Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча «Твоя рука, твої очі і твоє серце»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча «Твоя рука, твої очі і твоє серце»
Притча «Твоя рука, твої очі і твоє серце»
Жив на Світі чоловік. У нього було три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею і ... прославитися на весь світ.
Одного разу морозною зимою чоловік поспішав на співбесіду в офіс однієї відомої фірми. Раптом прямо перед ним впав літній чоловік. Чоловік подивився на того, хто упав, в голові виникла думка, що той, швидше за все, п'яний і не подав руки. Це допомогло не запізнитися на заплановану зустріч. Співбесіда пройшло невдало: чоловіка не взяли на бажану посаду.
Якось чоловік прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п'єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення дійства пролунали оплески, і люди стали розходитися. Чоловік теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п'єси, старенька-клоунесса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але чоловік не захотів вести бесіду і, огидно відвернувшись, пішов додому.
Одного разу дощовим вечором чоловік поспішав додому з дня народження друга . Він дуже втомився, і в його голові проносилися думки про запашну ванну і затишок, тепле ліжко. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку . Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї сталося нещастя в родині. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник. Чоловік задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, і поспішив до під'їзду.
Чоловік прожив нещасливе життя, і помер.
Потрапивши на Небеса, чоловік зустрів свого Друга, Ангела-Хранителя. Вони гойдалися на небесних гойдалках і розмовляли.
- Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне і нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода ...
- Хм ... Друг мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе мені потрібно було всього лише: твоя рука, твої очі і твоє серце.
- Бог мій, і що ж?
- Пам'ятаєш впав чоловік на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину ... Той чоловік був генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала приголомшлива кар'єра. Все, що від тебе було потрібно - твоя рука.
Пам'ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави пристала до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе було потрібно - твої очі.
Пам'ятаєш плачущу жінку біля твого під'їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла від сліз ... Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була твоя душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися Душею завдяки твоїм мудрим словами розради, то вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга стала б відомою на весь світ, і ти б прославився, так як на головній сторінці автор вказала б ім'я того, хто став музою цього твору. І все, що від тебе було потрібно тоді - твоє серце.
Ти був неуважний, мій Друг.
Чоловік зітхнув ... І Друзі пішли по місячній доріжці в зоряну далечінь, тихо і спокійно розмовляючи ...
А що вам пропонує цей Світ зараз?
Пам'ятайте: у Щастя обличчя Загадки ...
4.08.18 12.14
Жив на Світі чоловік. У нього було три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею і ... прославитися на весь світ.
Одного разу морозною зимою чоловік поспішав на співбесіду в офіс однієї відомої фірми. Раптом прямо перед ним впав літній чоловік. Чоловік подивився на того, хто упав, в голові виникла думка, що той, швидше за все, п'яний і не подав руки. Це допомогло не запізнитися на заплановану зустріч. Співбесіда пройшло невдало: чоловіка не взяли на бажану посаду.
Якось чоловік прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п'єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення дійства пролунали оплески, і люди стали розходитися. Чоловік теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п'єси, старенька-клоунесса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але чоловік не захотів вести бесіду і, огидно відвернувшись, пішов додому.
Одного разу дощовим вечором чоловік поспішав додому з дня народження друга . Він дуже втомився, і в його голові проносилися думки про запашну ванну і затишок, тепле ліжко. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку . Без парасольки. Одна. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї сталося нещастя в родині. І їй потрібен був лише душевний співрозмовник. Чоловік задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, і поспішив до під'їзду.
Чоловік прожив нещасливе життя, і помер.
Потрапивши на Небеса, чоловік зустрів свого Друга, Ангела-Хранителя. Вони гойдалися на небесних гойдалках і розмовляли.
- Ти знаєш, я прожив зовсім нещасне і нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося. Шкода ...
- Хм ... Друг мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе мені потрібно було всього лише: твоя рука, твої очі і твоє серце.
- Бог мій, і що ж?
- Пам'ятаєш впав чоловік на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину ... Той чоловік був генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала приголомшлива кар'єра. Все, що від тебе було потрібно - твоя рука.
Пам'ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави пристала до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе було потрібно - твої очі.
Пам'ятаєш плачущу жінку біля твого під'їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла від сліз ... Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була твоя душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися Душею завдяки твоїм мудрим словами розради, то вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга стала б відомою на весь світ, і ти б прославився, так як на головній сторінці автор вказала б ім'я того, хто став музою цього твору. І все, що від тебе було потрібно тоді - твоє серце.
Ти був неуважний, мій Друг.
Чоловік зітхнув ... І Друзі пішли по місячній доріжці в зоряну далечінь, тихо і спокійно розмовляючи ...
А що вам пропонує цей Світ зараз?
Пам'ятайте: у Щастя обличчя Загадки ...
4.08.18 12.14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
