Немає єдності в суспільстві - ось головна біда, ця єдність має бути не навколо якогось лідера, чи навколо євроінтеграції, ця єдність має бути заради України, заради майбутнього наших дітей, та єдність, яку український народ мав у часи національно-визвольної війни, більше ніколи не повторилася в нашій історії. Богдан Хмельницький був недурний, він розумів, що становище України вкрай тяжке і попри образи з боку поляків він все ж розраховував, що з Польщею вдасться потоваришувати, тобто спершу треба було показати, що ми є згуртована сила, здатна оборонити себе, наполягти на поверненні наших прав і вольностей і тоді не чванитися, але сказати полякам: "Що було між нами, те загуло, а бусурманам і москалям треба дати відсіч, тож давайте укладемо вигідний союз і надалі поважатимемо одне одного". Але польська пиха взяла гору над здоровим глуздом, поступок не було дано, Козацька держава без підтримки протрималася до кінця 18-го століття і невдовзі після ліквідації Січі стався й поділ Польщі, перефразовуючи Шевченка, Польща нас завалила, але й сама впала. Цієї єдності не було між Грушевським, Винниченком, Петлюрою, Махном та іншими політичними лідерами часів УНР і до влади в Україні прийшли більшовики. Цієї єдності немає й зараз - я наразі дуже боюся, щоб після цих виборів у нашому суспільстві не стався остаточний розкол - це б дуже потішило ворогів України, робімо висновки, панове