
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча «Твоя рука, твої очі і твоє серце»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча «Твоя рука, твої очі і твоє серце»
Притча «Твоя рука, твої очі і твоє серце»
Жив на Світі чоловік. У нього було три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею і ... прославитися на весь світ.
Одного разу морозною зимою чоловік поспішав на співбесіду в офіс однієї відомої фірми. Раптом прямо перед ним впав літній чоловік. Чоловік подивився на того, хто упав, в голові виникла думка, що той, швидше за все, п'яний і не подав руки. Це допомогло не запізнитися на заплановану зустріч. Співбесіда пройшло невдало: чоловіка не взяли на бажану посаду.
Якось чоловік прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п'єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення дійства пролунали оплески, і люди стали розходитися. Чоловік теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п'єси, старенька-клоунесса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але чоловік не захотів вести бесіду і, огидно відвернувшись, пішов додому.
Одного разу дощовим вечором чоловік поспішав додому з дня народження друга . Він дуже втомився, і в його голові проносилися думки про запашну ванну і затишок, тепле ліжко. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку . Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї сталося нещастя в родині. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник. Чоловік задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, і поспішив до під'їзду.
Чоловік прожив нещасливе життя, і помер.
Потрапивши на Небеса, чоловік зустрів свого Друга, Ангела-Хранителя. Вони гойдалися на небесних гойдалках і розмовляли.
- Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне і нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода ...
- Хм ... Друг мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе мені потрібно було всього лише: твоя рука, твої очі і твоє серце.
- Бог мій, і що ж?
- Пам'ятаєш впав чоловік на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину ... Той чоловік був генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала приголомшлива кар'єра. Все, що від тебе було потрібно - твоя рука.
Пам'ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави пристала до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе було потрібно - твої очі.
Пам'ятаєш плачущу жінку біля твого під'їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла від сліз ... Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була твоя душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися Душею завдяки твоїм мудрим словами розради, то вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга стала б відомою на весь світ, і ти б прославився, так як на головній сторінці автор вказала б ім'я того, хто став музою цього твору. І все, що від тебе було потрібно тоді - твоє серце.
Ти був неуважний, мій Друг.
Чоловік зітхнув ... І Друзі пішли по місячній доріжці в зоряну далечінь, тихо і спокійно розмовляючи ...
А що вам пропонує цей Світ зараз?
Пам'ятайте: у Щастя обличчя Загадки ...
4.08.18 12.14
Жив на Світі чоловік. У нього було три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею і ... прославитися на весь світ.
Одного разу морозною зимою чоловік поспішав на співбесіду в офіс однієї відомої фірми. Раптом прямо перед ним впав літній чоловік. Чоловік подивився на того, хто упав, в голові виникла думка, що той, швидше за все, п'яний і не подав руки. Це допомогло не запізнитися на заплановану зустріч. Співбесіда пройшло невдало: чоловіка не взяли на бажану посаду.
Якось чоловік прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п'єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення дійства пролунали оплески, і люди стали розходитися. Чоловік теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п'єси, старенька-клоунесса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але чоловік не захотів вести бесіду і, огидно відвернувшись, пішов додому.
Одного разу дощовим вечором чоловік поспішав додому з дня народження друга . Він дуже втомився, і в його голові проносилися думки про запашну ванну і затишок, тепле ліжко. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку . Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї сталося нещастя в родині. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник. Чоловік задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, і поспішив до під'їзду.
Чоловік прожив нещасливе життя, і помер.
Потрапивши на Небеса, чоловік зустрів свого Друга, Ангела-Хранителя. Вони гойдалися на небесних гойдалках і розмовляли.
- Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне і нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода ...
- Хм ... Друг мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе мені потрібно було всього лише: твоя рука, твої очі і твоє серце.
- Бог мій, і що ж?
- Пам'ятаєш впав чоловік на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину ... Той чоловік був генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала приголомшлива кар'єра. Все, що від тебе було потрібно - твоя рука.
Пам'ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави пристала до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе було потрібно - твої очі.
Пам'ятаєш плачущу жінку біля твого під'їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла від сліз ... Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була твоя душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися Душею завдяки твоїм мудрим словами розради, то вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга стала б відомою на весь світ, і ти б прославився, так як на головній сторінці автор вказала б ім'я того, хто став музою цього твору. І все, що від тебе було потрібно тоді - твоє серце.
Ти був неуважний, мій Друг.
Чоловік зітхнув ... І Друзі пішли по місячній доріжці в зоряну далечінь, тихо і спокійно розмовляючи ...
А що вам пропонує цей Світ зараз?
Пам'ятайте: у Щастя обличчя Загадки ...
4.08.18 12.14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію