Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.22
07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ
У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними
2026.09.22
06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
2026.09.21
22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
2026.09.21
21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т
2026.09.21
17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
2026.09.21
13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
2026.09.21
12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим.
Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями.
Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню.
Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії.
Руйн
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Мовчання - золото
- Тут не так! Треба з права на ліво!
І співати не "Тьох!" - просто "Фіть!"...
Я обвик до порад непоштивих -
Як писати і що говорить ,
Як носити вареху до рота
І хвалити дурного царя.
Мо', прикинутися ідіотом
Та казати "Дзенькую!", "Ура!"?
Радь і ти, бо навряд чи зобидиш,
Я ж мовчу - що завгодно роби.
Хочеш - Тору визубрюй на ідиш
Або прищик вичавлюй з губи.
Хочеш - гримай зубиськами в космос
Чи віршатко в інет настрочи...
Прочитав, ледь не втратив свідомість,
Розум шепче : "Не сіпайсь, мовчи!".
У творців од сатириків сльози,
Не підказую геніям, зась.
Слово бовкнеш - одразу голосять,
Ви ж суфлюйте колегам, я - пас.
Ліг у ліжко, нагамавшись каші
Та у тиші дзвінкій закуняв.
Бо мовчанка - це золото справжнє,
А розчахнута ґавра - дурня.
06.05.2019 р.
Біда-а-а-а!
Сніг іде, поламалися лижі,
А від старості здохло теля.
Без любові не пишуться вірші
І вимучує мряка в мислях.
На сніданок - засмажена мойва,
У кишені лишився п'ятак.
Не кохає мене чорноброва,
Не потрібен красі і за так.
А Пегас аж на комина виліз,
Зубоскалить, а я, мов му-му.
Причавила плитою журливість,
Заповічено взор у пітьму.
Муза кличе щодня в буйнотрав'я,
Безнастанно шепоче "I love...".
От на жінку снаги і немає,
Засльозавлена в сад утекла.
Чуєш, братику? Ох і голосить!
Це таке і удень, і вночі!
Треба луснути музу по носі
І прогнати від себе хутчій.
05.06.019р.
Розчарування
Кажуть, два плюс два - чотири. Наче.
Шість на шість - залізно - тридцять шість.
А у нас навиворіт, чуваче,
Хто не робить - у три горла їсть.
Ич, очільник губцю закопилив!
Свита з дурня робить короля.
Ну, а ти як брав гнояк на вила -
Так і далі обчищай теля.
Хочуть миру люди після хунти,
Тож паяц згодився на почин.
Ех, якби ж проскрипцію утнути...
Я б сокири день і ніч точив.
Не служив на фронті ні хвилини,
На Майдані також не лежав.
Для такого трон - м'яка перина,
Шлях до влади встелює олжа.
Я добряк, хоч дехто каже - злюка,
Бачу брЕхні чітко, наяву:
Надимає цар рожеву бульку,
Обіцяє мед і пахлаву.
P.S:
Вуха ріжуть вигуки оральні,
Агітують діда дітлахи...
Вичистити Авгієві стайні
Тільки зарізяці до снаги.
04.06.2019 р.
Ріка
Літо! Ще далеко осінь,
Спить на носі дідів бриль.
У туманні верболози
Жирувать пливуть бобри.
Соловій присів на гілку
(ох і гарний цей ашуг!),
Ловить зимородок рибку,
Я із вудкою сиджу.
Тьохи линуть по заплаві,
Співаків уже тандем.
А карасики лукаві -
На гачка ніхто не йде.
Я ж лина спіймати хочу,
Жор, клювати вже пора.
Жабка вирячила очі,
Хоче з'їсти комара.
Обманув лускатий жулік,
Хвилька поплавка трясе.
Хай тепер дрімає в мулі,
Я ж послухаю пісень.
06.03.2019 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мовчання - золото
- Тут не так! Треба з права на ліво!
І співати не "Тьох!" - просто "Фіть!"...
Я обвик до порад непоштивих -
Як писати і що говорить ,
Як носити вареху до рота
І хвалити дурного царя.
Мо', прикинутися ідіотом
Та казати "Дзенькую!", "Ура!"?
Радь і ти, бо навряд чи зобидиш,
Я ж мовчу - що завгодно роби.
Хочеш - Тору визубрюй на ідиш
Або прищик вичавлюй з губи.
Хочеш - гримай зубиськами в космос
Чи віршатко в інет настрочи...
Прочитав, ледь не втратив свідомість,
Розум шепче : "Не сіпайсь, мовчи!".
У творців од сатириків сльози,
Не підказую геніям, зась.
Слово бовкнеш - одразу голосять,
Ви ж суфлюйте колегам, я - пас.
Ліг у ліжко, нагамавшись каші
Та у тиші дзвінкій закуняв.
Бо мовчанка - це золото справжнє,
А розчахнута ґавра - дурня.
06.05.2019 р.
Біда-а-а-а!
Сніг іде, поламалися лижі,
А від старості здохло теля.
Без любові не пишуться вірші
І вимучує мряка в мислях.
На сніданок - засмажена мойва,
У кишені лишився п'ятак.
Не кохає мене чорноброва,
Не потрібен красі і за так.
А Пегас аж на комина виліз,
Зубоскалить, а я, мов му-му.
Причавила плитою журливість,
Заповічено взор у пітьму.
Муза кличе щодня в буйнотрав'я,
Безнастанно шепоче "I love...".
От на жінку снаги і немає,
Засльозавлена в сад утекла.
Чуєш, братику? Ох і голосить!
Це таке і удень, і вночі!
Треба луснути музу по носі
І прогнати від себе хутчій.
05.06.019р.
Розчарування
Кажуть, два плюс два - чотири. Наче.
Шість на шість - залізно - тридцять шість.
А у нас навиворіт, чуваче,
Хто не робить - у три горла їсть.
Ич, очільник губцю закопилив!
Свита з дурня робить короля.
Ну, а ти як брав гнояк на вила -
Так і далі обчищай теля.
Хочуть миру люди після хунти,
Тож паяц згодився на почин.
Ех, якби ж проскрипцію утнути...
Я б сокири день і ніч точив.
Не служив на фронті ні хвилини,
На Майдані також не лежав.
Для такого трон - м'яка перина,
Шлях до влади встелює олжа.
Я добряк, хоч дехто каже - злюка,
Бачу брЕхні чітко, наяву:
Надимає цар рожеву бульку,
Обіцяє мед і пахлаву.
P.S:
Вуха ріжуть вигуки оральні,
Агітують діда дітлахи...
Вичистити Авгієві стайні
Тільки зарізяці до снаги.
04.06.2019 р.
Ріка
Літо! Ще далеко осінь,
Спить на носі дідів бриль.
У туманні верболози
Жирувать пливуть бобри.
Соловій присів на гілку
(ох і гарний цей ашуг!),
Ловить зимородок рибку,
Я із вудкою сиджу.
Тьохи линуть по заплаві,
Співаків уже тандем.
А карасики лукаві -
На гачка ніхто не йде.
Я ж лина спіймати хочу,
Жор, клювати вже пора.
Жабка вирячила очі,
Хоче з'їсти комара.
Обманув лускатий жулік,
Хвилька поплавка трясе.
Хай тепер дрімає в мулі,
Я ж послухаю пісень.
06.03.2019 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
