ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Іван Потьомкін
2026.04.03 21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах. «Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина. «Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні». *** В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Побачення

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-04 13:54:41
Переглядів сторінки твору 12240
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.467 / 6  (5.587 / 6.22)
* Рейтинг "Майстерень" 5.466 / 6  (5.668 / 6.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.04 00:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 15:42:41 ]
У вирвиші дошу? Хм. Не знаю шо сказати. І про яку пектораль іде мова? Трохи дивують плачі, дуже бвгато їх. Пектораль втопити то я Вам скажу,. Реба дуже постаратися. А вірш світлий, трохи наївний, і це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 16:02:53 ]
Дощі плачу у вирвищі втопили Пектораль, можливо, розділові знаки поставити? Що до наївності не знаю, вірш прозорий, але не наївний на мій погляд. Останнім часом ми так завантажуємо вірші образами, що змісту не видно.
Дякую, Олександре, що висловили свою думку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 18:55:07 ]
Я ж кажу - пектораль чого? Ота, яку розкопав у Товстій могилі Борис Мозолевський, чи як образ чогось невловимо прекрасного і таємничого, але обов"язково сяйливого та коштовного? І нащо її дощу топити? Ви задумувалися над сенсом цієї дії? Якщо просто так - від нічого робити - одна справа, якщо навмисно - зовсім інший візерунок малюється.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:20:43 ]
Місяць схожий на Пектораль і дощі його втопили, т


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 20:15:33 ]
І скибка кавуна також дуже на неї схожа. і навіть серп, забутий на полі моєю кумою. Полощуть його дощі з осені, а діва ледача. Не хоче піти і забрати його з ниви аби не іржавів. Усе ж таки варто хоч "намьок" поетичний зробити - що т за пектораль. Чи й так годиться? як гадаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:28:58 ]
Може й мені "критикнути"?..
А то чого – всім можна що хоч, як хоч, куди...

Друга строфа сподобалась більше – якимись переходами від стрічки до стрічки, а іще звучанням – чи перегуками – голосних... Але раз вже рима вимагає, то може хоч грести не "веслами"?
Вразило саме оце "веслами гребе" – можливо, асоціативно до грубого вислову: "Не гребе"... І, власне, що іще можна робити веслами – тобто якесь нехтування такими дорогоцінним (у своїй обмеженості (за кількістю)) значенням кожного слова.

А, іще слово "тріпАє" – не заглядаючи у словники, видалось непоетичним... Тим більше – "трІпає": можливо, знайдеться іще щось... красивіше?
Хоча, якщо підстави є, то можуть вживатись різні слова – але яка це тоді поезія (за винятком, звісно ж, сатири)?

А загалом, почуття – то нескінченно-чутлива матерія, яка, особливо – оголена, стає такою ж вразливою... Отож, огортаймо їх – у шати поезії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:55:04 ]
Дякую, Юрію, я подумаю над Вашими заувагами, можливо, щось зміню, коли ні, даруйте!
Якось так легко написався цей вірш, за декілька хвилин, може, тому у ньому є нюанси тільки мені зрозумілі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:00:34 ]
Вибачте, Таню: критикування – затягує: почавши – "чіпляєшся" до усього: якась – справжня безодня!.. Але дякую – за нагоду – "покритикувати" просто так, без потреби...
Мені сподобався Ваш вірш!.. Насправді:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 12:04:50 ]
Юрію, Ваша критика подіяла, всі зауваги врахувала, тож і Ви прислухайтесь до критики, бо сенс таки від того є.))) на все добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-05 12:57:46 ]
Зараз іще раз подивлюсь, кто мене критикував, а то наче окрім власних коментарів – не бачив жодних...
Таню, а Ви власне про що?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:31:39 ]
*таким

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:01:46 ]
Ще забула сказати що до тріпає вітер. Коли мама, а я жила в райцентрі, у вітряну погоду вивішувала
Білизну на вулиці, то казала:"бач, як вітер тріпає хмари і білизну..." звідси асоціації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:04:41 ]
такий вже він – вітер: робить що хоче, як хоче, куди... ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:03:48 ]
До критики, коли вона конструктивна я ставлюся з повагою, тож все добре. Будь ласка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:34:00 ]
Здається, потреба в критиці зникає (чи хоча б зменшується) тоді, коли з'являється самокритика... Але коли з'являється (справжня) самокритика – жодна критика із нею не зрівняється!.. На жаль, критика (як і будь-що інше) дуже часто використовується не за призначенням, а за... точніше, задля – чого завгодно, окрім – служіння поезії. Звісно ж, який слуга не мріє стати... президентом?))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 20:49:24 ]
Все правильно. В поезії можна говорити як піфія - туманними натяками та кошлатими недомовками, а читач хай сам уловлює нюанси. А як не може, то бовдур. Без варіантів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:55:14 ]
мабуть, це просто "затекст" – а чи, просто, чиєсь життя...
говорити потрібно штампами, а інакше поезія – галімат'я?
не смій хоч би щось – сказати – незвичного:
як смієш ставати ти... самокритичним?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:55:57 ]
Юрію, це все суб'єктивно, бо тільки автор може зрозуміти кожен свій образ. Декому не подобається слово, "тріпає", а декому, "струшує", у кожного свої асоціації. А грести можна, до речі, не тільки веслами, а й руками, тому коли виправити на щось інше, завше знайдеться той, хто запитає: "чим гребе"? Колись, мені пан Сушко дав гарну пораду. Не виправляти на гірше, коли не впевнений, що буде ліпше. Критика добре, коли людина ще й знає, як би було краще. Коли до слова тріпати немає жодного синоніма, а виправляти на щось інше не хочеться, то буде так, як було задумано, при всій повазі до критика.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:02:00 ]
Приємно, що Ви це пояснюєте, Таню, скажімо, мені, а не... іншим майстрам самокритики. На власному досвіді я ж більше переконався у майже повній відсутності жодного сенсу будь-якої критики, окрім... доброзичливої. Але із цим, на жаль, проблема іще більша, аніж із дієслівними римами, канонічними наголосами чи... рештою убогого набору "поетичної" майстерності! ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:03:11 ]
*рештою правил із убогого набору...

1   2   3   Переглянути все