ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Велике щастя
Любить наш народ владу як собака редьку. Ой любить! Чого тільки не наслухаєшся про наших звитяжних очільників. Особливою популярністю користується Президент. Любить про нього мій сусіда навпроти детально оповідати. Іду уранці на поле косити (є в мене в кінці городу упритул до заливних луків шматок косовиці), сідаю на сусідській лавці намантачити реманент, а він уже тут як тут! І давай чехвостити і в хвіст, і в гриву Головнокомандуючого Збройних сил України.
- Нащо йому знову в Президенти? Та вже тисячу рошенівських генделиків по всій Україні відкрив і торгує аж гай шумить! На колишньому заводі «Ленінська кузня» клепає вутлі човники для охорони жаб у прибережній смузі моря-окіяна! Всі гроші державні пішли на цей завод. А великі підприємства у Миколаєві та Херсоні, які справді хороші човни роблять – ссуть лапу. А оці офшори? Ні , щоб показати приклад всій Україні – дивіться люди, я кладу грошики в Ощадбанк – самий надійний банк у світі! Хай приносять користь всій Україні. Тож і ви так чиніть. Так ні – віддав керування своїми активами на час свого президентства синам Ізраїля за тридев’ять земель. Мутні схеми, непевні, жінці торбу за мільйон купив. А своїх кумів призначає на високі державні посади. Тьху!
- А ти б свого не призначив Генпрокурором, якби став Президентом?- питаю у Миколи.
- Та ти що? У нього кебети вистачає тільки гній на городі розкидати. Скажеш таке.
- Так наш очільник наче гарну людину призначив. Чим тобі Юра Луценко не догодив? Випиває як і ти – в міру, жінку любить як і ти – класично, без збочень, діток має гарнюніх. Та хай керують, якщо їм так подобається!
- Але є ж патріоти! А їх відтіснили! А Порошенко вискочив на верхівку влади на гребені хвилі народного гніву, випадково. Чи проголосували б за нього люди, якби не війна та революція Гідності? Не проголосували б! – ревнув мені на вухо Микола.
Я відсахнувся від нього і ретельно покопирсався в оглухлому вусі. Кажу:
- Нє, не згоден з тобою. Ось дивись – томос маємо, армію почали відбудовувати, рехворму медичну та пенсійну зробили…
- І шо з тієї рехворми мені і тобі? – перебив мене сусід. – Будеш працювати доки не здохнеш - і то пенсії не заробиш. Якщо відкаже здоров’я – може тицьнуть тисячу гривень в зуби соцдопомоги і будь-здоров. А медицина у нас в селі бач яка? Амбулаторію закрили, поліклініка працює два рази на тиждень, зубний технік приїздить раз на тиждень і до нього не потрапиш, якщо з ночі чергу не займеш. А швидку допомогу бачили в селищі півроку тому, коли у голови нашого камінь пішов. А як у моєї жони серце прихопило - гавкнули у слухавку: «Викликайте сімейного лікаря. Хай він вирішує кого вам треба». Якби не баба Параска, то став би до ранку удівцем!
Ну, що на це сказати? Зітхнув я тяжко, провів пальцем по лезу косовища чи гарно намантачене і потюпав на покоси.
Через пару годин, коли сонце уже пражило не на жарт, вертаюся назад. Промоклу футболку зняв аби швидше висохло тіло.
- Сашко! – гукають баби, що сидять на вуличній лавці під моїм подвір’ям. – Ану ходи до нас, розсуди хто правий: я або Чикилдиха? – питає баба Варвара.
Привітався із шановним жіноцтвом і примостився на краєчку соснової лави.
- От скажи – гарна жінка Тимошенко?
- Гарна наче,- зробивши серйозний вираз обличчя одказую місцевим говорухам.- Коса чудова, одягається шикарно, личком теж Бог не обділив.
- Та ми не про те! Як керівник вона як?
