І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський (Від Матвія 2:6)
І сказав їм Ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям: бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, яке лежатиме в яслах (від Луки 2:10,12).

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)

І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський (Від Матвія 2:6)
І сказав їм Ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям: бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, яке лежатиме в яслах (від Луки 2:10,12).

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6: 9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


Чарівна ніч Христового Різдва! Спасіння нашого від темряви та зла, Новини Доброї від Вишнього Отця, надії світлої у краще майбуття та віри всіх людей у вічне з Ним життя...


Народження Спаса

Народження Спаса –
Не кульку сріблясту,
А Кулю Земну
В руки Божій Дитині
Небесний Отець
Віддає на спасіння.


Читати в рецензії:

https://www.facebook.com/secret.lviv.ua/photos/pcb.435860156575759/435857179909390/?type=3&theater

http://issuu.com/angelyatko/docs/angelyatko_full/6


Народження Любовi - Рiздвяний вiрш

Серед мороку та стужі
світло ясне загорілось,
Це ЛЮБОВ безмежна, друже,
у стаднИці* народилась.

А ЛЮБОВ - Дитя то Боже,
Спас у вигляді людини,
Цар Вселенський без сторожі,
на Землі один безвинний.

Без гріха, у людськім тілі,
Посланець усім від Бога -
Сенс життя, що нищить тління,
Божа істина й дорога.

Серед мороку та стужі
світло ясне загорілось,
Це ЛЮБОВ безкрайня, друже,
у стаднИці* народилась.


*застаріле від “стайня”


Різдво Христове

Білосніжна хуртовина
замела доріжки,
По сніжку мала Дитина
йде на Зустріч пішки,
Йде до нас Дитятко Боже
та й несе Новину*,
Що Господь спасти в Нім може
Кожну вже людину.

***
У ніч святу Христового Різдва
Яселка ти в душі зроби Дитині,
І запроси Дух Божого Єства
Навічно оселитись там віднині


***
Різдво Христове! У печері,
У дивнім місті Вифлеємі
Марія Діва Сина родить,
Дитя Святе у світ приходить.

Ласку Бог Свою являє,
Сина людям посилає.
Бо Ісус, Дитя сповите,
Є Спасителем для світу.


Різдвяна Зірка

Різдвяна Зірка рік Новий
Нехай до миру запровадить,
Любов дарує пломінь* свій,
Ніщо хай щастю не завадить!

* полум'я


Різдвяна ялинка

Різдвяна ялинка!
Яка висота!
Різдвяна ялинка!
Яка то краса!

Розвішані там кульки,
ліхтарики, бурульки,
срібляста мішура..

А десь на тій ялинці,
серед прикрас тендітних,
є хатка розписна.
Та хатка непроста!
Вгорі горить ліхтарик...
І кулька золотава,
мов повний місяць, там.
Сніжинок рій кружляє,
на дах шаром лягає.
А з комина тихенько
сивенький дим злітає.
Загляньмо у віконце,
прищулившись. І хто це?!
Там поблизу каміна
знайомий нам Дідок.
Перед старим – мішок!
А в ньому є мотрійки,
ляльки, м'ячі, машинки,
ведмедики, зайці...
Їх той Дідок складає -
даруночки збирає,
співає пісню ще.

Над столиком, при лампі,
схилився Сніговик.
Він гарний листоноша,
до праці тої звик.
Листи він доставляє,
уголос їх читає...
Ну, а Дідок малятам
на них відповідає.
Кипить отож робота -
Приємні всі турботи.
На ранок бо Різдво!
В каміні жар іскриться,
мов та чарівна птиця.
За північ вже давно...

А вранці, тільки видко,
прибігши до ялин,
знайдуть дарунки діти,
сплеснувши від дивин.


Який на колір рік Новий?

Який на колір рік Новий?
Він білий, мов сніжинка!
Який на колір рік Новий?
Сріблястий, мов льодинка!
Який на колір рік Новий?
Рожевий він, мов кулька!
Який на колір рік Новий?
Прозорий, мов бурулька!
Який на колір рік Новий?
Мов золота перлинка!
Який на колір рік Новий?
Зелений, мов ялинка!
Він жовтий, синій, різних барв,
Мов сонце, небо, зорі!
Він щастя колір увібрав,
До ближнього любові!
Він барви миру та добра,
Мов райдуга, тримає
До тих, хто на Землі життя
З людьми своє єднає!

На ялиночці Різдвяній

На ялиночці Різдвяній -
Яблука, горішки...
Навіть пряники духмяні!
Яснобарвні шишки.


Свято, друже, зустрічай!

Білий сніг блищить довкола,
Мчать із гірочки ґринджоли.
На ґринджолах Миколай.
Свято, друже, зустрічай!

А, як ще слухняним був,
Миколай це не забув.
Привезе, повір, чудові
Подаруночки святкові!


Дивне Свято

У святого Миколая
Безліч подарунків.
Він у торбу їх складає,
Барвні ті пакунки.

Є в них брязкальця, машинки,
Лялечки, звірята –
Є ведмеді з хутра, білки,
Мавпи, зайченята...

Стелить шлях ніч-чарівниця
Зорями ясними,
Упряж оленів ген мчиться,
Сон летить за ними.

Тихо хтось іде до хати...
Просто до ялинки!
А на ранок – дивне Свято
Кожної дитинки!


Різдво у лісі

Серед ялин є у лісі одна,
Вабить усіх, наче квітка рясна -
Безліч прикрас там зі снігу та льоду,
Є низочки із грибів, яблук, глоду...
А на вершку - дивна Зірка, малята,
Нині Різдво - гарне й любе всім Свято!


Різдвяний віршик

До ялинки прилетіла
Зграя снігурів,
Та уся зачервоніла
Від живих вогнів.
Наче казка кожна гілка,
Замість мішури
Інею сріблиться сітка,
З криги - ліхтарі.
На верхівці Зірка сяє,
Золотий вінець!
Ліс Різдво увесь стрічає,
Чистоти взірець.


Дiнь-дiнь-дон - казковий час - новорічна пісенька

Під ялинкою-красою
Спить чарівна мить,
Наша пісенька собою
Тишу оживить.

Барвні кульки вмить розквітнуть
Під дощем рясним,
Від дзвіночків співи линуть,
Сріблом повнять дім:

Приспів:

Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон,
Свято зустрічай!
Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон,
Рік Новий вітай!
Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон,
Йде в казковий час,
Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон
МИКОЛАЙ до нас.

Під ялинкою-красою -
Справжня дивина,
У танок пішла з тобою
Дзенькоту луна.

Подарунки дивовижні,
Під той ніжний дзвін,
Забавки, цукерки різні
Наповняють дім.

Приспів:

Під ялинкою-красою -
Сміх, дзвінкі пісні,
Нам підспівують з тобою
Зорі осяйні

Сів Святий ген у санчата,
Між зірок летить,
Обертаючи на свято
Снів чарівну мить.

Приспів:


Слимакові сни - для дітей

Спить слимак,
Сон сниться саме –
Снігу смак,
Скрипучі сани,
Сосни сиві,
Спів сузір’я,
Синь сапфірів
Святвечір’я.

Спи, слимаче,
Стужа стала,
Срібло сніжне
Став сховало.

***

Нічка ниже намистини
На незриму ниточку.
Наряджає небо ними,
Начепивши низочку.

***

Місяць маревом мандрує,
Медом маже межі.
Маслом мальву, млин малює...
Мідяні мережі.

***
На зеленій, на ялинці,
Є прикраси та гостинці -
Кульки срібні, дуже гарні,
Зірочки, гірлянди барвні.

***
Із Зимової країни
Сам Морозко віз дивини –
Подаруночки святкові:
М’яч, ключки, ляльки казкові...

***
У Снігуроньки, малята,
В друзях: бІлочки, зайчата,
Ведмежата та лисички,
Їжачки, прудкі синички...

***
Шишка - ніс, крижинки – вічка,
З горобини - ротик-стрічка,
Чуб - солома, руки - з хмизу…
Сніговик прийшов із лісу!

***
Без ялинки, що за свято?
Тож без зайвих балачок
Допоможе вам, малята,
Хто? Колючий Їжачок!

***
Клишоноге Ведмежатко
Миє носик, вушка й лапки,
Рік Новий іде стрічати
Це маля сьогодні з татом.

***
Білка-пострибуха,
Що з рудого пуху,
По ялиночці стрибає,
Про гриби-прикраси дбає!

***
Тільки-но упав сніжок,
Зшив наш Заєць кожушок.
Білосніжний, як годиться,
Щоб ховатись від Лисиці.

***
Знана кумонька Лисиця
Каже хитро до Синиці:
- В рік Новий добрЕнька буду,
Про зайчат й пташок забуду.

***
Друзів радо привітаймо,
Гарне Свято починаймо!
Станьмо дружно всі у коло!
Ллється музика довкола.


Напрочуд ніжне - для малят

Кошеня напрочуд ніжне,
Біло-біло-білосніжне,
На вікні сидить, муркоче,
Під сніжок іти не хоче.

Муркотить: Свербить у лапці,
Принесіть тепленькі капці.
А іще свербить у вушку,
Принесіть бодай подушку....

Спомин про літо

Пензлі взяв Мороз-маляр
Та малює квіти.
Має він чудовий дар
Інеєм творити.
На зимовому вікні -
Проліски, рум'янок,
Білі айстри осяйні,
Хризантем поранок...
Ще й троянди - цвіт прикрас!
Білосніжні квіти,
Що в мороз зігріють нас
Спомином про літо.

Зимо, зимо!

Снігом глицю притрусило,
На смереці білка сіла,
Біля неї білченята
Почали гуртом гукати:
- Зимо, зимо, сніговице,
Білосніжна чарівнице!
Снігом землю укривай,
Від морозів захищай.
Щоб були гриби улітку,
Щоб земля зростила квітку…
Щоб комахи та звірята
Мали влітку що збирати.
Щоб тебе в пухкій обнові
Стріти знов були готові.

Зимова абетка-колисанка

Апельсин у небі синім
Білка споглядала.
Ведмежатко на калині
Грона ґрасувало.

Дощ стає сніжком узимку,
Ескімо біленьке.
Є хмарки у небі, синку, -
Журавлі сіренькі.

Зяблик, чижик відлетіли,
“И” сховалась в глИці
Іній ліг на гай та ниви.
Їжа зайцю сниться.

Йорж пливе в глибини річки,
Короп там сумує.
Лис слідів знаходить стрічку,
Мишу в нірці чує.

Нірку снігом замітає.
Огник горобини
Птаху в лісі зігріває.
Ряст чекає днини.

Сніг кружляє, наче пір’я,
Тиша з ним спадає.
У засніжене подвір’я
Фея-ніч злітає

Хата спить, стуливши вічка,
Цвіркунець за піччю.
Час казковий. Гасне свічка.
Шерех грає з ніччю.

Щогли сосен сон хитає,
Юхту мли вдягає.
Явір тишу щось питає,
та відповідає:
- Ььььььььььььььььььььььь...

Співаки

Як узимку вовченя
З гірочки з’їжджало.
Так з’їжджаючи півдня
З вітром розмовляло.
- Дужче! Дужче, вітре, дми,
Підганяй санчата!
Гарну пісню, друже, ми
Будемо співати:
У-у-у... - у вухах свист,
У-у-у... - співаємо,
У-у-у... - до співу хист
Ми обидва маємо.

Гостинна хуга

На пательні льодяній
Та на плитці крижаній
Хуга їжу готувала,
Сніговія пригощала:

- Їж, мій любий Сніговію,
Готувати добре вмію.
Пригощу тебе сніжечком,
Ще з інистеньким краєчком.

На десерт - бурульки свіжі!
Тож берись хутчіш до їжі.
Будеш нею смакувати,
Будеш гарно працювати!

Як узимку

Як узимку, біля річки
Ковзани зробивши з гички,
Куці ковзанку відкрили,
Всіх звіряток запросили:

- Казка стріне вас зимова!
Тільки є одна умова -
Ковзани самі майструйте,
Всі можливості врахуйте.

Ось їжак іде з лісочка...
Ковзани – сухі грибочки!
Білка плигає... Потіха!
Зі шкарлуп вони горіха.

Кабанець, натура груба,
Ковзани зробив із дуба.
Мишеня біжить, малята.
Ковзани, авжеж, зернята!

Тільки вовчик та лисичка
Стали осторонь від річки.
Ковзанів у них немає...
Зло добру не заважає!

Зимова колисанка

Люлі, люлі, люлі-ляй -
Спати час дитиночці,
Сон моститься, лиш поглянь,
На біленькій гілочці.

Деревця всі в кожушках
Снігових, пухнастеньких,
Диво стріхи на хатах
У зіркових насипах.

Із бурульок ксилофон
Награє мелодію.
Колискову, гноме-сон,
Заспівай, добродію!

Люлі, люлі, люлі-ляй -
Спати час дитиночці,
Сон моститься, лиш поглянь,
На біленькій гілочці.

