ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2026.06.21 17:48
Монолог для Діви

Нічого не змінилося з часів,
Коли молюск пурпурною ціною
Лягав на пеплос. Пурпур, мабуть, сам
Подешевів в рази. Хоча, здається,
Котурни подорожчали, але
Рука її ще пам’ятає сонце:

Іван Потьомкін
2026.06.21 17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую

Борис Костиря
2026.06.21 12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.

Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,

Роман Миронов
2026.06.21 12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –

Аж до критичного струму.

У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –

Віктор Кучерук
2026.06.21 06:58
Так учора ласували,
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26

Вячеслав Руденко
2026.06.20 17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,

таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,

Борис Костиря
2026.06.20 13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?

Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,

Ольга Олеандра
2026.06.20 12:39
Кожен ковток – це зустріч
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.

Іван Веселий
2026.06.20 11:23
Вийшов я в садок фазенди
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!

хома дідим
2026.06.20 09:20
залишилося лише тебе хотіти
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни

Віктор Кучерук
2026.06.20 06:30
Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.

Іван Потьомкін
2026.06.19 21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Мирон Шагало
2026.06.19 20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.

Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Кацай (1954) / Вірші

 Початок
Коли Земля ще оберталася повільно
і спілкувалися ми не через скафандри,
закохані розпочали космічні мандри,
маховики галактик зрушивши невільно.

Бо математика усесвіту відчула
свою поезію, яку життям назвала.

2019




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-05-10 17:46:17
Переглядів сторінки твору 1979
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.692 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.653 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.29 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-05-11 09:20:55 ]
Цікаво!
Про поезію математики писав ще академік Михайло Кравчук... Рекомендую почитати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2019-05-11 13:25:05 ]
Так, всесвітньо відомий Михайло Кравчук, вчитель Корольова: "Моя любов математика й Україна..." Дякую за нагадування, пане Сергію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-05-11 14:05:20 ]
А ще Михайло Кравчук - корінний волинянин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 15:07:28 ]
Такі письмена древні, така в’язь чудернацька іншомовна…
але ми точно ідемо по написаному )))
Це ви залишили мені всі ці підказки? Чи я вам?)


Світотворіння

А пам’ятаєш, як були дітьми:
Іще Земля в молекулярній тиші,
Юпітер, наче кісточка із вишні.
Ще не було ні світла, ні пітьми.

Стежки галактик міряли навскіс,
Купалися у магмі пурпуровій.
Я сажою тобі писала брови,
Ти фарбував у сонечко мій ніс.

Змітали із комет космічний пил,
Літали на зірках без застороги
І горизонтом правили пірогу
Без компасу, без весел і вітрил…

А потім… я тебе поцілувала



Це ще 2010 рік!
Я вже не дивуюся, я в очікуванні )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2019-05-20 22:38:08 ]
Яке чудо чудове!!! Звісно, що це ви мені підказки робили! Бо я в наприкінці нульових писав ще отаке:

Якщо ми заблукаємо в місті,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, птахолов завзятий, кину тебе угору,
щоб ти, розірвавши сизе занедбане повітря,
в шпарах поміж дахів роздивилось море.

Якщо ми заблукаємо в морі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, капітан тисячолітній, свою грудну відчиню клітку,
щоб ти полетіло шукати в грузькому тумані
невідкритого материка дикі скелі.

Якщо ми заблукаємо в скелях,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, скелелаз оскаженілий, що робить з рівнин гори,
за тобою, оглядачем безодень,
до вершин піду, що наскрізь пробили небо.

Якщо ми заблукаємо в небі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
то я, чернець ордену зореходів,
себе там розіпну на крил координатах,
де пружні спіралі годинника орбіт полохливо хитають шестерні часу.

Якщо ми заблукаємо в часі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
то повернемося на невловиму мить
у наше місто,
щоб на вустах відчути присмак солонуватий морів, скель та небес.

Ми заблукали одне в одному...
І крізь очей мерехтіння я волаю:
в піднесенні плоті, що зветься душею,
моє сірооке ласкаве пташеня,
чим ти, слабке, сильніше від мене?..