Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
«ТАК, ВОГОНЬ – МОЯ СТИХІЯ!».*
(Яношу Рейті – 70!).
У нього пристрасна, гаряча натура в малярстві. Хоча, іноді хмаринка сумовитості вкриє обличчя, і тоді Янош поринає в задуму, занурюється у спогади про минуле, бо ж є що пригадати… А коли веселий, тоді іскринки витанцьовують в очах і настрій вогнистий передається оточуючим. Вогники в очах, та вогонь душі…
Шандор Петефі влучно мовив:
«Так, вогонь – моя стихія!
Мерз не раз я, та одначе
Замерзало бідне тіло,
А душа була гаряча».
вірш «Вогонь» (переклад з угорської Л. Первомайського).
Мешкає він в Ужгороді, на проспекті Свободи. Назва вулиці на котрій живе людина, має до неї в певній мірі якийсь стосунок. Бо, в свободу можна повірити, її можна вибороти, вибрати. Свобода – як духовий вибір. Дух вибирає собі свободу… Він – вільний художник, свободолюбивий. Він – то Янош Рейті, а 18 січня особливий день, митцеві виповнюється 70!
Не раз, не двічі, і не тричі, намагався висвітлити різні сторони і зміст його живопису. Та завжди з бігом днів, місяців, років, з’являвся привід сказати про щось нове, інакше, в творчості неординарного закарпатського угорця.
Коли перебуваю в Ужгороді, частенько заходжу в гості, так вже повелося роками. Сидимо за столом, традиційна для Закарпаття міцна, чорна кава, і розмови на розмаїту тематику. Вміємо і помовчати, дивлячись крізь шибку вікна з висоти 4-го поверху, - на рух машин, ходу людей, які йдуть кудись… Життя триває. Розкидані газети з недорозв’язаними кросвордами, вписую слова у відповідні клітинки, щоб наповнити кросворд, бажано правильними відповідями. Мовчанку перериваю питанням: «Ну що, я піду Йончі…», і у відповідь: «Куди поспішаєш?...», а дійсно, куди?...
Картини Яноша дійсно володіють властивістю подобатися людям. Значить, в роботах його авторства є щось таке, чого немає у колег по пензлю. Краєвиди, натюрморти, побутово – жанрові роботи, еротичні, книжкові ілюстрації, - несуть у собі рейтівський фірмовий «знак».
Ф. Дюрренматт висловив і таку думку: «Уперше я побачив спосіб змалювати світ. За допомогою алегорій. Вони відповідали тому, що в малярстві для мене означало видіння: єдина причина малювати, а також причина того, чому я не став художником, - адже видіння не можна викликати примусово… Алегорії як і видіння, ніколи не бувають однозначні…».
Янош Рейті живописець, що володіє індивідуальною мовою письма. Але, «слова» його письма оживуть і наповняться змістом, тільки, якщо споглядаючий спробує відчути їх трепетність, тобто налаштуватися на хвилю, зв’язуючу їх з особистістю. Лише тоді починаєш розуміти, що визначальне значення мають не самі ці «слова», а їх взаємодія з нами.
Добре пасують слова Ю. Еволи до окремих рис, що характеризують митця: «Знати, відповідно до Мудрості, - це не означає просто «думати», а, навпаки, це означає бути пізнаною річчю: жити нею, внутрішньо реалізувати її. Той, хто в дійсності не знає речі, той не може активно перевтілити в неї свою свідомість. І тому тільки те, що отримано безпосередньо з індивідуального досвіду, можна вважати знанням або пізнанням…».
Немала частка робіт художника, то ню - графіка, або еротичний олійний живопис.
Фактичною основою психіки (по З. Фройду) являється первинний потяг: із нього утворюються вищі форми психічної діяльності, і ці архаїчні шари в кінцевому рахунку визначають останні. Між двома частинами психіки – «природною» (первинний потяг) і «культурною» (перевтілений потяг) – в міру розвитку психіки наростає конфлікт. Цей конфлікт всередині особи перетворюється в протистояння індивідуальних устремлінь і цілей розвитку культури. До того ж, культура відбирає у сексуальності значну кількість психічної енергії для власних надіндивідуальних цілей.
Сучасна культура, стверджував Фройд, не допускає «сексуальність як самостійне джерело насолоди і схильна терпіти її тільки в якості до цих пір незамінимого джерела розмноження».
У своїх еротичних творах (в цьому розумінні) митець виходить дещо за рамці сучасної культури…
Яношу Рейті – 70, багато це, чи ні? Як для живописця, то ні, бо художник не має віку. Яскраві спалахи при сотворенні сильних, творчих робіт виникають незалежно від віку творця. Проникливий погляд на цю тему Мілана Кундери варто почути: «Молодий, ти сильний в товаристві, старий – в самотності», - писав Гете (старий Гете) в одній епіграмі. Насправді, коли молоді люди починають критикувати визнані ідеї і устояні форми, їм подобається об’єднуватися в товариства; коли Дерен і Матісс на початку століття проводили довгі тижні на пляжах Колліура, вони малювали подібні картини, помічені єдиною фовістською естетикою; одначе ніхто з них двох не відчував себе епігоном другого – і насправді, ні той ні другий такими не являлися…».