Казкова ніч

Небо зорями рясніє,
Гасне світло по хатах...
Ніч казки в дрімоту сіє,
Щоб посходили у снах.


Ведмежий сон

Тихо у ведмедика в барлозі,
До весни, наразі, ще далеко,
Місяць, прослизнувши, на підлозі
Синім променем відбився злегка.

У колисці ведмежа дрімає,
Сон зимовий - як пухнаста лапа,
У віконце зірка заглядає…
Спи, маля, мигтить небесна мапа.


Заблукала у смереках зірка

Заблукала у смереках зірка,
Зачепилася за гілку сніжну,
Вітер уві сні дзижчить, мов бджілка,
Їй співає колискову ніжну.

А на ранок, вихром підхопившись,
Замете снігами до безкраю,
І ту зірку, до небес піднісши,
За білясту хмару заховає...


I таке бува


Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою. А мова
Йшла про свято Новорічне,
Що на півночі є звичай
Рік ялинкою стрічати,
Зелененьку прикрашати.

Пальма слухала, зітхала,
Свято дивне уявляла -
Мішуру, дзвінкі прикраси,
Сніжні насипи... І ясно,
Бідолаха шкодувала,
Що ялинкою не стала.

Вітер повно все повідав,
Балачками пообідав,
Та й приліг собі поспати,
Важко ситому літати.

І тоді вже Тигреня
Всім сказало: Ми щодня
Свято можемо стрічати.
Тільки, де ялинку взяти?
- Як щодня? Так не буває! -
Слоненя відповідає. –
Рік Новий, казав мій тато,
Раз на рік іде, як свято.
- Раз на рік?! Коли ж це буде?! -
Мавпеня мале марудить. –
Чи у Вітру запитати?
Пане Вітре, годі спати!

- О хо-хо! - зітхає Вітер,
Не дають заснути діти.
Подавай малечі свято,
Рік Новий щодня стрічати.
Тож послухайте, будь ласка,
Ніч, що прийде, - справжня казка:
Сяйвом місячним засніжить,
Співом зоряним потішить,
Принесе забави дітям,
Сріблом скрасить пальми віти -
Зодягне у файні шати,
Миколая щоб стрічати.
У святого Миколая -
Безліч іграшок, я знаю!
І тому усі малята
Роблять все, аби не спати.

Тигреня отут питає:
- Ну, а що, як засинають?
Де шукати їм гостинці?
- Під подушкою в коли-и-исці! –
Вітер крила розправляє
Та на північ відлітає.
______________________________
Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою... А мова
Йшла про свято Новорічне!
І тепер у них є звичай -
Рік Новий гуртом стрічати,
Пальму дружньо прикрашати.



