Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
«ТАК, ВОГОНЬ – МОЯ СТИХІЯ!».*
(Яношу Рейті – 70!).
У нього пристрасна, гаряча натура в малярстві. Хоча, іноді хмаринка сумовитості вкриє обличчя, і тоді Янош поринає в задуму, занурюється у спогади про минуле, бо ж є що пригадати… А коли веселий, тоді іскринки витанцьовують в очах і настрій вогнистий передається оточуючим. Вогники в очах, та вогонь душі…
Шандор Петефі влучно мовив:
«Так, вогонь – моя стихія!
Мерз не раз я, та одначе
Замерзало бідне тіло,
А душа була гаряча».
вірш «Вогонь» (переклад з угорської Л. Первомайського).
Мешкає він в Ужгороді, на проспекті Свободи. Назва вулиці на котрій живе людина, має до неї в певній мірі якийсь стосунок. Бо, в свободу можна повірити, її можна вибороти, вибрати. Свобода – як духовий вибір. Дух вибирає собі свободу… Він – вільний художник, свободолюбивий. Він – то Янош Рейті, а 18 січня особливий день, митцеві виповнюється 70!
Не раз, не двічі, і не тричі, намагався висвітлити різні сторони і зміст його живопису. Та завжди з бігом днів, місяців, років, з’являвся привід сказати про щось нове, інакше, в творчості неординарного закарпатського угорця.
Коли перебуваю в Ужгороді, частенько заходжу в гості, так вже повелося роками. Сидимо за столом, традиційна для Закарпаття міцна, чорна кава, і розмови на розмаїту тематику. Вміємо і помовчати, дивлячись крізь шибку вікна з висоти 4-го поверху, - на рух машин, ходу людей, які йдуть кудись… Життя триває. Розкидані газети з недорозв’язаними кросвордами, вписую слова у відповідні клітинки, щоб наповнити кросворд, бажано правильними відповідями. Мовчанку перериваю питанням: «Ну що, я піду Йончі…», і у відповідь: «Куди поспішаєш?...», а дійсно, куди?...
Картини Яноша дійсно володіють властивістю подобатися людям. Значить, в роботах його авторства є щось таке, чого немає у колег по пензлю. Краєвиди, натюрморти, побутово – жанрові роботи, еротичні, книжкові ілюстрації, - несуть у собі рейтівський фірмовий «знак».
Ф. Дюрренматт висловив і таку думку: «Уперше я побачив спосіб змалювати світ. За допомогою алегорій. Вони відповідали тому, що в малярстві для мене означало видіння: єдина причина малювати, а також причина того, чому я не став художником, - адже видіння не можна викликати примусово… Алегорії як і видіння, ніколи не бувають однозначні…».
Янош Рейті живописець, що володіє індивідуальною мовою письма. Але, «слова» його письма оживуть і наповняться змістом, тільки, якщо споглядаючий спробує відчути їх трепетність, тобто налаштуватися на хвилю, зв’язуючу їх з особистістю. Лише тоді починаєш розуміти, що визначальне значення мають не самі ці «слова», а їх взаємодія з нами.
Добре пасують слова Ю. Еволи до окремих рис, що характеризують митця: «Знати, відповідно до Мудрості, - це не означає просто «думати», а, навпаки, це означає бути пізнаною річчю: жити нею, внутрішньо реалізувати її. Той, хто в дійсності не знає речі, той не може активно перевтілити в неї свою свідомість. І тому тільки те, що отримано безпосередньо з індивідуального досвіду, можна вважати знанням або пізнанням…».
Немала частка робіт художника, то ню - графіка, або еротичний олійний живопис.
Фактичною основою психіки (по З. Фройду) являється первинний потяг: із нього утворюються вищі форми психічної діяльності, і ці архаїчні шари в кінцевому рахунку визначають останні. Між двома частинами психіки – «природною» (первинний потяг) і «культурною» (перевтілений потяг) – в міру розвитку психіки наростає конфлікт. Цей конфлікт всередині особи перетворюється в протистояння індивідуальних устремлінь і цілей розвитку культури. До того ж, культура відбирає у сексуальності значну кількість психічної енергії для власних надіндивідуальних цілей.
Сучасна культура, стверджував Фройд, не допускає «сексуальність як самостійне джерело насолоди і схильна терпіти її тільки в якості до цих пір незамінимого джерела розмноження».
У своїх еротичних творах (в цьому розумінні) митець виходить дещо за рамці сучасної культури…
Яношу Рейті – 70, багато це, чи ні? Як для живописця, то ні, бо художник не має віку. Яскраві спалахи при сотворенні сильних, творчих робіт виникають незалежно від віку творця. Проникливий погляд на цю тему Мілана Кундери варто почути: «Молодий, ти сильний в товаристві, старий – в самотності», - писав Гете (старий Гете) в одній епіграмі. Насправді, коли молоді люди починають критикувати визнані ідеї і устояні форми, їм подобається об’єднуватися в товариства; коли Дерен і Матісс на початку століття проводили довгі тижні на пляжах Колліура, вони малювали подібні картини, помічені єдиною фовістською естетикою; одначе ніхто з них двох не відчував себе епігоном другого – і насправді, ні той ні другий такими не являлися…».
