ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Самотній патріарх
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Земля і миші (дачні думи)
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
В опіках опіки
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Живеш — живи
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
* * *
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Найкраще з міст Скелясте
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
* 223 *
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Штампи і штами своїми іменами
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався…
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Апостиль від збляклої волошки
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Іуди
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Колискова
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Без щастя
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Всесвітній громе, де ти?
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
* * *
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
***
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Побачення
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-02-04 13:54:41
Переглядів сторінки твору 13613
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.467 / 6  (5.631 / 6.26)
* Рейтинг "Майстерень" 5.467 / 6  (5.712 / 6.35)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.06 10:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 15:42:41 ]
У вирвиші дошу? Хм. Не знаю шо сказати. І про яку пектораль іде мова? Трохи дивують плачі, дуже бвгато їх. Пектораль втопити то я Вам скажу,. Реба дуже постаратися. А вірш світлий, трохи наївний, і це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 16:02:53 ]
Дощі плачу у вирвищі втопили Пектораль, можливо, розділові знаки поставити? Що до наївності не знаю, вірш прозорий, але не наївний на мій погляд. Останнім часом ми так завантажуємо вірші образами, що змісту не видно.
Дякую, Олександре, що висловили свою думку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 18:55:07 ]
Я ж кажу - пектораль чого? Ота, яку розкопав у Товстій могилі Борис Мозолевський, чи як образ чогось невловимо прекрасного і таємничого, але обов"язково сяйливого та коштовного? І нащо її дощу топити? Ви задумувалися над сенсом цієї дії? Якщо просто так - від нічого робити - одна справа, якщо навмисно - зовсім інший візерунок малюється.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:20:43 ]
Місяць схожий на Пектораль і дощі його втопили, т


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 20:15:33 ]
І скибка кавуна також дуже на неї схожа. і навіть серп, забутий на полі моєю кумою. Полощуть його дощі з осені, а діва ледача. Не хоче піти і забрати його з ниви аби не іржавів. Усе ж таки варто хоч "намьок" поетичний зробити - що т за пектораль. Чи й так годиться? як гадаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:28:58 ]
Може й мені "критикнути"?..
А то чого – всім можна що хоч, як хоч, куди...

Друга строфа сподобалась більше – якимись переходами від стрічки до стрічки, а іще звучанням – чи перегуками – голосних... Але раз вже рима вимагає, то може хоч грести не "веслами"?
Вразило саме оце "веслами гребе" – можливо, асоціативно до грубого вислову: "Не гребе"... І, власне, що іще можна робити веслами – тобто якесь нехтування такими дорогоцінним (у своїй обмеженості (за кількістю)) значенням кожного слова.

А, іще слово "тріпАє" – не заглядаючи у словники, видалось непоетичним... Тим більше – "трІпає": можливо, знайдеться іще щось... красивіше?
Хоча, якщо підстави є, то можуть вживатись різні слова – але яка це тоді поезія (за винятком, звісно ж, сатири)?

А загалом, почуття – то нескінченно-чутлива матерія, яка, особливо – оголена, стає такою ж вразливою... Отож, огортаймо їх – у шати поезії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:55:04 ]
Дякую, Юрію, я подумаю над Вашими заувагами, можливо, щось зміню, коли ні, даруйте!
Якось так легко написався цей вірш, за декілька хвилин, може, тому у ньому є нюанси тільки мені зрозумілі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:00:34 ]
Вибачте, Таню: критикування – затягує: почавши – "чіпляєшся" до усього: якась – справжня безодня!.. Але дякую – за нагоду – "покритикувати" просто так, без потреби...
Мені сподобався Ваш вірш!.. Насправді:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 12:04:50 ]
Юрію, Ваша критика подіяла, всі зауваги врахувала, тож і Ви прислухайтесь до критики, бо сенс таки від того є.))) на все добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-05 12:57:46 ]
Зараз іще раз подивлюсь, кто мене критикував, а то наче окрім власних коментарів – не бачив жодних...
Таню, а Ви власне про що?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:31:39 ]
*таким

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:01:46 ]
Ще забула сказати що до тріпає вітер. Коли мама, а я жила в райцентрі, у вітряну погоду вивішувала
Білизну на вулиці, то казала:"бач, як вітер тріпає хмари і білизну..." звідси асоціації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:04:41 ]
такий вже він – вітер: робить що хоче, як хоче, куди... ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:03:48 ]
До критики, коли вона конструктивна я ставлюся з повагою, тож все добре. Будь ласка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:34:00 ]
Здається, потреба в критиці зникає (чи хоча б зменшується) тоді, коли з'являється самокритика... Але коли з'являється (справжня) самокритика – жодна критика із нею не зрівняється!.. На жаль, критика (як і будь-що інше) дуже часто використовується не за призначенням, а за... точніше, задля – чого завгодно, окрім – служіння поезії. Звісно ж, який слуга не мріє стати... президентом?))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 20:49:24 ]
Все правильно. В поезії можна говорити як піфія - туманними натяками та кошлатими недомовками, а читач хай сам уловлює нюанси. А як не може, то бовдур. Без варіантів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:55:14 ]
мабуть, це просто "затекст" – а чи, просто, чиєсь життя...
говорити потрібно штампами, а інакше поезія – галімат'я?
не смій хоч би щось – сказати – незвичного:
як смієш ставати ти... самокритичним?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:55:57 ]
Юрію, це все суб'єктивно, бо тільки автор може зрозуміти кожен свій образ. Декому не подобається слово, "тріпає", а декому, "струшує", у кожного свої асоціації. А грести можна, до речі, не тільки веслами, а й руками, тому коли виправити на щось інше, завше знайдеться той, хто запитає: "чим гребе"? Колись, мені пан Сушко дав гарну пораду. Не виправляти на гірше, коли не впевнений, що буде ліпше. Критика добре, коли людина ще й знає, як би було краще. Коли до слова тріпати немає жодного синоніма, а виправляти на щось інше не хочеться, то буде так, як було задумано, при всій повазі до критика.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:02:00 ]
Приємно, що Ви це пояснюєте, Таню, скажімо, мені, а не... іншим майстрам самокритики. На власному досвіді я ж більше переконався у майже повній відсутності жодного сенсу будь-якої критики, окрім... доброзичливої. Але із цим, на жаль, проблема іще більша, аніж із дієслівними римами, канонічними наголосами чи... рештою убогого набору "поетичної" майстерності! ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:03:11 ]
*рештою правил із убогого набору...

1   2   3   Переглянути все