Два птаха

..Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.

Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.

Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.

Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів

Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах

На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,

І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…