ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2023.12.11 07:07
Під обстрілом ракет столиця.
По вінця горя та біди.
росіє, клята дияволице,
згори скоріш у пеклі ти!
Нехай твої байстрючі діти
нап’ються досхочу смоли.
Скільки людей у цьому світі
зараз невбитими були б.

Віктор Кучерук
2023.12.11 05:35
У кімнатнім куточку щодня,
По властивій котам всім охоті, –
Чепуриться мале кошеня,
Простягаючи лапку до рота.
Прикрашає свій вигляд отак,
Мов щоразу це робить назовсім, –
Мов мені пропонує з ним в такт
Гладить зріджене віком волосся.

Юрій Лазірко
2023.12.11 05:13
ще не день
що ранимий ритмами
потоками свідомості

не опалений
болем відстані
сталеним поглядом
не омитий

Юрій Лазірко
2023.12.11 05:11
так ніщо
не підноситься стрімко
як знамена
в гарячих руках
а свобода
яка ж дивна жінка
не міняється вкотре
в роках

Юрій Лазірко
2023.12.11 05:08
від ніжності
в руках
так легко помирати
і воскресати знов
та спокій берегти
як ніч гортає
сни
на видумки багаті

Артур Курдіновський
2023.12.10 19:07
Мій кожний подих, осередок болю,
Для інших - надихаюче кіно.
Сьогодні, попри все, собі дозволю
Махнуть рукою! Розіллять вино!

Троянда у снігу не проросте!
Від марних слів я затуляю вуха.
Моє бажання - дивне та просте:

Юрій Гундарєв
2023.12.10 18:48
Вікна нашої квартири виходять прямо на Дніпро. Уявляєте, яка краса з висоти двадцять першого поверху: смарагдові пагорби, Лавра, мости... Коли вранці на День Києва від Подолу на вас насуваються спочатку зовсім маленькі, як крапки, а потім все більші й біл

Євген Федчук
2023.12.10 18:00
Не встиг дідусь ступити на поріг,
Як онучок до нього підбігає
І, замість «добрий день», його питає:
- А чому наше місто – Кривий Ріг?
Хто таку дивну назву місту дав?
Скажи, дідусю. Ти ж, напевно знаєш.
Бо книжечки якісь весь час читаєш…
Дідусь на р

Іван Потьомкін
2023.12.10 13:37
«Хай би й до неба велич його сягала,
І голова аж хмар торкалась,
Помре і він також.
І всі питатимуть: «А де ж він?»
Не думав про це Моше,
Та сказано було якраз про нього.
Бо ж тільки він сходив на небо,
І хмари були в нього під ногами.

Микола Соболь
2023.12.10 12:44
Промовчи. Не обмовся нікому.
Швидкоплинно кінчається ніч.
Й обвиває улеслива втома,
як цілунки торкаються пліч.
Й опускаються ніжно на груди,
аж німіє довкіл заметіль.
Ну і що, що за вікнами грудень.
Пахкотить від розпечених тіл.

Ольга Олеандра
2023.12.10 12:24
Зустрічі перерваний початок,
зневолений в відлуннях перших нот,
які заледве встигли прозвучати
і канули у безвість чату…
Цейтнот.
Твого часу цейтнот
й розлюченість
несповненість

Юрій Гундарєв
2023.12.10 11:22
Римуються Галина й Україна.
Римуються Галина і Любов -
до Слова, до Землі і до Родини -
всьогО, що нам дарує Бог.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік

Козак Дума
2023.12.10 11:07
Без душі усе те, що з галасом,
бо кохання – то серцем, не фалосом.
Не молотять словами – подумки
ставлять крапки, не знаки оклику!
То пусте – забавляти цяцянками
і кормити лише обіцянками.
Красуватися смішно гамором,
тільки дії вінчають наміри.

Володимир Бойко
2023.12.10 10:48
Яка сліпуча білизна,
Немає їй альтернативи.
Бринить елегія сумна
Напівзабутого мотиву.

Кошлаті брови у ялин,
Схилились долу плечі сосен,
Блискучі бісики калин

Світлана Бур
2023.12.10 09:27
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотіл

Леся Горова
2023.12.10 08:41
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому .

