Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
18:30
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
2026.05.06
16:44
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
2026.05.06
16:34
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
2026.05.06
14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
2026.05.06
12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
2026.05.06
11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
2026.05.06
08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
2026.05.06
06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
2026.05.06
06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
Фрідріх Вільгельм Ніцше - німецький філософ, представник ірраціоналізму.
Народився 15 жовтня 1844 року в Рекком (недалеко від Лейпцига, східна Німеччина), в сім'ї лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше.
Навчаючись в Боннському і Лейпцігському університетах, познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років.
Ніцше був блискучим студентом і придбав прекрасну репутацію в наукових колах. Завдяки цьому він вже в 1869 році отримав посаду професора класичної філології Базельського університету (у віці всього 25 років). Там він пропрацював близько 10 років.
У 1879-1889 роках він вів спосіб життя незалежного письменника, переїжджаючи з міста в місто, і створив в цей період всі свої основні твори
Доходи Ніцше від публікацій своїх творів були мінімальними. Популярність прийшла до нього лише після смерті.
Творча діяльність Ніцше обірвалося на початку 1889 року в зв'язку з душевною хворобою, котра перебувала в неадекватному і безладному поведінці, манії величі і втрати здатності до розумової роботи. З тих пір Ніцше проживав в Німеччині, де про нього піклувалися мати і сестра. Помер великий філософ у психіатричній лікарні в Веймарі 25 серпня 1900 року
20 кращих цитат Фрідріха Ніцше
1. Всі перешкоди і труднощі - це щаблі, по яких ми ростемо вгору ...
2. Буває невинність у брехні, і вона - є ознакою сильної віри в якусь річ.
3. Жінка навчається ненавидіти в тій мірі, в якій вона разучается зачаровувати.
4. І найбільше несправедливі ми не до тих, хто противний нам, а до тих, до кого немає нам ніякого діла.
5. А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
6. Краще збожеволіти від щастя, ніж від невдач, краще незграбно танцювати, ніж ходити, накульгуючи.
7. Привабливість пізнання була б незначна, якби на шляху до нього не доводилося долати стільки сорому.
8. Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.
9. Сучасна людина - це той, хто вмирає не від смерті, а від страху смерті і не від самої болю, а від страху болю, де він непритомніє іноді просто при вигляді крові.
10. Любов є такий стан, коли людина здебільшого бачить речі не такими, якими вони є.
11. Земля має оболонку; і ця оболонка вражена хворобами. Одна з цих хвороб називається, наприклад: «людина».
12. Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим суворіше стає його любов.
13. Нещасним або щасливим людини роблять тільки його думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він управляє своїм щастям.
14. Чим вище ми піднімаємося, тим менше і нікчемні здаємося тим, хто не може злетіти.
15. Чим ширше ти розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти.
16. Існують жінки, які, куди не подивишся в них, не мають нутра, а суть чисті маски. Гідна жалю людина, яка зв'язується з таким майже примарним, неминуче не задовольняючою істотою; але саме вони можуть найсильніше порушити бажання чоловіка: він шукає їх душі - і шукає без кінця.
17. Найвірніший спосіб зіпсувати молоде покоління - навчити їх вище цінувати однодумців, ніж тих, хто думає інакше.
18. Якщо ви хочете високо піднятися, користуйтеся власними ногами! Не дозволяйте нести себе, не сідайте на чужі плечі і голови!
19. Що власне обурює в стражданні, так це не саме страждання, а його безглуздість.
20. Істина не багатослівна, для брехні слів завжди бракує.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.04.19 11.20
Фрідріх Вільгельм Ніцше - німецький філософ, представник ірраціоналізму.
Народився 15 жовтня 1844 року в Рекком (недалеко від Лейпцига, східна Німеччина), в сім'ї лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше.
Навчаючись в Боннському і Лейпцігському університетах, познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років.
Ніцше був блискучим студентом і придбав прекрасну репутацію в наукових колах. Завдяки цьому він вже в 1869 році отримав посаду професора класичної філології Базельського університету (у віці всього 25 років). Там він пропрацював близько 10 років.
У 1879-1889 роках він вів спосіб життя незалежного письменника, переїжджаючи з міста в місто, і створив в цей період всі свої основні твори
Доходи Ніцше від публікацій своїх творів були мінімальними. Популярність прийшла до нього лише після смерті.
Творча діяльність Ніцше обірвалося на початку 1889 року в зв'язку з душевною хворобою, котра перебувала в неадекватному і безладному поведінці, манії величі і втрати здатності до розумової роботи. З тих пір Ніцше проживав в Німеччині, де про нього піклувалися мати і сестра. Помер великий філософ у психіатричній лікарні в Веймарі 25 серпня 1900 року
20 кращих цитат Фрідріха Ніцше
1. Всі перешкоди і труднощі - це щаблі, по яких ми ростемо вгору ...
2. Буває невинність у брехні, і вона - є ознакою сильної віри в якусь річ.
3. Жінка навчається ненавидіти в тій мірі, в якій вона разучается зачаровувати.
4. І найбільше несправедливі ми не до тих, хто противний нам, а до тих, до кого немає нам ніякого діла.
5. А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
6. Краще збожеволіти від щастя, ніж від невдач, краще незграбно танцювати, ніж ходити, накульгуючи.
7. Привабливість пізнання була б незначна, якби на шляху до нього не доводилося долати стільки сорому.
8. Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.
9. Сучасна людина - це той, хто вмирає не від смерті, а від страху смерті і не від самої болю, а від страху болю, де він непритомніє іноді просто при вигляді крові.
10. Любов є такий стан, коли людина здебільшого бачить речі не такими, якими вони є.
11. Земля має оболонку; і ця оболонка вражена хворобами. Одна з цих хвороб називається, наприклад: «людина».
12. Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим суворіше стає його любов.
13. Нещасним або щасливим людини роблять тільки його думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він управляє своїм щастям.
14. Чим вище ми піднімаємося, тим менше і нікчемні здаємося тим, хто не може злетіти.
15. Чим ширше ти розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти.
16. Існують жінки, які, куди не подивишся в них, не мають нутра, а суть чисті маски. Гідна жалю людина, яка зв'язується з таким майже примарним, неминуче не задовольняючою істотою; але саме вони можуть найсильніше порушити бажання чоловіка: він шукає їх душі - і шукає без кінця.
17. Найвірніший спосіб зіпсувати молоде покоління - навчити їх вище цінувати однодумців, ніж тих, хто думає інакше.
18. Якщо ви хочете високо піднятися, користуйтеся власними ногами! Не дозволяйте нести себе, не сідайте на чужі плечі і голови!
19. Що власне обурює в стражданні, так це не саме страждання, а його безглуздість.
20. Істина не багатослівна, для брехні слів завжди бракує.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.04.19 11.20
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