Білий сон, чи сон під Новий рік


Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: cела, ниви, ліс... Усе!
Білі сни з небес несе.
Сплять у нірках мишенята, cплять у дуплах білченята, у ставочках риби сплять... Зірочки рясні іскрять.
Та не спить оце, малята, ведмежа мале брунатне. Не дає малому спати, сніг, що випав, наче вата.
- Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко оце згущене…. Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може! - меду ласого горнятко уявляє ведмежатко.
Сніг літає, сніг кружляє, землю щільно укриває...
- Це ж усе цукрова вата! - ведмежа збагнуло раптом.
Тихий стукіт у віконце... Ведмежа питає:
- Хто це?
Визирає... І... О диво! Там стоїть щось біле-біле.
- Ти мій сон? – мале питає. - Зачекай, я саме граюсь! Ще не час лягати в ліжко. Дай помріяти хоч трішки.
- Я не сон! – лунає в тиші. - Ось поглянь – у мене лижі! Я такий, як ти, ведмедик. Хутром лиш різнюсь від тебе. Тож виходь у двір, мій друже! Ніч сьогодні гарна дуже! Свято білих ведмежат та усіх лісних звірят.
- Ведмежат? Усіх звірят! Та от тільки би назад повернутися до хати, у пітьмі не заблукати, - ведмежа відповідає. Тихо двері відкриває... А за ними – ранок наче, видко все довкола, значить.
Незнайомець там чекає. Справжній він, бо не зникає. Посміхається, до речі, ще й говорить дуже ґречно:
- Що ж, знайомитись давай. І мене вже називай ти Сніжком. Ведмідь я сніжний, ріс у хащі Білосніжній. А тебе – Брунатик, знаю. Так тебе тут називають Заєць, Білка, всі пернаті. Та й табличка є на хаті.
План у нас такий, послухай... Наставляй, мій друже, вуха. Поспішаймо до Діброви, шлях до неї досить довгий. І веде той шлях повз кручу. Вітер дме отам колючий... Через гай, у сонній тиші, знадобляться, звісно, лижі... Через річечку-струмок морозець скував місток. Поспішаймо, що є сили, щоб до півночі ми встигли до Діброви вже добігти. Бо дзиґар почне там бити о дванадцятій, я знаю. Час усі по нім звіряють.
Вдвох на лижі станьмо, отже. Шлях нам здасться в них коротшим. Промайне, як уві сні. Лижі наші швидкісні!
Став Брунатик із Сніжком. Замигтіло все кругом. Понесли їх лижі живо, аж в очах їм зарябіло...
Тільки раптом - дивний гул, дужий вітер тут подув. Сніг здійнявся однією білосніжною змією...
А була то Хуртовина, Сніговія зла дружина. Казку хоче зіпсувати, ведмежат розчарувати.
Тож вона усе хурделить. Замітає... А до неї Холоднеча ще приспіла та огидно так занила.
- Що на свято поспішаймо? Ні, постійте! Я бо знаю, нас забули - Хуртовину та мене, її дитину.
Отже, з вами, друзі, підем, не пручайтеся. Не вийде! Бо, як буде нас забуто, то і вам отам не бути. Заметемо вас снігами. Ми не гратимемо з вами. Не знайти вам до обіду ані стежки, ані сліду.
Тут Брунатик наш злякався, білий ляку не піддався. Холоднечі гордо каже:
- Поведінку вашу вражу в тій Діброві кожен знає. І тому всяк уникає запросити вас на свято. З вами клопоту багато. Тож ми вас туди не візьмем, а удвох, як швидше, підем. Забирайтеся з дороги! Та несіть хутчіше ноги!
- То ви так! Тоді тримайтесь! Краще, телепні, здавайтесь! - Хуртовина закричала, закрутила, завищала. - Замету у чистім полі! Не побачите більш волі! Холоднеча вас застудить, не до свята вам тут буде!
Вихри Хузі підвивають, сніг до неба підіймають. Холоднеча холодить, лижі вкрасти норовить.
Ведмежата не здаються. За свободу гідно б'ються... Холоднечу відганяють та зубами зігрівають. А Сніжок ще приловчився, в гриву Хузі вже вчепився... І давай її тріпати, в клоччя ревно розривати.
Клоччя сніжне скрізь кружляє, ведмежатам заважає. Досягає бій вершини, бо вже гаряче, не зимно.
І отут чийсь голос чують :
- Розбишаки бешкетують?! В ніч веселощів й утіх хто здіймає вгору сніг?! Хто затіяв бійку? З ляку? Хто покаже задираку? Хто на свято йти не хоче, рік Новий стрічати отже?
Хуртовина вмить притихла.
- Від ведмедів, - каже, - лихо! Примирити я їх хтіла, ледве-ледве не зомліла. Вихри всі допомагали та добряче постраждали. Це засвідчить Холоднеча. Ось вона сидить, до речі.
Озирнулись ведмежата - Миколай спішить на свято. Віз ялинку й повернув, бо почув потужний гул.
- Кажеш, винні ведмежата? Зіпсувати хтіли свято? Не обманюйте, бо знаю, хто і де всім заважає, - тут Святий примружив очі. - І тому тепер я хочу в Хуртовини сніг відняти, Холоднечу заховати. Покараю зло отак - відішлю їх по хатах! Де сидіти їм доволі, доки вийти не дозволю!
А ведмедиків вітаю! В диво-сани хай сідають. Дуже радий їх зустріти. Миром треба дорожити!
Сніг скрипить, несуться коні. Вітерець їх жвавий гонить. Ось Діброва... Гра вогнів... Миколай... Та свято снів...
Білих снів під рік Новий. Там Брунатик повен мрій - не дає малому спати сніг, що випав, наче вата.
Білий він, як цукор справжній! Ні, зефір! А може вафлі, бо хрусткий? Та ні! Напевно, молоко ото згущене….
Місяць теж на діжу схожий. Не пусту, а з медом, може!
- Меду ласого горнятко! - облизнулось ведмежатко.
......................................................

Снігопад? Йой, снігопад! Укриває все підряд: села, ниви, ліс... Усе! Білі сни з небес несе.