Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
2026.09.28
21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
2026.09.28
18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
2026.09.28
16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
2026.09.28
15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
2026.09.28
15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
2026.09.28
15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
2026.09.28
13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
Фрідріх Вельгельм Ніцше - німецький філософ
Фрідріх Вільгельм Ніцше - німецький філософ, представник ірраціоналізму.
Народився 15 жовтня 1844 року в Рекком (недалеко від Лейпцига, східна Німеччина), в сім'ї лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше.
Навчаючись в Боннському і Лейпцігському університетах, познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років.
Ніцше був блискучим студентом і придбав прекрасну репутацію в наукових колах. Завдяки цьому він вже в 1869 році отримав посаду професора класичної філології Базельського університету (у віці всього 25 років). Там він пропрацював близько 10 років.
У 1879-1889 роках він вів спосіб життя незалежного письменника, переїжджаючи з міста в місто, і створив в цей період всі свої основні твори
Доходи Ніцше від публікацій своїх творів були мінімальними. Популярність прийшла до нього лише після смерті.
Творча діяльність Ніцше обірвалося на початку 1889 року в зв'язку з душевною хворобою, котра перебувала в неадекватному і безладному поведінці, манії величі і втрати здатності до розумової роботи. З тих пір Ніцше проживав в Німеччині, де про нього піклувалися мати і сестра. Помер великий філософ у психіатричній лікарні в Веймарі 25 серпня 1900 року
20 кращих цитат Фрідріха Ніцше
1. Всі перешкоди і труднощі - це щаблі, по яких ми ростемо вгору ...
2. Буває невинність у брехні, і вона - є ознакою сильної віри в якусь річ.
3. Жінка навчається ненавидіти в тій мірі, в якій вона разучается зачаровувати.
4. І найбільше несправедливі ми не до тих, хто противний нам, а до тих, до кого немає нам ніякого діла.
5. А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
6. Краще збожеволіти від щастя, ніж від невдач, краще незграбно танцювати, ніж ходити, накульгуючи.
7. Привабливість пізнання була б незначна, якби на шляху до нього не доводилося долати стільки сорому.
8. Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.
9. Сучасна людина - це той, хто вмирає не від смерті, а від страху смерті і не від самої болю, а від страху болю, де він непритомніє іноді просто при вигляді крові.
10. Любов є такий стан, коли людина здебільшого бачить речі не такими, якими вони є.
11. Земля має оболонку; і ця оболонка вражена хворобами. Одна з цих хвороб називається, наприклад: «людина».
12. Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим суворіше стає його любов.
13. Нещасним або щасливим людини роблять тільки його думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він управляє своїм щастям.
14. Чим вище ми піднімаємося, тим менше і нікчемні здаємося тим, хто не може злетіти.
15. Чим ширше ти розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти.
16. Існують жінки, які, куди не подивишся в них, не мають нутра, а суть чисті маски. Гідна жалю людина, яка зв'язується з таким майже примарним, неминуче не задовольняючою істотою; але саме вони можуть найсильніше порушити бажання чоловіка: він шукає їх душі - і шукає без кінця.
17. Найвірніший спосіб зіпсувати молоде покоління - навчити їх вище цінувати однодумців, ніж тих, хто думає інакше.
18. Якщо ви хочете високо піднятися, користуйтеся власними ногами! Не дозволяйте нести себе, не сідайте на чужі плечі і голови!
19. Що власне обурює в стражданні, так це не саме страждання, а його безглуздість.
20. Істина не багатослівна, для брехні слів завжди бракує.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.04.19 11.20
Фрідріх Вільгельм Ніцше - німецький філософ, представник ірраціоналізму.
Народився 15 жовтня 1844 року в Рекком (недалеко від Лейпцига, східна Німеччина), в сім'ї лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше.
Навчаючись в Боннському і Лейпцігському університетах, познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років.
Ніцше був блискучим студентом і придбав прекрасну репутацію в наукових колах. Завдяки цьому він вже в 1869 році отримав посаду професора класичної філології Базельського університету (у віці всього 25 років). Там він пропрацював близько 10 років.
У 1879-1889 роках він вів спосіб життя незалежного письменника, переїжджаючи з міста в місто, і створив в цей період всі свої основні твори
Доходи Ніцше від публікацій своїх творів були мінімальними. Популярність прийшла до нього лише після смерті.
Творча діяльність Ніцше обірвалося на початку 1889 року в зв'язку з душевною хворобою, котра перебувала в неадекватному і безладному поведінці, манії величі і втрати здатності до розумової роботи. З тих пір Ніцше проживав в Німеччині, де про нього піклувалися мати і сестра. Помер великий філософ у психіатричній лікарні в Веймарі 25 серпня 1900 року
20 кращих цитат Фрідріха Ніцше
1. Всі перешкоди і труднощі - це щаблі, по яких ми ростемо вгору ...
2. Буває невинність у брехні, і вона - є ознакою сильної віри в якусь річ.
3. Жінка навчається ненавидіти в тій мірі, в якій вона разучается зачаровувати.
4. І найбільше несправедливі ми не до тих, хто противний нам, а до тих, до кого немає нам ніякого діла.
5. А найбільше ненавидять того, хто здатний літати.
6. Краще збожеволіти від щастя, ніж від невдач, краще незграбно танцювати, ніж ходити, накульгуючи.
7. Привабливість пізнання була б незначна, якби на шляху до нього не доводилося долати стільки сорому.
8. Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.
9. Сучасна людина - це той, хто вмирає не від смерті, а від страху смерті і не від самої болю, а від страху болю, де він непритомніє іноді просто при вигляді крові.
10. Любов є такий стан, коли людина здебільшого бачить речі не такими, якими вони є.
11. Земля має оболонку; і ця оболонка вражена хворобами. Одна з цих хвороб називається, наприклад: «людина».
12. Чим вільніше і сильніше індивідуум, тим суворіше стає його любов.
13. Нещасним або щасливим людини роблять тільки його думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він управляє своїм щастям.
14. Чим вище ми піднімаємося, тим менше і нікчемні здаємося тим, хто не може злетіти.
15. Чим ширше ти розкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти.
16. Існують жінки, які, куди не подивишся в них, не мають нутра, а суть чисті маски. Гідна жалю людина, яка зв'язується з таким майже примарним, неминуче не задовольняючою істотою; але саме вони можуть найсильніше порушити бажання чоловіка: він шукає їх душі - і шукає без кінця.
17. Найвірніший спосіб зіпсувати молоде покоління - навчити їх вище цінувати однодумців, ніж тих, хто думає інакше.
18. Якщо ви хочете високо піднятися, користуйтеся власними ногами! Не дозволяйте нести себе, не сідайте на чужі плечі і голови!
19. Що власне обурює в стражданні, так це не саме страждання, а його безглуздість.
20. Істина не багатослівна, для брехні слів завжди бракує.
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 24.04.19 11.20
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
