ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані

Володимир Бойко
2025.10.14 12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією. Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть. Злі генії добре вміють прикидатися добрими. Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників. Імідж благод

Іван Потьомкін
2025.10.14 10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Микола Дудар
2025.10.13 23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…

Тетяна Левицька
2025.10.13 22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.

Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест

Борис Костиря
2025.10.13 22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,

Юрко Бужанин
2025.10.13 20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.

Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.

С М
2025.10.13 06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний

Юрій Лазірко
2025.10.13 04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес

Борис Костиря
2025.10.12 22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися

Микола Дудар
2025.10.12 19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…

До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…

Ярослав Чорногуз
2025.10.12 19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.

Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,

Євген Федчук
2025.10.12 14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 Ahothaho - 8 (лилові світанки)
Проведи мене через долину полинну, шамане,
Монолітове сіре будення і зав'язь віків,
Де під ядрами зір не сховати ні гнів, ні оману.
Де під гладдю небесною кільчаться трави ловкі.

Проведи мене вдарами серця твого і камлання,
Торопкими стежками, що глибіють у засвіти.
Де на пил розчиняються звиклі опони і грані,
Де на атоми дробляться щемні вітри самоти.

Поведи мене, де я згубила лилові світанки,
Де сонця розсипала під ноги стрімким яворам.
Там де хтось виглядає мене і щовечора тане...
І щоночі гукає, узятий у безміру бран...

Де хустини летять, наче крила усипані цвітом,
Над кущами крислатими мріють шуліки гірські,
І збирають коралі - коралі збирають несито,
Наче то й не коралі - а сльози на згибі щоки.

Наче то і не сльози - а роси вогненно - керваві,
Що пропахли солоними бризами моря життя.
Най я будності сірі на з'ярену магму розплавлю
І світанки лилові знайду ...поведи і отям.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-11-01 07:40:33
Переглядів сторінки твору 1505
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.10.07 23:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-11-02 23:02:53 ]
о Роксолано

якось не дивлюся на вірш цей, як на прохання,
чи то вмовляння...
хоча шаман ~ така окрема поетична галактика
тут сам ритм навіть, не кажучи вже за звуковізерунки
шаманить & трансцендентує, запросто

але мені читається із кожним тим до шамана звертанням
скоріш коментар до того, що відбувається
переживається, снивом, явою, ясою, югою....
тут і зтончені межі реальностей, світів, чуттів
і буденність міниться, але не в бозна-який спосіб
та художньо-скеровано лагідно-й-непохитно
прозирачи у героїчну за рішучістю своєю
драматичну & болісно відверту певність

це якби абстрактно окреслюючи ~
а щодо конкретних барв і форм, вжеж
всі вони є у текстові, тож читати й
перечитувати

із усіма подячностями
& зворушенними вітаннями




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2018-12-15 20:27:33 ]
Радію твому провідчуттю усього...чусього...часто так стається, що я твір пишу, а потім розгадую його символізми, а не рідко і напророчую собі...напишу - потім збувається :) вчуся зважувати кожне слово. Дякую, Сонце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-03 11:47:04 ]
А чи потрібний амазонці шаман?..
Видається мені, що ні.
Се просто хвилька мить якогось сум’яття,
як у того араба, що ще до ери Христа написав:
«Я один, я один у того –
у кого нікого, нікого».
Нехай все ладиться у ЛГ.
Гарний, зворушливий вірш, Роксоляно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2018-12-15 20:30:58 ]
Здоровки, Василю! Знаєш, шаман тут - щось оте внутрішньо-пульсарне, що живе в Амазонці, і водночас реально- присутня особистість у іі житті. Ділитися дрсвідом знань, подорожувань, відчувань - воно ж цікаво і важливо. Дякую, комоннику! :)