У правдоруба, браття,- все не так,
Трюїзмами одразу б'є у лоба.
А я у дулях запашних мастак,
Скубу-хвалю, що й біс не уторопа.

Є недожарт, поглумливий віват,
Або шпичак у солоденькій ваті.
Стирчить отруйне лезо з рукава:
Зі мною пильним будь! Не спи на варті!

Дивитися як зляться люди - кайф,
Здригаються від гніву їх оселі.
Смикну за носа бевзя-простака
І обдарую реготом веселим.

Та цуцик здох, скінчився в бодні мед,
Підступно укусила доля-гідра:
Попався перекачаний атлет,
Урізав так, що луснула макітра.

Колеги кажуть, трохи став...того,
У голові співає Іво Бобул.
Однині жартувати більш не хо,
І не просіть! Мовчатиму до гроба.

25.12.2018р.



Інфернальне

Я не пишу присвят,
Підлещуватись гидко,
Вже краще настромлюсь
На критики ножі.

В душі квітучий сад,
В руці троянда-квітка.
Бажання і думки
У спокої лишив.

Товпа гукає "Біс!",
Але пече досада,-
Одважу глядачам
Холодний реверанс.

Сценічний парадиз,
Насправді - кіч, бравада.
Іди, мій юний друг,
Хапай хвалу, я пас.

Звучить фінал. За мить
Кінчається мій виступ.
Несуть і-за куліс
Лаврового вінка.

Хай тиша задзвенить
В обіймах падолисту
І змиє теплий дощ
Нещирості оскал.

25.12.2018 р.

За чужими спинами

Усмерть замордувала доля зла,
Жене сатирик під надгробні плити.
Ходім, разом замочимо козла,
Ватагою і батька легше бити.

До гикавки його перелякавсь.
Допоможіть! Спустів мій лоб од віршів!
Бо сам - нездара. Зляканий Пегас
Утік від мене, музу прихопивши.

Бо критика - ножівка без зубців,
Крива, тупа - не ріже, а шматує.
А гуморист молотить, наче ціп!
А, може, браття,- вередун я?

Та ні - митець! Хоча і чистоплюй,
Наймаю для орделії Оверка.
Іди за мене, друже, повоюй,
А я солодку згамаю цукерку.

25.12.2018 р.