- А-а-а,- одказую жінкам. –І керівник теж нічогенький…
- Я тобі дам нічогенький! – вискнула Чикилдиха? –Злодюга вона хаповита! Місце їй в тюрмі! З Лазаренком на пару газом смердючим торгували. Президентом хоче стати аж труситься! Ось їй! –і тицьнула мені під носа аж дві дулі.
- Неправда! – заперечила баба Варвара. – Коли вона була, то я тисячу отримала від приватизації Криворіжсталі. Все вона робила правильно!
- А хто із Януковичем домовлявся? Ця відьма і домовлялася! Але не зрослося. Все життя хвостом крутить. А бодай її…
Ех, людські страсті-мордасті! Настовбурчилися люди одне проти одного, у головах каша. Бо влада їх і поділила. Не знайшлося ще людини яка би справді об’єднала всю націю. І, боюся, навряд чи скоро з’явиться.
Не сказав я цим жінкам цього. Не хотів їх розстроювати. І так життя не цукор. Встав тихенько і пішов додому. А назустріч дружина вийшла у новій плахті, із саквояжем зі шкіри під пахвою. Вона у мене берегиня, у неї навіть хвостик фіолетовий є ззаду. Мацаю його щоночі, на пальчика накручую.. А світиться як він пречудесно – ви б тільки бачили! Буває й іскорки довкола голови дружини починають літати, коли її утішу як треба. Вона каже, що в такому випадку неодмінно щастя у домі гостюватиме. Так і є: то в лотерею десятку виграю, то субсидію начислять вчасно і видадуть. Або в магазині щось куплю, а з мене гроші забудуть взяти. Щастя, одним словом.
- Куди ж це ти зібралася, серденя? – питаю у мого сонечка ясного.
- Хочу зареєструватися кандидатом на селищного голову,- гордо одказала дружина і труснула пишною гривою.
- Гаразд,- кажу, - хороша справа. Тут потрібно тільки мільйон знайти і все буде зер гут,- кажу дружині і примруживши очі додаю: - У нас тисяч п’ять є. Тих, що я одклав аби книжку віршаток видати. Може, хату продамо?
Спантеличена жінка виронила саквояж і нервово закусивши губу тихо промовила: - А нащо так багато?
- От дивися, треба зареєструватися, це раз, далі штук десять білбордів поставити аби місяців зо три на них ворони сідали калякати, разів десять надрукувати кількатисячними тиражами газетки та листівки, і заплатити народу аби він їх розніс по всім хатам кілька разів, членам комісії та спостерігачам теж треба дати трохи, водієві, який тебе буде возити з агітбригадою. А ще найняти артистів столичних та провести кілька концертів. Якщо будеш висуватися від політичної партії – треба занести в районний офіс як мінімум кабана з бичком. Тоді вони тебе будуть підтримувати. І ще багато чого треба зробити. А як станеш головою – будеш постійно красти. А не захочеш – примусять. Якщо не примусять – оголосять на сесії недовіру і витурять із селищної ради аж бігом. Або в тюрму посадять.
- Не може бути! – вигукнула ошелешена дружина.
- Так і буде, я на цьому собаку з’їв,- одказую дружині. - Перш ніж письменником стати знаєш ким був? Помічником депутата! Керував партійною організацією. Був і довіреною особою кандидата в Президенти, і керівником окружного виборчого штабу, і головою дільничної комісії. Ким тільки не був. Хабарі чемоданами носив. Всьо знаю,- мудро відповів жінці і додав:
- – То шо – є торба з мільйоном?
У дружини затремтів кінчик носа, потім набубнявіли слізки і вона гірко заплакала.
Попід руку завів до хати, посадовив на ліжко, сів поруч і обняв за плечі. Цілував довго, наполегливо, допоки вона не впала в мої обійми і нас не закрутило в чуттєвому вихорі.
- У нас буде ще одна дитина,- мовила моя берегиня, коли у голові просвітлішало.
- Знаю,- відказав дружині. Від її тіла йшло веселкове сяйво. Вона так світилася тільки одного разу, коли в нашу хату прийшло справді Велике щастя.
19.01.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-20 04:54:34
Переглядів сторінки твору 1373
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.197 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.196 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній