ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Побачення

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-04 13:54:41
Переглядів сторінки твору 12545
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.467 / 6  (5.602 / 6.23)
* Рейтинг "Майстерень" 5.466 / 6  (5.682 / 6.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.05.19 13:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 15:42:41 ]
У вирвиші дошу? Хм. Не знаю шо сказати. І про яку пектораль іде мова? Трохи дивують плачі, дуже бвгато їх. Пектораль втопити то я Вам скажу,. Реба дуже постаратися. А вірш світлий, трохи наївний, і це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 16:02:53 ]
Дощі плачу у вирвищі втопили Пектораль, можливо, розділові знаки поставити? Що до наївності не знаю, вірш прозорий, але не наївний на мій погляд. Останнім часом ми так завантажуємо вірші образами, що змісту не видно.
Дякую, Олександре, що висловили свою думку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 18:55:07 ]
Я ж кажу - пектораль чого? Ота, яку розкопав у Товстій могилі Борис Мозолевський, чи як образ чогось невловимо прекрасного і таємничого, але обов"язково сяйливого та коштовного? І нащо її дощу топити? Ви задумувалися над сенсом цієї дії? Якщо просто так - від нічого робити - одна справа, якщо навмисно - зовсім інший візерунок малюється.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:20:43 ]
Місяць схожий на Пектораль і дощі його втопили, т


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 20:15:33 ]
І скибка кавуна також дуже на неї схожа. і навіть серп, забутий на полі моєю кумою. Полощуть його дощі з осені, а діва ледача. Не хоче піти і забрати його з ниви аби не іржавів. Усе ж таки варто хоч "намьок" поетичний зробити - що т за пектораль. Чи й так годиться? як гадаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:28:58 ]
Може й мені "критикнути"?..
А то чого – всім можна що хоч, як хоч, куди...

Друга строфа сподобалась більше – якимись переходами від стрічки до стрічки, а іще звучанням – чи перегуками – голосних... Але раз вже рима вимагає, то може хоч грести не "веслами"?
Вразило саме оце "веслами гребе" – можливо, асоціативно до грубого вислову: "Не гребе"... І, власне, що іще можна робити веслами – тобто якесь нехтування такими дорогоцінним (у своїй обмеженості (за кількістю)) значенням кожного слова.

А, іще слово "тріпАє" – не заглядаючи у словники, видалось непоетичним... Тим більше – "трІпає": можливо, знайдеться іще щось... красивіше?
Хоча, якщо підстави є, то можуть вживатись різні слова – але яка це тоді поезія (за винятком, звісно ж, сатири)?

А загалом, почуття – то нескінченно-чутлива матерія, яка, особливо – оголена, стає такою ж вразливою... Отож, огортаймо їх – у шати поезії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:55:04 ]
Дякую, Юрію, я подумаю над Вашими заувагами, можливо, щось зміню, коли ні, даруйте!
Якось так легко написався цей вірш, за декілька хвилин, може, тому у ньому є нюанси тільки мені зрозумілі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:00:34 ]
Вибачте, Таню: критикування – затягує: почавши – "чіпляєшся" до усього: якась – справжня безодня!.. Але дякую – за нагоду – "покритикувати" просто так, без потреби...
Мені сподобався Ваш вірш!.. Насправді:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 12:04:50 ]
Юрію, Ваша критика подіяла, всі зауваги врахувала, тож і Ви прислухайтесь до критики, бо сенс таки від того є.))) на все добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-05 12:57:46 ]
Зараз іще раз подивлюсь, кто мене критикував, а то наче окрім власних коментарів – не бачив жодних...
Таню, а Ви власне про що?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:31:39 ]
*таким

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:01:46 ]
Ще забула сказати що до тріпає вітер. Коли мама, а я жила в райцентрі, у вітряну погоду вивішувала
Білизну на вулиці, то казала:"бач, як вітер тріпає хмари і білизну..." звідси асоціації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:04:41 ]
такий вже він – вітер: робить що хоче, як хоче, куди... ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:03:48 ]
До критики, коли вона конструктивна я ставлюся з повагою, тож все добре. Будь ласка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:34:00 ]
Здається, потреба в критиці зникає (чи хоча б зменшується) тоді, коли з'являється самокритика... Але коли з'являється (справжня) самокритика – жодна критика із нею не зрівняється!.. На жаль, критика (як і будь-що інше) дуже часто використовується не за призначенням, а за... точніше, задля – чого завгодно, окрім – служіння поезії. Звісно ж, який слуга не мріє стати... президентом?))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 20:49:24 ]
Все правильно. В поезії можна говорити як піфія - туманними натяками та кошлатими недомовками, а читач хай сам уловлює нюанси. А як не може, то бовдур. Без варіантів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:55:14 ]
мабуть, це просто "затекст" – а чи, просто, чиєсь життя...
говорити потрібно штампами, а інакше поезія – галімат'я?
не смій хоч би щось – сказати – незвичного:
як смієш ставати ти... самокритичним?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:55:57 ]
Юрію, це все суб'єктивно, бо тільки автор може зрозуміти кожен свій образ. Декому не подобається слово, "тріпає", а декому, "струшує", у кожного свої асоціації. А грести можна, до речі, не тільки веслами, а й руками, тому коли виправити на щось інше, завше знайдеться той, хто запитає: "чим гребе"? Колись, мені пан Сушко дав гарну пораду. Не виправляти на гірше, коли не впевнений, що буде ліпше. Критика добре, коли людина ще й знає, як би було краще. Коли до слова тріпати немає жодного синоніма, а виправляти на щось інше не хочеться, то буде так, як було задумано, при всій повазі до критика.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:02:00 ]
Приємно, що Ви це пояснюєте, Таню, скажімо, мені, а не... іншим майстрам самокритики. На власному досвіді я ж більше переконався у майже повній відсутності жодного сенсу будь-якої критики, окрім... доброзичливої. Але із цим, на жаль, проблема іще більша, аніж із дієслівними римами, канонічними наголосами чи... рештою убогого набору "поетичної" майстерності! ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:03:11 ]
*рештою правил із убогого набору...

1   2   3   Переглянути все