Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Лиса гора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лиса гора
Дзвінок по смартфону відволік мою увагу від написання чергового опусу про кохання. Шукав риму до слова «циці». А це потребує особливої концентрації уваги. Уява мусить виразно виопуклити ті бездоганні витвори мистецтва, якими обдарувала жінок щедра природа, і знайти найвлучніший епітет для цієї неземної краси.
- Альо,- роздратовано кажу у слухавку, - я слухаю.
- Привіт, це я,- забурчало у відповідь. – Пусти до хати, я вже на порозі,- захлипав непрошений гість.
Не люблю я такого – без попередження лізти в мою барлогу. Нічна відьма порозкидала мої шкарпетки по всій квартирі, ліжко неприбране і тхне молодою мавкою яка із запізненням побігла на роботу, на кухні гора немитого посуду, а на столі покотьолом жіночі причандали для шпаклювання ликів.
Анциболот винувато топтався на порозі, його ліве око заплило, вухо було прокушене, а п’ятак розпух до розмірів голови. Обламані ріжки гаспидяка тримав у руці та гірко плакав. Моє невдоволення як корова язиком злизала: ще б пак – найліпшого друга жорстоко відлупцювали і він прийшов зализувати вави до єдиної близької в усьому світі людини.
Я допоміг йому роздягнутися, одніс на руках до ліжка, витер заюшеного зеленою кров'ю писка і поклав на його лоба капустяний лист, одірваний з качанистої, яку надумав зварити і увечері приготувати голубці.
Гаспид непорушно лежав і тихо стогнав. Хутенько пішов на кухню, віднайшов бодягу, взяк кухлика з водою і повернувся до кумпана. Акуратно втираючи розм'яклу кашку у посинілі та напухлі місця намагався аби пекуча суміш не потрапила в очі. Хоча приятель і чорт, регенерує дуже швидко, але болить йому так само як і нам – грішникам окаянним.
Далі пішла в хід важка органічна природна хімія: мандрагора та пурпурний окопник, у поєднанні з порошком гриба Amanita regalis та чудодійної рослини Hyoscyamus безвідмовно діють на покращення стану лукавих, гаргар, лісниць та русалок. Ще один інгредієнт, який я додав у декокт, дає побічні ефекти. Пацієнта необхідно міцно пеленати і обв’язувати мозуззям, особливо якщо у кімнаті знаходяться молоді дівчата. В цілях безпеки називати його не буду, оскільки діток нині цікавлять креативні способи знущання над своїми однолітками. Вони випадково можуть прочитати вищезазначений рецепт, приготувати узвар і підлити в каву вчительці української мови наприклад.
Нечистий чхав, крутив рилом, одбрикувався, з вух почав валувати сизуватий димок, а я насильно заливав у його пельку те страхіття.
Згодом гевала почало трусити, тілом пробігла судома, він у знетямі тричі поспіль пробурмотів отченаш і провалився в глибокий наркотичний сон.
А я до ранку встиг дострочити еротичний вінок сонетів і навіть почистити зуби.
- То шо сталося? – запитав у гаспида, коли той прочуняв.
- Заскочив учора на Лису гору землі замовленої трохи набрати. Найкраще її копати в північній частині гори, там де колись були шибениці для виконання вироків над державними злочинцями. Після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині, ще можна спостерігати вириті могили. Сам знаєш. А праворуч давнє капище Дажбоже, простим смертним невидиме. Землиця там аж дрижить від нечистої сили, сам знаєш. Прибрьохав - а там циганський табір! Місце, де земелька чаклунська - зайняте. Прямо на святому місці намет бродячого ромала із сімейством!
Що робити? Як достукатися до цієї ватаги? То я з кущів і почав співати гімн циганський:
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса,
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса.
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Вискочили з наметів потерчата і як заверещать: « Бенг рогЕнса! Бенг рогенса! Чорт з Рогами!»
Не згледівся, а наді мною дідок із сокирою завис. Поглянув на мене сивий ромал, посміхнувся і весело сказав: «Джюкел джюклес на хала – пес собаку не вкусить!» і запросив у гості.
