Троянди й виноград - красиве і корисне...

Максим Рильський

З ранку нині хмарно. І це добре, бо ми збираємо виноград, а сонце нам не дозволено. Уперше в таку пору, тобто у вересні, почали збирати, але вже мусай, бо надовго відкладати не можемо... У Бога на цю осінь інші щодо нас плани, які нам ще не зовсім відомі... Через тиждень знову хіміотерапія...
Можна би ще почекати, якби час був, адже чим довше виноград знаходиться на лозі, тим міцніший відтак буде напій.
Особливих сортів у нас нема - уся ізабелла, трохи кодорки, два кущі білої нови і один теж білий невідомого походження, але солодезний. Аромат на стежині, де луґош, уже з місяць тримається такий п"янкий, що мимохіть зранку перше - ущипнути кілька ягідок, посмакувати нектаром.
Я не вживаю вино, не звикла, хоча й знаю про його цілющі властивості.
Але люблю цей запах, цей букет різний з кожної бочечки чи з бутля. Бо таємно додаю туди трішки зілля, капелиночку, однак вино з одного када стає різним...
Жменьку сушених пелюсток мускатної троянди в один бутель, мішечок з потовченою гвоздикою в інший, а ще можна мелісу і м’яту, трошечки відвару з сушених квітів бузини долити, вкинути мішечок малюсінький з насінням шавлії... Вийде із нашої рядової ізабели різноманіття на смак, колір і аромат.
Сусідські хлопці позавчора притарабанили величезний кад, бо наш розсохся на шматки. Ми його чистили твердою щіткою-дряпачкою, парили окропом, а сьогодні висадили на нього позичений у свата млинок - і робота пішла. Набрати відро грезна, віднести на терасу, закинути в млинок і змолоти. І далі-далі, бо висить негода, а мокрий виноград не годиться для вина...
А вітер, розсипаючи пелюстки троянд, поривами доносить зі стадіону голоси якихось промовців. Уявляю там гуртики людей, намети яток, димки від багать, де готують бограч... І, мабуть, гарні дівчата ногами чавлять у кадах виноград. Кажуть, що колись тут була традиція така - для справжнього вина чавити виноград мали тільки незаймані юнки...
Що ж, село фестивалить.