
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
22:26
Краще говорити мовою жестів,
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.
2025.09.18
21:16
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
2025.09.18
19:05
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
2025.09.18
18:13
Байдуже – до пекла чи до раю.
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
2025.09.18
12:14
Чоловіче шо ти як ти
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
2025.09.18
11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
2025.09.18
09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА
Отже, мені виповнилося 70 років!
З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Критика | Аналітика
Рецензія на твір Ярослава Чорногуза «Поправляйхер-Критикуй»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рецензія на твір Ярослава Чорногуза «Поправляйхер-Критикуй»
Сатиричні твори, відповіді на епіграми та інші шпилькуваті віршовані утворення мають свої правила написання. В цьому творі ми не будемо препарувати естетичну складову – її там просто немає. Стилістику також не обговорюватимемо, оскільки це авторський відбиток інтелекту. У кожного він свій. А от технічну складову - грамотність письма - варто. Отже, почнемо.
Гартувала з пелюшок
Мамочка малого.
І впустила – це був шок! має бути тире в кінці рядка
Лобом об підлогу.
Та минули дні сумні,
Що не шкода й праці. рядок беззмістовний; до чого тут якась праця?
Заживало все на нім,
Наче на собаці.
Голова його – пуста. його - зайве слово, ніякого змісту не додає
Серце ж – має злобу. одне із двох тире - зайве
І хлопчисько виростав неоковирний рядок, навіщо тут І? Більш того – хлопчисько – іменник середнього роду. Отже, «виростало».
Дуже твердолобий.
Хоч олії в голові
Не стачало в нього.
Вірші він писать нові дикий повтор нього/він, тим паче, що обидва ці слова - зайві
Ласий до знемоги. ласий писати до знемоги - дике поєднання слів, це не українською мовою, наче писав іноземець,
Тріску в оці у сусід немає такої форми родового відмінка - сусід, є сусідів
Помічає зроду. не можна помічати зроду, можна змалку;
А в своєму, як той дід,
Не бачить колоду. правильно: не бачить колоди
Нападає, наче тать, знову купа прямих порівнянь
Бо, напевне більше, кома не на місці: має бути після напевне
Любить він критикувать,
Ніж писати вірші.
А на критику в свій бік
Вперто дулі тиче.
Цей невіглас-чоловік
Дуже войовничий!
Ти тут, дурню, не бикуй!
Дам! Не здасться мало!
Поправляйхер-Критикуй має бути тире в кінці рядка
Так його назвали.
Зна, як всіх вмочити в гидь, коми в кінці рядка не треба
І де ставить коми.
А як Образи ліпить –
Діло незнайоме.
Наголос у словнику
Перевірить може.
Свій поставить Критикуй –
Зовсім неспроможний. недосконала рима
А створить неологізм?
Борони, о Боже! наче китаєць писав: так слів українці не поєднують! Не може там бути ніякого О! Українською «Боронь, Боже!».
Це для нього – онанізм, рима - примітив, кома зайва
І Прокруста ложе.
Слів гидких у кожен твір
У віршАх мастрячить. у твір у віршах... - дике перекручення правил мови. Про наголос мовчу.
Джентельменський це набір
Джентельмена вдачі. Повтор кореня «джентльмен».
У повчаннях – в молоко
Поціляє "гуру".
Це - зашорений дурко – має бути кома, а не тире в кінці
Поправляйхер Шура!
Висновок: твір не витримує жодної критики, оскільки кількість граматичних та стилістичних помилок зашкалює. Не може освічений член Спілки письменників України аж так густо «косячити». Що це – неповага до читачів ПееМу чи елементарна безграмотність? Думаю - і те , і те.
Я вже вказував авторові: необхідно сісти за парту і пройти повторно курс української мови за 4-6 класи. У мене є прекрасні викладачі, які згодні підставити своє плече і, звичайно ж, за гроші навчити людину грамотно писати. Пройде зовсім небагато часу і все стане на свої місця.
Тікай!
Сатирик я. Будяччя командир,
Із графоманів стоплюю оливу.
З Парнасу есемеска: - Досить! Мир!
У мене коник дохне буйногривий!
Ну що тобі сатира та дає?
Прокльони тільки чутимеш до скону.
Сідай-но краще поруч. Місце є.
А хочеш, то насунемо корону.
В пошані реверанси - не мечі,
А ти громадиш труп'я під горою.
Пасися де завгодно! Лиш мовчи!
А припече - хлюпни в товпу хвалою.
На кобилицю гепнувся гніду
(підкови підбивав Гефест на Марсі).
- Тікай, невдахо! Я уже іду!
Не місце графоманам на Парнасі!
01.08.2018р
Святкове
Скубуться учні. Люто, не на жарт,
В поезії, житті - дорослі діти.
А Майстер, як і завше,- зверху, над,
Навчився рівно як свіча горіти.
Пізнання древо дітлашня трясе,
Колись Учитель був також як Етна.
Тепер слугує музам. От і все.
А страсті люду - зайвина суєтна
В строфу невдатну увіллю блават,
Низький уклін шановній поетесі.
У Майї день народження! Віват!
Приймай вітання, зоряна принцесо!
31.07.2018р.
Спека
Де ви, де ви, чарівні розмаї?
Квітень-травень вийшов у тираж.
Кажеш, жарко? Згоден, припікає.
Про погоду напишу пейзаж.
Там - на сході - гоги і магоги,
В небесах шугають НЛО.
Їжачок зачмихав під порогом,
Ластів'ята стали на крило.