Гарно ми погомоніли, довідався на яких цвинтарях краще збирати їжу на могилах на Пасху, та на «гробки», до кого можна звозити поцуплені речі, де є безхозні поля з коноплями. Обіцяв зводити на луг за Бортницькою станцією аерації. От там житуха! Тільки йти треба гуртом, бо місцеві наркомани можуть і шилом проштрикнути .
Ну, а я подарував йому свою вишиванку, яку ношу ось уже четвертий рік. Сам знаєш – зараз це найнеобхідніша річ для маскування. І хай у тебе пейси аж до землі повідростали, хай чалмою розміром із виварку обмотано голову, але коли вдягнеш вишиванку – ти свій. Патріот, одним словом.
Чавале вислухав моє прохання і наказав діткам пересунути намета. І щойно я почав ратицями довбати землю, як налетіла зграя місцевих визволителів з організації С14 з палицями та в балаклавах.
Ой, дарма я зняв вишиванку! Били мене так, як чорти б’ють грішників у пеклі. А у фіналі хтось із розмаху вгатив у мій огузок чоботом і я покотився схилом аж до Дніпра.
В метро мене не пустили, думали якийсь бомж. Довелося пішки йти манівцями до твоєї садиби.
- А нащо земля знадобилася?
- Подарунок тобі хотів зробити.
- Який саме,- зацікавив мене чортяка.
- Якщо цю земельку на Івана Купайла рівно о другій ночі втирати в десна, то виростуть нові зуби. Примовляння дізнався у приятельки, тієї що виє ночами над Довбичкою. А ти співак, тобі на люди беззубим показуватися не можна.
Що на це сказати? Розчулив він мене, я навіть сльозу пустив. Кажу:
- Друже, я й беззубий тебе любитиму.
Обережно притулив побиту голову чортяки до своїх грудей і кріпко поцілував у ще припухле рило. І подумав: якими б не були істоти ззовні, але їхня справжня сутність ховається у їхніх душах. А душа мого товариша сяє і вночі, і вдень.
16.01.2019р.
- Альо,- роздратовано кажу у слухавку, - я слухаю.
- Привіт, це я,- забурчало у відповідь. – Пусти до хати, я вже на порозі,- захлипав непрошений гість.
Не люблю я такого – без попередження лізти в мою барлогу. Нічна відьма порозкидала мої шкарпетки по всій квартирі, ліжко неприбране і тхне молодою мавкою яка із запізненням побігла на роботу, на кухні гора немитого посуду, а на столі покотьолом жіночі причандали для шпаклювання ликів.
Анциболот винувато топтався на порозі, його ліве око заплило, вухо було прокушене, а п’ятак розпух до розмірів голови. Обламані ріжки гаспидяка тримав у руці та гірко плакав. Моє невдоволення як корова язиком злизала: ще б пак – найліпшого друга жорстоко відлупцювали і він прийшов зализувати вави до єдиної близької в усьому світі людини.
Я допоміг йому роздягнутися, одніс на руках до ліжка, витер заюшеного зеленою кров'ю писка і поклав на його лоба капустяний лист, одірваний з качанистої, яку надумав зварити і увечері приготувати голубці.
Гаспид непорушно лежав і тихо стогнав. Хутенько пішов на кухню, віднайшов бодягу, взяк кухлика з водою і повернувся до кумпана. Акуратно втираючи розм'яклу кашку у посинілі та напухлі місця намагався аби пекуча суміш не потрапила в очі. Хоча приятель і чорт, регенерує дуже швидко, але болить йому так само як і нам – грішникам окаянним.