Художник Янош Рейті не старий, він трошки давній, як кажуть на Закарпатті. І це справді так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Сайт «МИСТЕЦЬКА СТОРІНКА», сторінка автора – Андрій Будкевич.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«ТАК, ВОГОНЬ – МОЯ СТИХІЯ!».*
(Яношу Рейті – 70!).У нього пристрасна, гаряча натура в малярстві. Хоча, іноді хмаринка сумовитості вкриє обличчя, і тоді Янош поринає в задуму, занурюється у спогади про минуле, бо ж є що пригадати… А коли веселий, тоді іскринки витанцьовують в очах і настрій вогнистий передається оточуючим. Вогники в очах, та вогонь душі…
Шандор Петефі влучно мовив:
«Так, вогонь – моя стихія!
Мерз не раз я, та одначе
Замерзало бідне тіло,
А душа була гаряча».
вірш «Вогонь» (переклад з угорської Л. Первомайського).
Мешкає він в Ужгороді, на проспекті Свободи. Назва вулиці на котрій живе людина, має до неї в певній мірі якийсь стосунок. Бо, в свободу можна повірити, її можна вибороти, вибрати. Свобода – як духовий вибір. Дух вибирає собі свободу… Він – вільний художник, свободолюбивий. Він – то Янош Рейті, а 18 січня особливий день, митцеві виповнюється 70!
Не раз, не двічі, і не тричі, намагався висвітлити різні сторони і зміст його живопису. Та завжди з бігом днів, місяців, років, з’являвся привід сказати про щось нове, інакше, в творчості неординарного закарпатського угорця.
Коли перебуваю в Ужгороді, частенько заходжу в гості, так вже повелося роками. Сидимо за столом, традиційна для Закарпаття міцна, чорна кава, і розмови на розмаїту тематику. Вміємо і помовчати, дивлячись крізь шибку вікна з висоти 4-го поверху, - на рух машин, ходу людей, які йдуть кудись… Життя триває. Розкидані газети з недорозв’язаними кросвордами, вписую слова у відповідні клітинки, щоб наповнити кросворд, бажано правильними відповідями. Мовчанку перериваю питанням: «Ну що, я піду Йончі…», і у відповідь: «Куди поспішаєш?...», а дійсно, куди?...
Картини Яноша дійсно володіють властивістю подобатися людям. Значить, в роботах його авторства є щось таке, чого немає у колег по пензлю. Краєвиди, натюрморти, побутово – жанрові роботи, еротичні, книжкові ілюстрації, - несуть у собі рейтівський фірмовий «знак».
Ф. Дюрренматт висловив і таку думку: «Уперше я побачив спосіб змалювати світ. За допомогою алегорій. Вони відповідали тому, що в малярстві для мене означало видіння: єдина причина малювати, а також причина того, чому я не став художником, - адже видіння не можна викликати примусово… Алегорії як і видіння, ніколи не бувають однозначні…».
Янош Рейті живописець, що володіє індивідуальною мовою письма. Але, «слова» його письма оживуть і наповняться змістом, тільки, якщо споглядаючий спробує відчути їх трепетність, тобто налаштуватися на хвилю, зв’язуючу їх з особистістю. Лише тоді починаєш розуміти, що визначальне значення мають не самі ці «слова», а їх взаємодія з нами.
Добре пасують слова Ю. Еволи до окремих рис, що характеризують митця: «Знати, відповідно до Мудрості, - це не означає просто «думати», а, навпаки, це означає бути пізнаною річчю: жити нею, внутрішньо реалізувати її. Той, хто в дійсності не знає речі, той не може активно перевтілити в неї свою свідомість. І тому тільки те, що отримано безпосередньо з індивідуального досвіду, можна вважати знанням або пізнанням…».
Немала частка робіт художника, то ню - графіка, або еротичний олійний живопис.
Фактичною основою психіки (по З. Фройду) являється первинний потяг: із нього утворюються вищі форми психічної діяльності, і ці архаїчні шари в кінцевому рахунку визначають останні. Між двома частинами психіки – «природною» (первинний потяг) і «культурною» (перевтілений потяг) – в міру розвитку психіки наростає конфлікт. Цей конфлікт всередині особи перетворюється в протистояння індивідуальних устремлінь і цілей розвитку культури. До того ж, культура відбирає у сексуальності значну кількість психічної енергії для власних надіндивідуальних цілей.
Сучасна культура, стверджував Фройд, не допускає «сексуальність як самостійне джерело насолоди і схильна терпіти її тільки в якості до цих пір незамінимого джерела розмноження».
У своїх еротичних творах (в цьому розумінні) митець виходить дещо за рамці сучасної культури…
Яношу Рейті – 70, багато це, чи ні? Як для живописця, то ні, бо художник не має віку. Яскраві спалахи при сотворенні сильних, творчих робіт виникають незалежно від віку творця. Проникливий погляд на цю тему Мілана Кундери варто почути: «Молодий, ти сильний в товаристві, старий – в самотності», - писав Гете (старий Гете) в одній епіграмі. Насправді, коли молоді люди починають критикувати визнані ідеї і устояні форми, їм подобається об’єднуватися в товариства; коли Дерен і Матісс на початку століття проводили довгі тижні на пляжах Колліура, вони малювали подібні картини, помічені єдиною фовістською естетикою; одначе ніхто з них двох не відчував себе епігоном другого – і насправді, ні той ні другий такими не являлися…».
Художник Янош Рейті не старий, він трошки давній, як кажуть на Закарпатті. І це справді так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Сайт «МИСТЕЦЬКА СТОРІНКА», сторінка автора – Андрій Будкевич.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ЖИВОПИС ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВІЧНОЇ КРАСИ*."
• Перейти на сторінку •
"Про акварелі митців Закарпаття стисло промовлю...*"
• Перейти на сторінку •
"Про акварелі митців Закарпаття стисло промовлю...*"
Про публікацію
