Дякую, Світлано-Майє! Мені завжди приємно, коли вірш викликає власні асоціації у читача, знаходить щось у ньому своє подібне, що об"єднує в одне ціле! Стосовно музики, то це вже третій відгук із такою пропозицією. Тож вартує замислитись над цим!)))

Любо, дякую за цікаві міркування з приводу прочитаного. Вони не позбавлені слушності. Ви змусили мене глянути на свої рядки оком допитливого читача. І ще раз перевірити свої знання на рахунок пастельних барв. У перших двох строфах у мене йшов опис неба і всіх перипетій, що там відбувалися. Потім цей опис опустився на грішну землю і зайнявся описом людських осель, але, як такому, чиїм пером водить птах, цей опис знову потягло до неба, бо рядки:

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.

Ви і Таня Левицька сприйняли як продовження барв чогось земного - вогню вікон, який справді може бути абрикосовим, як і помаранчевим, гранатовим, жовтим, неоновим і т.д. і т.п. А це насправді - опис неба, де фіолетове надвечір`я змішалося з пастельними світло-м`якими барвами хмар. Не дуже їстівний образ? Можна посперечатися. У моїй збірці "Велесів гай" я вже використовував подібний образ при описі фіолетово-зимового засніженого надвечір"я. там було так:
Наче йогурт з молоком - чорниця - я його полюбляю вживати, а виробляється він якраз у вас на Львівщині у йогуртовому серіалі "Галичина". Якраз він і дає оце їстівне злиття фіалетової барви з пастельно-білою. А в цьому вірші - вона ще ніби розмащена, як повидло, по усьому небі - така була картина в реалі. Єдине, що я можу в цій ситуації зробити - щоб небо тулилося до неба, а оселя залишалася внизу зі своїм світлом - це поміняти місцями рядки строфи і вийде так (подаю з попередньою строфою):

Небо блаватне втомилось,
І похилилось до віт.
Лащиться легіт об тіло,
Наче зманіжений кіт.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.
Вечір. Спалахує світло
В сірих очицях осель.

Тобто таким чином фіолетова пастель продовжує і завершує описи картин неба, а вікна - дають земну картину.

Сподіваюсь така відповідь переконає Вас і тебе, Таню!

Так, переконали)
Я задоволена.
Дякую, Ярославе, за толерантну грунтовну відповідь.

Таню, дякую за вболівання за мій вірш і щире прагнення допомогти. Подивися мою відповідь до Любиного коментаря, він писаний для вас обох. Сподіваюсь, обох задовольнить, хоч з двома такими жінками справитись нелегко. Добре, що Світлана-Майя сприйняла все позитивно!)))