Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
Фрідріх Вільгельм Ніцше - німецький філософ, представник ірраціоналізму.
Народився 15 жовтня 1844 року в Рекком (недалеко від Лейпцига, східна Німеччина), в сім'ї лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше.
Навчаючись в Боннському і Лейпцігському університетах, познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років.
Ніцше був блискучим студентом і придбав прекрасну репутацію в наукових колах. Завдяки цьому він вже в 1869 році отримав посаду професора класичної філології Базельського університету (у віці всього 25 років). Там він пропрацював близько 10 років.
У 1879-1889 роках він вів спосіб життя незалежного письменника, переїжджаючи з міста в місто, і створив в цей період всі свої основні твори
Доходи Ніцше від публікацій своїх творів були мінімальними. Популярність прийшла до нього лише після смерті.
Творча діяльність Ніцше обірвалося на початку 1889 року в зв'язку з душевною хворобою, котра перебувала в неадекватному і безладному поведінці, манії величі і втрати здатності до розумової роботи. З тих пір Ніцше проживав в Німеччині, де про нього піклувалися мати і сестра. Помер великий філософ у психіатричній лікарні в Веймарі 25 серпня 1900 року
20 кращих цитат Фрідріха Ніцше
1. Всі перешкоди і труднощі - це щаблі, по яких ми ростемо вгору ...
2. Буває невинність у брехні, і вона - є ознакою сильної віри в якусь річ.
3. Жінка навчається ненавидіти в тій мірі, в якій вона разучается зачаровувати.
4. І найбільше несправедливі ми не до тих, хто противний нам, а до тих, до кого немає нам ніякого діла.
5. А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
6. Краще збожеволіти від щастя, ніж від невдач, краще незграбно танцювати, ніж ходити, накульгуючи.
7. Привабливість пізнання була б незначна, якби на шляху до нього не доводилося долати стільки сорому.
8. Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.
9. Сучасна людина - це той, хто вмирає не від смерті, а від страху смерті і не від самої болю, а від страху болю, де він непритомніє іноді просто при вигляді крові.
10. Любов є такий стан, коли людина здебільшого бачить речі не такими, якими вони є.
11. Земля має оболонку; і ця оболонка вражена хворобами. Одна з цих хвороб називається, наприклад: «людина».
12. Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим суворіше стає його любов.
13. Нещасним або щасливим людини роблять тільки його думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він управляє своїм щастям.
14. Чим вище ми піднімаємося, тим менше і нікчемні здаємося тим, хто не може злетіти.
15. Чим ширше ти розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти.
16. Існують жінки, які, куди не подивишся в них, не мають нутра, а суть чисті маски. Гідна жалю людина, яка зв'язується з таким майже примарним, неминуче не задовольняючою істотою; але саме вони можуть найсильніше порушити бажання чоловіка: він шукає їх душі - і шукає без кінця.
17. Найвірніший спосіб зіпсувати молоде покоління - навчити їх вище цінувати однодумців, ніж тих, хто думає інакше.
18. Якщо ви хочете високо піднятися, користуйтеся власними ногами! Не дозволяйте нести себе, не сідайте на чужі плечі і голови!
19. Що власне обурює в стражданні, так це не саме страждання, а його безглуздість.
20. Істина не багатослівна, для брехні слів завжди бракує.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.04.19 11.20
Фрідріх Вільгельм Ніцше - німецький філософ, представник ірраціоналізму.
Народився 15 жовтня 1844 року в Рекком (недалеко від Лейпцига, східна Німеччина), в сім'ї лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше.
Навчаючись в Боннському і Лейпцігському університетах, познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років.
Ніцше був блискучим студентом і придбав прекрасну репутацію в наукових колах. Завдяки цьому він вже в 1869 році отримав посаду професора класичної філології Базельського університету (у віці всього 25 років). Там він пропрацював близько 10 років.
У 1879-1889 роках він вів спосіб життя незалежного письменника, переїжджаючи з міста в місто, і створив в цей період всі свої основні твори
Доходи Ніцше від публікацій своїх творів були мінімальними. Популярність прийшла до нього лише після смерті.
Творча діяльність Ніцше обірвалося на початку 1889 року в зв'язку з душевною хворобою, котра перебувала в неадекватному і безладному поведінці, манії величі і втрати здатності до розумової роботи. З тих пір Ніцше проживав в Німеччині, де про нього піклувалися мати і сестра. Помер великий філософ у психіатричній лікарні в Веймарі 25 серпня 1900 року
20 кращих цитат Фрідріха Ніцше
1. Всі перешкоди і труднощі - це щаблі, по яких ми ростемо вгору ...
2. Буває невинність у брехні, і вона - є ознакою сильної віри в якусь річ.
3. Жінка навчається ненавидіти в тій мірі, в якій вона разучается зачаровувати.
4. І найбільше несправедливі ми не до тих, хто противний нам, а до тих, до кого немає нам ніякого діла.
5. А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
6. Краще збожеволіти від щастя, ніж від невдач, краще незграбно танцювати, ніж ходити, накульгуючи.
7. Привабливість пізнання була б незначна, якби на шляху до нього не доводилося долати стільки сорому.
8. Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.
9. Сучасна людина - це той, хто вмирає не від смерті, а від страху смерті і не від самої болю, а від страху болю, де він непритомніє іноді просто при вигляді крові.
10. Любов є такий стан, коли людина здебільшого бачить речі не такими, якими вони є.
11. Земля має оболонку; і ця оболонка вражена хворобами. Одна з цих хвороб називається, наприклад: «людина».
12. Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим суворіше стає його любов.
13. Нещасним або щасливим людини роблять тільки його думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він управляє своїм щастям.
14. Чим вище ми піднімаємося, тим менше і нікчемні здаємося тим, хто не може злетіти.
15. Чим ширше ти розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти.
16. Існують жінки, які, куди не подивишся в них, не мають нутра, а суть чисті маски. Гідна жалю людина, яка зв'язується з таким майже примарним, неминуче не задовольняючою істотою; але саме вони можуть найсильніше порушити бажання чоловіка: він шукає їх душі - і шукає без кінця.
17. Найвірніший спосіб зіпсувати молоде покоління - навчити їх вище цінувати однодумців, ніж тих, хто думає інакше.
18. Якщо ви хочете високо піднятися, користуйтеся власними ногами! Не дозволяйте нести себе, не сідайте на чужі плечі і голови!
19. Що власне обурює в стражданні, так це не саме страждання, а його безглуздість.
20. Істина не багатослівна, для брехні слів завжди бракує.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.04.19 11.20
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