Далі пішла в хід важка органічна природна хімія: мандрагора та пурпурний окопник, у поєднанні з порошком гриба Amanita regalis та чудодійної рослини Hyoscyamus безвідмовно діють на покращення стану лукавих, гаргар, лісниць та русалок. Ще один інгредієнт, який я додав у декокт, дає побічні ефекти. Пацієнта необхідно міцно пеленати і обв’язувати мозуззям, особливо якщо у кімнаті знаходяться молоді дівчата. В цілях безпеки називати його не буду, оскільки діток нині цікавлять креативні способи знущання над своїми однолітками. Вони випадково можуть прочитати вищезазначений рецепт, приготувати узвар і підлити в каву вчительці української мови наприклад.
Нечистий чхав, крутив рилом, одбрикувався, з вух почав валувати сизуватий димок, а я насильно заливав у його пельку те страхіття.
Згодом гевала почало трусити, тілом пробігла судома, він у знетямі тричі поспіль пробурмотів отченаш і провалився в глибокий наркотичний сон.
А я до ранку встиг дострочити еротичний вінок сонетів і навіть почистити зуби.
- То шо сталося? – запитав у гаспида, коли той прочуняв.
- Заскочив учора на Лису гору землі замовленої трохи набрати. Найкраще її копати в північній частині гори, там де колись були шибениці для виконання вироків над державними злочинцями. Після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині, ще можна спостерігати вириті могили. Сам знаєш. А праворуч давнє капище Дажбоже, простим смертним невидиме. Землиця там аж дрижить від нечистої сили, сам знаєш. Прибрьохав - а там циганський табір! Місце, де земелька чаклунська - зайняте. Прямо на святому місці намет бродячого ромала із сімейством!
Що робити? Як достукатися до цієї ватаги? То я з кущів і почав співати гімн циганський:
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса,
Джелем, джелем, лунгонэ дромэнса,
Маладилэм бахталэ ромэнса.
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Ай, ромалэ, ай, чавалэ!
Вискочили з наметів потерчата і як заверещать: « Бенг рогЕнса! Бенг рогенса! Чорт з Рогами!»
Не згледівся, а наді мною дідок із сокирою завис. Поглянув на мене сивий ромал, посміхнувся і весело сказав: «Джюкел джюклес на хала – пес собаку не вкусить!» і запросив у гості.
Гарно ми погомоніли, довідався на яких цвинтарях краще збирати їжу на могилах на Пасху, та на «гробки», до кого можна звозити поцуплені речі, де є безхозні поля з коноплями. Обіцяв зводити на луг за Бортницькою станцією аерації. От там житуха! Тільки йти треба гуртом, бо місцеві наркомани можуть і шилом проштрикнути .
Ну, а я подарував йому свою вишиванку, яку ношу ось уже четвертий рік. Сам знаєш – зараз це найнеобхідніша річ для маскування. І хай у тебе пейси аж до землі повідростали, хай чалмою розміром із виварку обмотано голову, але коли вдягнеш вишиванку – ти свій. Патріот, одним словом.
Чавале вислухав моє прохання і наказав діткам пересунути намета. І щойно я почав ратицями довбати землю, як налетіла зграя місцевих визволителів з організації С14 з палицями та в балаклавах.
Ой, дарма я зняв вишиванку! Били мене так, як чорти б’ють грішників у пеклі. А у фіналі хтось із розмаху вгатив у мій огузок чоботом і я покотився схилом аж до Дніпра.
В метро мене не пустили, думали якийсь бомж. Довелося пішки йти манівцями до твоєї садиби.
- А нащо земля знадобилася?
- Подарунок тобі хотів зробити.
- Який саме,- зацікавив мене чортяка.
- Якщо цю земельку на Івана Купайла рівно о другій ночі втирати в десна, то виростуть нові зуби. Примовляння дізнався у приятельки, тієї що виє ночами над Довбичкою. А ти співак, тобі на люди беззубим показуватися не можна.
Що на це сказати? Розчулив він мене, я навіть сльозу пустив. Кажу:
- Друже, я й беззубий тебе любитиму.
Обережно притулив побиту голову чортяки до своїх грудей і кріпко поцілував у ще припухле рило. І подумав: якими б не були істоти ззовні, але їхня справжня сутність ховається у їхніх душах. А душа мого товариша сяє і вночі, і вдень.
16.01.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
