Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.10
12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
2026.08.10
12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
2026.08.10
12:22
Ні відняти, не додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
2026.08.10
06:45
Історія на вістрі сариса
Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів.
– За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс
2026.08.10
01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
2026.08.09
23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
2026.08.09
22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
2026.08.09
21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
2026.08.09
17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
2026.08.09
15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
2026.08.09
13:08
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па
2026.08.09
10:35
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
2026.08.09
07:12
Золотіють соняхи від сонця,
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.
2026.08.09
00:07
Перші кроки серед руїн
Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Грішна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Грішна
Я визнаю, що грішна, а не свята, лежу у його обіймах на простирадлах, які потім пахнутимуть ним. І я зумисне не буду міняти кілька днів їх, аби присутність запаху коханого тіла була поруч.
Обійми затишні, його тепле і важке тіло мене зігріваючи притисло до прохолодної тканини. І це саме той момент, коли хочеться промовити: «зупинися, мить, ти прекрасна!»
Ми просто лежимо і мовчимо. Кожен про своє. Я прокручую у голові відчуття від близькості, що була з півгодини тому, а може, й не півгодини, бувають моменти, коли не хочеться контролювати час, метушитися і спішити. І зараз саме цей момент.
Ми не спимо. Я прокручую знову у голові епізоди дійства, що відбулося, як він починав мене роздягати, як гаряче дихання ковзнуло по моєму оголеному плечеві.
Як поцілунки посипалися на голову, обличчя, волосся, вуста, шию і нижче.
Гарячі сильні руки схопили мене, і я невагомою пір'їною перенеслася і опинилася у ліжку.
Знайомий, наче моя рука чи інша частина тіла, рідний на запах і смак, на вагу і дотик чоловік, ніби ми одне ціле, у цьому просторі і часі поєднані нарешті пристрастю.
Дихання порушує тишу, стук сердець, шелест тіл на простирадлах і рипіння ліжка.
Тепер я, спокійна і врівноважена ним, згадую про деякі цікаві речі.
Мені тридцять п'ять і я зізнаюся собі у своїх слабкостях і сміливих нетипових думках. Згадую, як недосвідчена, зв'язалася з ровесником, який став моїм першим чоловіком, а потім зізнався мені в романі з жінкою, яка на пятнадцять років була старша за нас.
Тоді я не розуміла, як двадцятирічний хлопець може хотіти дорослу жінку.
Нині ж з висоти свого віку розумію, що думки про молоде і пружне тіло мене все частіше навідують. І я пробачаю йому.
Бо зараз досвід грає на мою користь, і хоча двадцятирічні не надто привабливі, як і тоді, але вектор уваги повернув у сторону молодших за мене чи однолітків.
І я кайфую від спілкування з молодшими за себе. Кайфую і йду далі.
Вмикаю пісню, німецькою, мелодійну і романтичну. Вона мені нагадує про ще одну незрозумілу пристрасть до подруги. Ми вчилися разом, тепер вона мешкає в далекому Кьольні. Тоді я соромилася того, які почуття у мене викликала ця дівчина, соромилася, але хотіла... насправді цього... Загалом мене вабило дві персони жіночого роду за мої тридцять пять, це було справжнім відкриттям для мене, і я інколи фантазувала, але ніколи не пробувала.
Мені не соромно витягувати свої скелети і розглядати, я періодично це роблю, аби краще зрозуміти себе.
І пробачаю собі, бо про багато речей нам нав'язано думку, що вони брудні і аморальні. Як і секс. Почуватися брудною і нехорошою дівчинкою мені довелося довго. Я ніяк не могла змиритися з тим, що я виросла і у мене є елементарні фізіологічні потреби, як і прагнення тілесного контакту. Я відсторонювалася від свого лібідо, відгороджувалася, поки не стрівся той, хто показав, що це нормально, природно і приємно. І я розцвіла.
Ми «ростемо» разом, і це мене тішить. Ми насолоджуємося разом.
І навіть «моя ти безтолкова сучка» з його вуст звучить сексуально і хвилююче. Мене запалює це, вивільняється спляча темна сторона, і я можу дозволити бути собі вільною, поганою чи хорошою – залежно від настрою. Внутрішня свобода – це прекрасно!
Обійми затишні, його тепле і важке тіло мене зігріваючи притисло до прохолодної тканини. І це саме той момент, коли хочеться промовити: «зупинися, мить, ти прекрасна!»
Ми просто лежимо і мовчимо. Кожен про своє. Я прокручую у голові відчуття від близькості, що була з півгодини тому, а може, й не півгодини, бувають моменти, коли не хочеться контролювати час, метушитися і спішити. І зараз саме цей момент.
Ми не спимо. Я прокручую знову у голові епізоди дійства, що відбулося, як він починав мене роздягати, як гаряче дихання ковзнуло по моєму оголеному плечеві.
Як поцілунки посипалися на голову, обличчя, волосся, вуста, шию і нижче.
Гарячі сильні руки схопили мене, і я невагомою пір'їною перенеслася і опинилася у ліжку.
Знайомий, наче моя рука чи інша частина тіла, рідний на запах і смак, на вагу і дотик чоловік, ніби ми одне ціле, у цьому просторі і часі поєднані нарешті пристрастю.
Дихання порушує тишу, стук сердець, шелест тіл на простирадлах і рипіння ліжка.
Тепер я, спокійна і врівноважена ним, згадую про деякі цікаві речі.
Мені тридцять п'ять і я зізнаюся собі у своїх слабкостях і сміливих нетипових думках. Згадую, як недосвідчена, зв'язалася з ровесником, який став моїм першим чоловіком, а потім зізнався мені в романі з жінкою, яка на пятнадцять років була старша за нас.
Тоді я не розуміла, як двадцятирічний хлопець може хотіти дорослу жінку.
Нині ж з висоти свого віку розумію, що думки про молоде і пружне тіло мене все частіше навідують. І я пробачаю йому.
Бо зараз досвід грає на мою користь, і хоча двадцятирічні не надто привабливі, як і тоді, але вектор уваги повернув у сторону молодших за мене чи однолітків.
І я кайфую від спілкування з молодшими за себе. Кайфую і йду далі.
Вмикаю пісню, німецькою, мелодійну і романтичну. Вона мені нагадує про ще одну незрозумілу пристрасть до подруги. Ми вчилися разом, тепер вона мешкає в далекому Кьольні. Тоді я соромилася того, які почуття у мене викликала ця дівчина, соромилася, але хотіла... насправді цього... Загалом мене вабило дві персони жіночого роду за мої тридцять пять, це було справжнім відкриттям для мене, і я інколи фантазувала, але ніколи не пробувала.
Мені не соромно витягувати свої скелети і розглядати, я періодично це роблю, аби краще зрозуміти себе.
І пробачаю собі, бо про багато речей нам нав'язано думку, що вони брудні і аморальні. Як і секс. Почуватися брудною і нехорошою дівчинкою мені довелося довго. Я ніяк не могла змиритися з тим, що я виросла і у мене є елементарні фізіологічні потреби, як і прагнення тілесного контакту. Я відсторонювалася від свого лібідо, відгороджувалася, поки не стрівся той, хто показав, що це нормально, природно і приємно. І я розцвіла.
Ми «ростемо» разом, і це мене тішить. Ми насолоджуємося разом.
І навіть «моя ти безтолкова сучка» з його вуст звучить сексуально і хвилююче. Мене запалює це, вивільняється спляча темна сторона, і я можу дозволити бути собі вільною, поганою чи хорошою – залежно від настрою. Внутрішня свобода – це прекрасно!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
