ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Артур Сіренко
2026.08.26 10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає

С М
2026.08.26 07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь

здійнявши галас

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Світ краси
Люблю отут, на роздоріжжі,
На милій лавочці сидіть.
Мене квітневий легіт ніжить
І сон колише верховіть.

І розчиняє шум далекий,
І лагідніють небеса.
З найменших атомів, молекул
Зринає відчуттів краса.

О ця добра висока ніша,
Духовності резервуар!
Усе, в житті що наймиліше –
Гармонія природних чар.

Без неї світ краси загине,
Зла магма сточить береги.
Природо, мамо, Берегине,
Розлий ці чари навкруги!

12 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-13 01:32:24
Переглядів сторінки твору 2851
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.226 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.226 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-13 09:12:11 ]
Резервуар духовності??? Каністра добра??? Бодня шляхетності??? Хм.
Та напиши "Духовності м"який муар" або щось таке. Той резервуар не дуже личить до пейзажу. Як гадаєш?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 13:40:40 ]
Для мене самого це слово було несподіванкою, але потім я зрозумів, що з технічної лексики воно чи не найбільш близьке до поезії. Резервуар у моєму розумінні - вмістилище - досить об"ємне поняння, яке може об"єднувати в узагальненні всі сади, парки і дику природу Землі і наповнювати її духовністю. Крім того, це слово дуже пластичне, що для поезії - чудово!
А в тебе Сашко, я тобі вже сто разів говорив, цмнічно-прозаїчне сприйняття життя, на біса ти взявся за поезію? У тебе два-три вдалих вірша із ста! Ніби тебе в дитинстві, вибачай, боднею по голові вдарили, отак ти світ і сприймаєш, і псуєш тут поетам атмосферу своїм прозаїчним метеоризмом у твоїх недолугих писаннях і коментарях. Сидів би у прозі, мав би більше поваги і значимості. І зауваг вдалих у тебе - дай Боже, щоб відсотків 30 було. Ти мислиш, здебільшого, трафаретно, там хтось тебе натаскує з поетів, а чогось нового, нетрафаретного, ти не сприймаєш. Шкода, вибачай за деяку різкість висловів, але ти сам винен!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-13 16:26:07 ]
Та нормально. Я не ображаюся. Для мене це слово теж було несподіванкою, повір. Оці скафандри любові, резервуари кохання та інша технічна термінологія пасує ліричному віршові як корові сідло. Якщо ти цього не бачиш - вибачай. Але це не головне. Головне аби митцю подобалося. А те, що це викликає посмішку - не страшно. Резервуар так резервуар. Я ж не заперечую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 21:09:02 ]
Сашко, я тобі вже казав, ти мислиш надто цинічно і прозаїчно. Я знаю, що презерватив називають резервуаром кохання. Виявляється, ще й скафандром! Чудово! Але я коли мислив про сад, якось не думав про оту гидку резину і мені слово резервуар побачилося у високому, шляхетному поетичному значенні, я не в прозаїчно-цинічному, як бачиш ти. Це все одно, що трактувати українську народну пісня "Мав я раз дівчиноньку" - "имел я один раз дєвушку". Кожен судить у міру своєї дози вихованості і цинізму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-13 10:00:38 ]
Краса! Відчуття природи і цікаві образи переплітаються! І резервуар мене зовсім не бентежить, бо є магма і молекули. Сукупно це ті слова, що створюють у вірші новітню сучасну картину. У Ярослава образи природи постають у різних іпостасях тому його вірші не схожі один за одного. Вони змінюються, як природа з кожною порою року. Можна відслідити нюанси, відтінки пейзажної лірики. Відтворити красу так, щоб було реалістична не кожному під силу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 13:49:40 ]
Абсолютно вірно, дорога Таню, ти умієш глибоко вникати в тканину вірша, цьому треба декому у тебе повчитися! Справді тут кілька слівець із технічної лексики - як засіб контрасту світу духовності і антисвіту, які взаємо переплітаються і взаємопроникають. Я навіть був щасливий, що вдалося завдяки фізичному терміну "молекул" знайти свіжу і точну риму до слова "далекий", бо лелеки (хоч і я Чорногуз) вже так усим остогидли, який вірш не візьми, скрізь ця збита заяложена рима.
І справді, природа щоразу неповторна, і вона щоразу інша, через те і виникають при описі такі несподівані новації у слові. Дякую сердечно!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-13 20:05:06 ]
Природа дає нам заспокоєння, розважливість, розуміння філософії буття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 21:10:09 ]
Так, і красу буття і насолоду від неї. Спасибі за глибину розуміння, Світлано!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-14 08:20:43 ]
Мені з пелюшок милий світ краси.
Резервуар духовності - зримий образ, креативно, чітко уявилося. Наповнення його - справа спільна.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-16 22:56:18 ]
Дякую щиро за розуміння і підтримку, Світлано-Майє! Головне, що слово "резервуар" не викликає спротиву, як елемент поетичної саме лексики