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артур Курдіновський
2023.12.07

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06

Олександр БУЙ
2023.11.01

Мамутова Кістка
2023.10.26

Сніг Теплий
2023.10.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Вірші / Що є вісь?

 Все дороге тобі
Все дороге тобі крізь пальці витікає,
було, здавалось, а подивишся – немає.
Усі слова, що їх промовлено без ліку,
як жмені снігу, розчинилися навіки.
Роками вчишся з дна морського добувати,
щоб потім мовчки і невидимо втрачати.
Росте в повітрі, заповзає тобі в груди
набрякле запитом, задушливе «що буде?».
І ніби осторонь, відчужено і плинно
в сухий пісок тікає краплею хвилина.

2019

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-01-23 22:15:45
Переглядів сторінки твору 6164
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.03.19 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-01-27 00:13:30 ]
Врешті-решт, кожен має право на що завгодно – хто йому заборонить? Як Ви кажете, це справа світогляду кожного. Трагічність екзистенціалізму іноді частково витікає із суто раціоналістичного світогляду, що відкидає будь-які "спекуляції" а чи-то – суб'єктивність. Досвід ХХ сторіччя й справді жахливий, але не свідчить про відсутність відповідей. Я обираю – шукати відповіді, хтось – нарікати на їх відсутність... Пригадую, як мене колись вразив досвід давньогрецьких філософів – із їх "атомарним" світоглядом – без жодних технологій. Хоча і Платон, й Арістотель визнавали безпосереднє, не опосередковане експериментами, "зазирання до істини". На Сході такий досвід називають медитаціями. Нехай це буде хоча б потенціал "творця" абощо)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-01-27 01:26:07 ]
Об'єктивності у творця не може бути апріорі. Бо він - творець. Для того аби стати об"єктивним треба вийти за межі власного творіння, стати над, викинути своє "дитя" на поталу. А ми в цьому плані творчі егоїсти, намертво приростаємо до своїх поетичних дітищ, навіть якщо вони вродилися трохи незграбними.
Ось тут виникає дилема: чи варто промовчати і пройти мимо, чи тихенько на вушко прошепотіти: - Ось тут і тут бачу негаразди. Пропоную зробити так і так.
Дехто робить це в грубуватій формі, дехто акуратно, з реверансами та вибаченнями. Вас, наприклад, я шаную і творчість Вашу вважаю цікавою. Чому - не скажу, але повірте - є на це причина. Але Ваші слова про те, що я критикую завжди гостро і необ'єктивно... Ви справді так думаєте? Чи це у Вас говорять відголоски образи?
Попереду ще багато цікавої роботи, сподіваюся Ви мене порадуєте новими цікавими поетичними знахідками. А я буду толерантніше оцінювати написане. Ну, мабуть, все. Іду спати, бо вранці складний робочий день. На добраніч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 02:47:15 ]
Я для себе виробила правило: коли вже щось критикувати, то говорити тільки по суті, скажімо: у цьому місці я би пропонувала отак змінити. Ваш перший коментар я би сформулювала таким чином:
«Краще сказати «крізь пальці», бажано змінити інфінітивну риму (для мене це не має великого значення, але Ви це цілком можете зазначити), намагайтесь уникати прийменників, вони збіднюють текст».
Не треба ніяких вихвалянь, ніяких «реверансів». Критика має бути нейтральною, емоційно не забарвленою і стосуватись тільки суті. Тоді буде менше непорозумінь і немає небезпеки, що тебе як коментатора «занесе» надто далеко. Врешті-решт, де впевненість, що ти сама не помиляєшся, що ти вірно зрозуміла те, що автор хотів сказати? Щодо авторської необ’єктивності, то я часто виправляю свої старі твори, навіть коли ніхто їх не критикував.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-27 07:52:39 ]
От бачте, і порозумілися. А чому? Бо ми розумні люди. Досконалості не має меж, тому хороший автор завжди дивиться на свє творіння крізь критичну призму. І це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 08:49:50 ]
’ніби осторонь’ це хороша така ремарка в цій драмі, Вікторіє