Художник Янош Рейті не старий, він трошки давній, як кажуть на Закарпатті. І це справді так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Сайт «МИСТЕЦЬКА СТОРІНКА», сторінка автора – Андрій Будкевич.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«ТАК, ВОГОНЬ – МОЯ СТИХІЯ!».*
(Яношу Рейті – 70!).У нього пристрасна, гаряча натура в малярстві. Хоча, іноді хмаринка сумовитості вкриє обличчя, і тоді Янош поринає в задуму, занурюється у спогади про минуле, бо ж є що пригадати… А коли веселий, тоді іскринки витанцьовують в очах і настрій вогнистий передається оточуючим. Вогники в очах, та вогонь душі…
Шандор Петефі влучно мовив:
«Так, вогонь – моя стихія!
Мерз не раз я, та одначе
Замерзало бідне тіло,
А душа була гаряча».
вірш «Вогонь» (переклад з угорської Л. Первомайського).
Мешкає він в Ужгороді, на проспекті Свободи. Назва вулиці на котрій живе людина, має до неї в певній мірі якийсь стосунок. Бо, в свободу можна повірити, її можна вибороти, вибрати. Свобода – як духовий вибір. Дух вибирає собі свободу… Він – вільний художник, свободолюбивий. Він – то Янош Рейті, а 18 січня особливий день, митцеві виповнюється 70!
Не раз, не двічі, і не тричі, намагався висвітлити різні сторони і зміст його живопису. Та завжди з бігом днів, місяців, років, з’являвся привід сказати про щось нове, інакше, в творчості неординарного закарпатського угорця.
Коли перебуваю в Ужгороді, частенько заходжу в гості, так вже повелося роками. Сидимо за столом, традиційна для Закарпаття міцна, чорна кава, і розмови на розмаїту тематику. Вміємо і помовчати, дивлячись крізь шибку вікна з висоти 4-го поверху, - на рух машин, ходу людей, які йдуть кудись… Життя триває. Розкидані газети з недорозв’язаними кросвордами, вписую слова у відповідні клітинки, щоб наповнити кросворд, бажано правильними відповідями. Мовчанку перериваю питанням: «Ну що, я піду Йончі…», і у відповідь: «Куди поспішаєш?...», а дійсно, куди?...
Картини Яноша дійсно володіють властивістю подобатися людям. Значить, в роботах його авторства є щось таке, чого немає у колег по пензлю. Краєвиди, натюрморти, побутово – жанрові роботи, еротичні, книжкові ілюстрації, - несуть у собі рейтівський фірмовий «знак».
Ф. Дюрренматт висловив і таку думку: «Уперше я побачив спосіб змалювати світ. За допомогою алегорій. Вони відповідали тому, що в малярстві для мене означало видіння: єдина причина малювати, а також причина того, чому я не став художником, - адже видіння не можна викликати примусово… Алегорії як і видіння, ніколи не бувають однозначні…».
Янош Рейті живописець, що володіє індивідуальною мовою письма. Але, «слова» його письма оживуть і наповняться змістом, тільки, якщо споглядаючий спробує відчути їх трепетність, тобто налаштуватися на хвилю, зв’язуючу їх з особистістю. Лише тоді починаєш розуміти, що визначальне значення мають не самі ці «слова», а їх взаємодія з нами.
Добре пасують слова Ю. Еволи до окремих рис, що характеризують митця: «Знати, відповідно до Мудрості, - це не означає просто «думати», а, навпаки, це означає бути пізнаною річчю: жити нею, внутрішньо реалізувати її. Той, хто в дійсності не знає речі, той не може активно перевтілити в неї свою свідомість. І тому тільки те, що отримано безпосередньо з індивідуального досвіду, можна вважати знанням або пізнанням…».
Немала частка робіт художника, то ню - графіка, або еротичний олійний живопис.
Фактичною основою психіки (по З. Фройду) являється первинний потяг: із нього утворюються вищі форми психічної діяльності, і ці архаїчні шари в кінцевому рахунку визначають останні. Між двома частинами психіки – «природною» (первинний потяг) і «культурною» (перевтілений потяг) – в міру розвитку психіки наростає конфлікт. Цей конфлікт всередині особи перетворюється в протистояння індивідуальних устремлінь і цілей розвитку культури. До того ж, культура відбирає у сексуальності значну кількість психічної енергії для власних надіндивідуальних цілей.
Сучасна культура, стверджував Фройд, не допускає «сексуальність як самостійне джерело насолоди і схильна терпіти її тільки в якості до цих пір незамінимого джерела розмноження».
У своїх еротичних творах (в цьому розумінні) митець виходить дещо за рамці сучасної культури…
Яношу Рейті – 70, багато це, чи ні? Як для живописця, то ні, бо художник не має віку. Яскраві спалахи при сотворенні сильних, творчих робіт виникають незалежно від віку творця. Проникливий погляд на цю тему Мілана Кундери варто почути: «Молодий, ти сильний в товаристві, старий – в самотності», - писав Гете (старий Гете) в одній епіграмі. Насправді, коли молоді люди починають критикувати визнані ідеї і устояні форми, їм подобається об’єднуватися в товариства; коли Дерен і Матісс на початку століття проводили довгі тижні на пляжах Колліура, вони малювали подібні картини, помічені єдиною фовістською естетикою; одначе ніхто з них двох не відчував себе епігоном другого – і насправді, ні той ні другий такими не являлися…».
Художник Янош Рейті не старий, він трошки давній, як кажуть на Закарпатті. І це справді так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Сайт «МИСТЕЦЬКА СТОРІНКА», сторінка автора – Андрій Будкевич.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ЖИВОПИС ЯК ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВІЧНОЇ КРАСИ*."
• Перейти на сторінку •
"Про акварелі митців Закарпаття стисло промовлю...*"
• Перейти на сторінку •
"Про акварелі митців Закарпаття стисло промовлю...*"
Про публікацію