Кропиву-пирій кладу в покоси,
Майталає борода руда.
Заблищали крапельки під носом -
Результат селянського труда.
На городі розвелись шиншили,
Підгризають дині, кавуни.
Бджіл немає (трави потруїли),
А от ґедзі, наче ті слони.
От і все вам розповів, малята,
Бачу, навіть трохи утомив.
Спека лупить. Ляжу краще спати,
Вечором ловитиму сомів.
01.08.2018р.
Гартувала з пелюшок
Мамочка малого.
І впустила – це був шок! має бути тире в кінці рядка
Лобом об підлогу.
Та минули дні сумні,
Що не шкода й праці. рядок беззмістовний; до чого тут якась праця?
Заживало все на нім,
Наче на собаці.
Голова його – пуста. його - зайве слово, ніякого змісту не додає
Серце ж – має злобу. одне із двох тире - зайве
І хлопчисько виростав неоковирний рядок, навіщо тут І? Більш того – хлопчисько – іменник середнього роду. Отже, «виростало».
Дуже твердолобий.
Хоч олії в голові
Не стачало в нього.
Вірші він писать нові дикий повтор нього/він, тим паче, що обидва ці слова - зайві
Ласий до знемоги. ласий писати до знемоги - дике поєднання слів, це не українською мовою, наче писав іноземець,
Тріску в оці у сусід немає такої форми родового відмінка - сусід, є сусідів
Помічає зроду. не можна помічати зроду, можна змалку;
А в своєму, як той дід,
Не бачить колоду. правильно: не бачить колоди
Нападає, наче тать, знову купа прямих порівнянь
Бо, напевне більше, кома не на місці: має бути після напевне
Любить він критикувать,
Ніж писати вірші.
А на критику в свій бік
Вперто дулі тиче.
Цей невіглас-чоловік
Дуже войовничий!
Ти тут, дурню, не бикуй!
Дам! Не здасться мало!
Поправляйхер-Критикуй має бути тире в кінці рядка
Так його назвали.
Зна, як всіх вмочити в гидь, коми в кінці рядка не треба
І де ставить коми.
А як Образи ліпить –
Діло незнайоме.
Наголос у словнику
Перевірить може.
Свій поставить Критикуй –
Зовсім неспроможний. недосконала рима
А створить неологізм?
Борони, о Боже! наче китаєць писав: так слів українці не поєднують! Не може там бути ніякого О! Українською «Боронь, Боже!».
Це для нього – онанізм, рима - примітив, кома зайва
І Прокруста ложе.
Слів гидких у кожен твір
У віршАх мастрячить. у твір у віршах... - дике перекручення правил мови. Про наголос мовчу.
Джентельменський це набір
Джентельмена вдачі. Повтор кореня «джентльмен».
У повчаннях – в молоко
Поціляє "гуру".
Це - зашорений дурко – має бути кома, а не тире в кінці
Поправляйхер Шура!
Висновок: твір не витримує жодної критики, оскільки кількість граматичних та стилістичних помилок зашкалює. Не може освічений член Спілки письменників України аж так густо «косячити». Що це – неповага до читачів ПееМу чи елементарна безграмотність? Думаю - і те , і те.
Я вже вказував авторові: необхідно сісти за парту і пройти повторно курс української мови за 4-6 класи. У мене є прекрасні викладачі, які згодні підставити своє плече і, звичайно ж, за гроші навчити людину грамотно писати. Пройде зовсім небагато часу і все стане на свої місця.
Тікай!
Сатирик я. Будяччя командир,
Із графоманів стоплюю оливу.
З Парнасу есемеска: - Досить! Мир!
У мене коник дохне буйногривий!
Ну що тобі сатира та дає?
Прокльони тільки чутимеш до скону.
Сідай-но краще поруч. Місце є.
А хочеш, то насунемо корону.
В пошані реверанси - не мечі,
А ти громадиш труп'я під горою.
Пасися де завгодно! Лиш мовчи!
А припече - хлюпни в товпу хвалою.
На кобилицю гепнувся гніду
(підкови підбивав Гефест на Марсі).
- Тікай, невдахо! Я уже іду!
Не місце графоманам на Парнасі!
01.08.2018р
Святкове
Скубуться учні. Люто, не на жарт,
В поезії, житті - дорослі діти.
А Майстер, як і завше,- зверху, над,
Навчився рівно як свіча горіти.
Пізнання древо дітлашня трясе,
Колись Учитель був також як Етна.
Тепер слугує музам. От і все.
А страсті люду - зайвина суєтна
В строфу невдатну увіллю блават,
Низький уклін шановній поетесі.
У Майї день народження! Віват!
Приймай вітання, зоряна принцесо!
31.07.2018р.
Спека
Де ви, де ви, чарівні розмаї?
Квітень-травень вийшов у тираж.
Кажеш, жарко? Згоден, припікає.
Про погоду напишу пейзаж.
Там - на сході - гоги і магоги,
В небесах шугають НЛО.
Їжачок зачмихав під порогом,
Ластів'ята стали на крило.
Кропиву-пирій кладу в покоси,
Майталає борода руда.
Заблищали крапельки під носом -
Результат селянського труда.
На городі розвелись шиншили,
Підгризають дині, кавуни.
Бджіл немає (трави потруїли),
А от ґедзі, наче ті слони.
От і все вам розповів, малята,
Бачу, навіть трохи утомив.
Спека лупить. Ляжу краще спати,
Вечором ловитиму сомів.
01.08.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію