітання та обов'язково з лагідною посмішкою. Протягом дня ти будеш упереджувати кожне бажання свекрухи, стежити за своєю мовою і навіть думками. Ти її повинна оточити такою турботою і увагою, щоб ніхто нічого не запідозрив, а особливо чоловік. І, повторюю, думки нехороші про свекрухи на корені зарубай, адже в очах вони все одно будуть читатися.
"Згодна, згодна я. Адже це ж недовго триватиме! Потерплю! "
Щаслива, побігла додому і з цієї хвилини її ніхто не міг впізнати. Ласкава, привітна, вранці на світанку встає, сніданок готує, по дому прибирає, піч топить ...
Свекруха не натішиться, нахвалює невістку, пишається перед сусідами. Чоловік щасливий. Мама і дружина як рідні.
Через деякий час біжить невістка до знахарки, ридає і благає дати протиотруту. Трава так подіяла, що свекруха просто перетворилася. Як мати стала для неї - турботливою, люблячою, радою допомогти, покаже як правильно зробити і все те вона знає і вміє, і мудра така. Полюбила невістка її і навіть страшно уявити, що свекруха може померти.
Усміхнулася знахарка. "Нема в моїх травах отрути, отрута була в твоєму серці. Але любов розтопила її. Любов - найсильніші ліки і протиотрута. "
Переклала на українську мову 29.07.18 18.19
Добрі, щирі стосунки, повага між людьми роблять їх щасливими, на що , на мій погляд і вказує ця притча.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