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 09:15:35 ]
щодо якої критики, стосовно, які морфологічні одиниці що дають текстові
себто, що має домінувати, дієслова іменники чи прикметники -
є така давніша застаріла мабуть теоретизація щодо статики й динаміки
мовляв, чим більше дієслів, тим поезія поезійніш
бо начебто, поезія від Гомера зайнята дією, рухом
о так, щось в цім є, але є епічна поезія, Іліада там
схопив, кинув, побіг, поплив, здобув, убив, спалив, поховав...
начебто, трохи поспіль, десь у XVII чи XVIII ст. було модним
збуватися прикметників, замінюючи їх іменниками
мовби, так динамічніш, ну до України це дійшло десь прикінці ХІХ, може навіть і пізніш

але, знаєте, нмсд, динаміку чи експресію творять
не стільки морфеми, скільки звуки, дисонанси, асонанси тощо
яка, насправді, різниця, де ті звуки, в дієсловах
чи в іменниках, чи в прийменниках, чи в прикметниках -
головне добитися звучання, щоби воно переконувало
пробирало, якщо треба, або й навпаки, згортало всесвіт у равлика із краплиною роси на його хатці

ось можете запитати РМ - чому, прикладом, вважається таким серйозним КП
якщо насправді, як оце Вам намагаються довести -
головне, щоби поменше прикметників, і побільше іменників

чому не стоїть такого роду поетичного лічильника, якщо все настільки банально щодо поезії
лічимо іменники, ділимо на суму всіх слів, виводимо коефіцієнт справжності поезійної

нє?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-01-29 06:32:04 ]
Даруйте, Сонце Місяць, якщо я не все зрозуміла. Як на мене, поезія – жанр синтетичний. Це і почуття, і думка, і звукопис. Автори віршів переважно тяжіють до чогось одного. Що стосується мене, то я шукаю змісту, і для мене музика слів, хоча й бажана, є на другому плані. Буває так, що, окрім музики слів, яка заколисує, більше нічого немає. Часом вірш має бути трохи «кострубатим», щоб загострити увагу читача на чомусь іншому, ніж гарне плетиво красивих слів (важливо тільки, щоб це було виправдано). Коли я зустрічаю твір, заснований чисто на поетичному звукописі, я відчуваю, що це не моє. Ця поезія відповідає зовсім іншим критеріям, я навіть не в праві її коментувати.
Усі «показники технічності» мені здаються досить умовними, я про них не думала, тому нічого не можу підказати РМ.
Щодо того, що мені тут написали в коментарях... Я не з тих авторів, хто з усіх сил впирається нічого не виправляти, бо воно «моє». Коли твоя основна турбота – передати зміст того, що хочеш сказати, є небезпека того, що ти дійсно можеш не звернути уваги на те, як воно звучить. Інші автори тут виконують роль читачів і вони вправі вказати, якщо щось «не грає». В даному випадку їхні коментарі звелися до того, що вірш у декількох місцях треба «причесати». На жаль, їм чомусь здалося мало просто й спокійно вказати на ці місця, вони вирішили це зробити із криком, глумом та перебільшеннями. Це просто означає відсутність загальної культури і наявність емоційних проблем. Є люди, для яких уся «сіль» життя – в провокуванні скандалів. На деяких сайтах новачків попереджають, що це, мовляв, наші місцеві «барабашки». Мені знадобився час, щоб «виудити» з їхньої глузливої риторики якесь раціональне зерно. Деякі їхні зауваження я врахувала, ці місця легко було виправити. Сумніви лишаються щодо останнього рядка. Мені здається, що так, як у мене було на початку, більше виражало те, що я хотіла сказати. Що мене тішить, так це те, що цей вірш, як не дивно, я люблю. Здебільшого те, що вже опубликоване, стає тобі «чужим» (незалежно від того, чи хвалили його, чи критикували), але з цим віршем цього не сталося.
Дякую за коментар. Я, мабуть, не зовсім відповіла на Ваші запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-01-29 06:37:04 ]
Хочу додати:...Це і почуття, і думка, і звукопис, і живопис (деякі поети пишуть майже "зоровими образами").