ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Побачення

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-04 13:54:41
Переглядів сторінки твору 11357
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.466 / 6  (5.515 / 6.14)
* Рейтинг "Майстерень" 5.466 / 6  (5.597 / 6.23)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.15 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 15:42:41 ]
У вирвиші дошу? Хм. Не знаю шо сказати. І про яку пектораль іде мова? Трохи дивують плачі, дуже бвгато їх. Пектораль втопити то я Вам скажу,. Реба дуже постаратися. А вірш світлий, трохи наївний, і це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 16:02:53 ]
Дощі плачу у вирвищі втопили Пектораль, можливо, розділові знаки поставити? Що до наївності не знаю, вірш прозорий, але не наївний на мій погляд. Останнім часом ми так завантажуємо вірші образами, що змісту не видно.
Дякую, Олександре, що висловили свою думку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 18:55:07 ]
Я ж кажу - пектораль чого? Ота, яку розкопав у Товстій могилі Борис Мозолевський, чи як образ чогось невловимо прекрасного і таємничого, але обов"язково сяйливого та коштовного? І нащо її дощу топити? Ви задумувалися над сенсом цієї дії? Якщо просто так - від нічого робити - одна справа, якщо навмисно - зовсім інший візерунок малюється.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:20:43 ]
Місяць схожий на Пектораль і дощі його втопили, т


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 20:15:33 ]
І скибка кавуна також дуже на неї схожа. і навіть серп, забутий на полі моєю кумою. Полощуть його дощі з осені, а діва ледача. Не хоче піти і забрати його з ниви аби не іржавів. Усе ж таки варто хоч "намьок" поетичний зробити - що т за пектораль. Чи й так годиться? як гадаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:28:58 ]
Може й мені "критикнути"?..
А то чого – всім можна що хоч, як хоч, куди...

Друга строфа сподобалась більше – якимись переходами від стрічки до стрічки, а іще звучанням – чи перегуками – голосних... Але раз вже рима вимагає, то може хоч грести не "веслами"?
Вразило саме оце "веслами гребе" – можливо, асоціативно до грубого вислову: "Не гребе"... І, власне, що іще можна робити веслами – тобто якесь нехтування такими дорогоцінним (у своїй обмеженості (за кількістю)) значенням кожного слова.

А, іще слово "тріпАє" – не заглядаючи у словники, видалось непоетичним... Тим більше – "трІпає": можливо, знайдеться іще щось... красивіше?
Хоча, якщо підстави є, то можуть вживатись різні слова – але яка це тоді поезія (за винятком, звісно ж, сатири)?

А загалом, почуття – то нескінченно-чутлива матерія, яка, особливо – оголена, стає такою ж вразливою... Отож, огортаймо їх – у шати поезії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 19:55:04 ]
Дякую, Юрію, я подумаю над Вашими заувагами, можливо, щось зміню, коли ні, даруйте!
Якось так легко написався цей вірш, за декілька хвилин, може, тому у ньому є нюанси тільки мені зрозумілі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:00:34 ]
Вибачте, Таню: критикування – затягує: почавши – "чіпляєшся" до усього: якась – справжня безодня!.. Але дякую – за нагоду – "покритикувати" просто так, без потреби...
Мені сподобався Ваш вірш!.. Насправді:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 12:04:50 ]
Юрію, Ваша критика подіяла, всі зауваги врахувала, тож і Ви прислухайтесь до критики, бо сенс таки від того є.))) на все добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-05 12:57:46 ]
Зараз іще раз подивлюсь, кто мене критикував, а то наче окрім власних коментарів – не бачив жодних...
Таню, а Ви власне про що?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 19:31:39 ]
*таким

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:01:46 ]
Ще забула сказати що до тріпає вітер. Коли мама, а я жила в райцентрі, у вітряну погоду вивішувала
Білизну на вулиці, то казала:"бач, як вітер тріпає хмари і білизну..." звідси асоціації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:04:41 ]
такий вже він – вітер: робить що хоче, як хоче, куди... ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:03:48 ]
До критики, коли вона конструктивна я ставлюся з повагою, тож все добре. Будь ласка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:34:00 ]
Здається, потреба в критиці зникає (чи хоча б зменшується) тоді, коли з'являється самокритика... Але коли з'являється (справжня) самокритика – жодна критика із нею не зрівняється!.. На жаль, критика (як і будь-що інше) дуже часто використовується не за призначенням, а за... точніше, задля – чого завгодно, окрім – служіння поезії. Звісно ж, який слуга не мріє стати... президентом?))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 20:49:24 ]
Все правильно. В поезії можна говорити як піфія - туманними натяками та кошлатими недомовками, а читач хай сам уловлює нюанси. А як не може, то бовдур. Без варіантів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 20:55:14 ]
мабуть, це просто "затекст" – а чи, просто, чиєсь життя...
говорити потрібно штампами, а інакше поезія – галімат'я?
не смій хоч би щось – сказати – незвичного:
як смієш ставати ти... самокритичним?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:55:57 ]
Юрію, це все суб'єктивно, бо тільки автор може зрозуміти кожен свій образ. Декому не подобається слово, "тріпає", а декому, "струшує", у кожного свої асоціації. А грести можна, до речі, не тільки веслами, а й руками, тому коли виправити на щось інше, завше знайдеться той, хто запитає: "чим гребе"? Колись, мені пан Сушко дав гарну пораду. Не виправляти на гірше, коли не впевнений, що буде ліпше. Критика добре, коли людина ще й знає, як би було краще. Коли до слова тріпати немає жодного синоніма, а виправляти на щось інше не хочеться, то буде так, як було задумано, при всій повазі до критика.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:02:00 ]
Приємно, що Ви це пояснюєте, Таню, скажімо, мені, а не... іншим майстрам самокритики. На власному досвіді я ж більше переконався у майже повній відсутності жодного сенсу будь-якої критики, окрім... доброзичливої. Але із цим, на жаль, проблема іще більша, аніж із дієслівними римами, канонічними наголосами чи... рештою убогого набору "поетичної" майстерності! ))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-02-04 21:03:11 ]
*рештою правил із убогого набору...

1   2   3   Переглянути все