Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
Любочка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Любочка.
Так відбулося у житті, що мої друзі дитинства і шкільні друзі не розгубилися і нас по сьогоднішній день єднає міцна жіноча дружба, якій заздрять наші діти, бо у цей занадто прагматичний час, важко зустріти щось подібне.. Цей рік для нас усіх друзів-однокласників знаменний тим, що він буде Ювілейним. І сьогодні парад наших Ювілеїв відкриваєш ти, дорога моя подруго Любочко. Шість років ми з тобою просиділи на одній парті і нас – говорушок, садили завжди на останню, щоб ми своїм дівочим шепотінням нікому не заважали, бо вчилися майже на відмінно, а поділитися секретами була велика охота. А ще ми читали, як багато ми читали, ти десь роздобула «Три мушкетери» і я повинна була за три ночі їх прочитати, і читали навіть з ліхтариком під ковдрою. Я любила літературу, а ти математику і завжди на контрольних ти намагалася мене -вперту до неможливості, рятувати, підсовуючи мені з мого варіанту зошит від нашого відмінника Севи Романухи і просила мене, хоч списати, як не хочу, чи не можу вирішити, а я вперто казала ні, за що і могла одержати в один день аж дві двійки. А ти за мене переживала завжди. На великій перерві ми складали докупи свої три копійки, які нам вдома давали на булочку і вирішували, що будемо купувати одну на двох, а на залишок в кінці тижня купимо омріяні вафлі, чи печиво. Потім затиснувши у кулачок заповітні заощадження ти бігла у підвал, у шкільний буфет і там твої довгі, майже до колін, дві коси, робили свою справу, тебе пропускали старшокласники без черги і омріяні солодощі ми вмить з’їдали не встигнувши і розсмакувати.
Твій дім був найближчим до школи і ми частенько після уроків заходили до тебе і граючись перевертали там усе вверх дном, та твої терплячі і добрі батьки ніколи нас не сварили, а твоя мама Ганна творила для Вас інколи несусвітні дива. Пам’ятаєш свій новорічний костюм у шостому класі – «Космос» бо то був рік, коли перша людина полетіла у космос і мама твоя придумала для тебе і відповідний костюм, який довершувала на голові шапочка з маленькою копією космічного корабля, яка ще і світилася від вмонтованої у шапку батарейки. У нас у багатьох були тоді костюми новорічні, але твій був, як нині кажуть, суцільний креатив.
А у старших класах ми у Сморжеві бігали уже на танці і танцювали до упаду, а Вам у Клевані1 не було такої можливості, бо і клубу, як такого не було і вчителі, і директор які там жили не дозволяли, бо танці це ж «пережиток» капіталізму. І от ми після танців знову на своїй задній парті; - Шу-шу-шу, шу-шу-шу…
Ти вивчилася на аптекаря, я на будівельника і розвело нас життя на тисячу кілометрів, та я завжди відчувала і на відстані твоє надійне, дружнє плече. Коли приїжджала у відпустку, то мама моя розуміла, як я хочу тебе побачити і казала мені, коли я пороблю загадану нею роботу: - Ну біжи уже до своєї Любки.
Я знаю, що у твоєму домі завжди мені раді: і словом обігріють , і нагодують, і спати покладуть. І я тобі у цей світлий день хочу подякувати, що ти є у моєму житті. Я дякую від усіх нас, твоїх подруг-однокласниць, Моя дорога Любочко Многії тобі літа у щасті і здоров’ї, і на нашій мирній землі!!!
09.01.2019р.
Твій дім був найближчим до школи і ми частенько після уроків заходили до тебе і граючись перевертали там усе вверх дном, та твої терплячі і добрі батьки ніколи нас не сварили, а твоя мама Ганна творила для Вас інколи несусвітні дива. Пам’ятаєш свій новорічний костюм у шостому класі – «Космос» бо то був рік, коли перша людина полетіла у космос і мама твоя придумала для тебе і відповідний костюм, який довершувала на голові шапочка з маленькою копією космічного корабля, яка ще і світилася від вмонтованої у шапку батарейки. У нас у багатьох були тоді костюми новорічні, але твій був, як нині кажуть, суцільний креатив.
А у старших класах ми у Сморжеві бігали уже на танці і танцювали до упаду, а Вам у Клевані1 не було такої можливості, бо і клубу, як такого не було і вчителі, і директор які там жили не дозволяли, бо танці це ж «пережиток» капіталізму. І от ми після танців знову на своїй задній парті; - Шу-шу-шу, шу-шу-шу…
Ти вивчилася на аптекаря, я на будівельника і розвело нас життя на тисячу кілометрів, та я завжди відчувала і на відстані твоє надійне, дружнє плече. Коли приїжджала у відпустку, то мама моя розуміла, як я хочу тебе побачити і казала мені, коли я пороблю загадану нею роботу: - Ну біжи уже до своєї Любки.
Я знаю, що у твоєму домі завжди мені раді: і словом обігріють , і нагодують, і спати покладуть. І я тобі у цей світлий день хочу подякувати, що ти є у моєму житті. Я дякую від усіх нас, твоїх подруг-однокласниць, Моя дорога Любочко Многії тобі літа у щасті і здоров’ї, і на нашій мирній землі!!!
09.01.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
