ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.11.06 01:04
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.

Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,

Борис Костиря
2025.11.05 21:38
Вірш, написаний уві сні,
і вірш, забутий уві сні,
можливо, був найкращим
із моїх віршів, але він
назавжди втрачений.
Він потонув, як кораловий риф
у морі, як алмаз
у болотній жижі.

Юрій Лазірко
2025.11.05 17:58
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
невагому мить
яким солодким

С М
2025.11.05 15:16
не повіриш
ріка промовила
ледь відчутно
чи ти утримаєш мене

вільно пада потік
не спиняє хід
вдихай цю воду скільки є

Микола Дудар
2025.11.05 09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…

Артур Курдіновський
2025.11.05 02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.

А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,

Борис Костиря
2025.11.04 22:11
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,

Федір Паламар
2025.11.04 21:58
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.

Сергій СергійКо
2025.11.04 12:43
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.

Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,

Пиріжкарня Асорті
2025.11.04 11:55
Що бачить читач, який натрапив на публікацію одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"? Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно: "Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,

Микола Дудар
2025.11.04 10:09
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.

Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!

Артур Курдіновський
2025.11.04 07:38
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.

Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність

Володимир Бойко
2025.11.03 23:33
Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами. Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ. Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти. Мізерним душам кортить ро

Борис Костиря
2025.11.03 21:29
Повертаюсь по колу в колишні кордони.
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.

Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,

Юрій Лазірко
2025.11.03 19:06
Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?

Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?

С М
2025.11.03 16:31
У сльозовирі вона іде
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь

Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Світ краси
Люблю отут, на роздоріжжі,
На милій лавочці сидіть.
Мене квітневий легіт ніжить
І сон колише верховіть.

І розчиняє шум далекий,
І лагідніють небеса.
З найменших атомів, молекул
Зринає відчуттів краса.

О ця добра висока ніша,
Духовності резервуар!
Усе, в житті що наймиліше –
Гармонія природних чар.

Без неї світ краси загине,
Зла магма сточить береги.
Природо, мамо, Берегине,
Розлий ці чари навкруги!

12 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-13 01:32:24
Переглядів сторінки твору 2351
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.226 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.226 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2025.11.05 22:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-13 09:12:11 ]
Резервуар духовності??? Каністра добра??? Бодня шляхетності??? Хм.
Та напиши "Духовності м"який муар" або щось таке. Той резервуар не дуже личить до пейзажу. Як гадаєш?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 13:40:40 ]
Для мене самого це слово було несподіванкою, але потім я зрозумів, що з технічної лексики воно чи не найбільш близьке до поезії. Резервуар у моєму розумінні - вмістилище - досить об"ємне поняння, яке може об"єднувати в узагальненні всі сади, парки і дику природу Землі і наповнювати її духовністю. Крім того, це слово дуже пластичне, що для поезії - чудово!
А в тебе Сашко, я тобі вже сто разів говорив, цмнічно-прозаїчне сприйняття життя, на біса ти взявся за поезію? У тебе два-три вдалих вірша із ста! Ніби тебе в дитинстві, вибачай, боднею по голові вдарили, отак ти світ і сприймаєш, і псуєш тут поетам атмосферу своїм прозаїчним метеоризмом у твоїх недолугих писаннях і коментарях. Сидів би у прозі, мав би більше поваги і значимості. І зауваг вдалих у тебе - дай Боже, щоб відсотків 30 було. Ти мислиш, здебільшого, трафаретно, там хтось тебе натаскує з поетів, а чогось нового, нетрафаретного, ти не сприймаєш. Шкода, вибачай за деяку різкість висловів, але ти сам винен!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-13 16:26:07 ]
Та нормально. Я не ображаюся. Для мене це слово теж було несподіванкою, повір. Оці скафандри любові, резервуари кохання та інша технічна термінологія пасує ліричному віршові як корові сідло. Якщо ти цього не бачиш - вибачай. Але це не головне. Головне аби митцю подобалося. А те, що це викликає посмішку - не страшно. Резервуар так резервуар. Я ж не заперечую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 21:09:02 ]
Сашко, я тобі вже казав, ти мислиш надто цинічно і прозаїчно. Я знаю, що презерватив називають резервуаром кохання. Виявляється, ще й скафандром! Чудово! Але я коли мислив про сад, якось не думав про оту гидку резину і мені слово резервуар побачилося у високому, шляхетному поетичному значенні, я не в прозаїчно-цинічному, як бачиш ти. Це все одно, що трактувати українську народну пісня "Мав я раз дівчиноньку" - "имел я один раз дєвушку". Кожен судить у міру своєї дози вихованості і цинізму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-13 10:00:38 ]
Краса! Відчуття природи і цікаві образи переплітаються! І резервуар мене зовсім не бентежить, бо є магма і молекули. Сукупно це ті слова, що створюють у вірші новітню сучасну картину. У Ярослава образи природи постають у різних іпостасях тому його вірші не схожі один за одного. Вони змінюються, як природа з кожною порою року. Можна відслідити нюанси, відтінки пейзажної лірики. Відтворити красу так, щоб було реалістична не кожному під силу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 13:49:40 ]
Абсолютно вірно, дорога Таню, ти умієш глибоко вникати в тканину вірша, цьому треба декому у тебе повчитися! Справді тут кілька слівець із технічної лексики - як засіб контрасту світу духовності і антисвіту, які взаємо переплітаються і взаємопроникають. Я навіть був щасливий, що вдалося завдяки фізичному терміну "молекул" знайти свіжу і точну риму до слова "далекий", бо лелеки (хоч і я Чорногуз) вже так усим остогидли, який вірш не візьми, скрізь ця збита заяложена рима.
І справді, природа щоразу неповторна, і вона щоразу інша, через те і виникають при описі такі несподівані новації у слові. Дякую сердечно!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-13 20:05:06 ]
Природа дає нам заспокоєння, розважливість, розуміння філософії буття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-13 21:10:09 ]
Так, і красу буття і насолоду від неї. Спасибі за глибину розуміння, Світлано!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-14 08:20:43 ]
Мені з пелюшок милий світ краси.
Резервуар духовності - зримий образ, креативно, чітко уявилося. Наповнення його - справа спільна.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-16 22:56:18 ]
Дякую щиро за розуміння і підтримку, Світлано-Майє! Головне, що слово "резервуар" не викликає спротиву, як елемент поетичної саме лексики