ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp Я розіллю л
І
&
І
&
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.05.20
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Соболь (1973) /
Поеми
Материнство
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Материнство
І
Мріє снами коло мами
Донечка мала.
Поки білими снігами
Заміта зима,
І лягають хуртовини,
І тяжіє ніч.
Сон у батьківській хатині
Доторкнувся віч.
«Спи, доцюню, баю-баю...» –
Легіт у дворі
І сонливість навіває
Пісню цю зорі.
ІІ
«Дай заплету тобі у коси щастя.
Хай янголи попереду летять…
Вони і є найвідданіша рать,
Яка тебе торкнулася з причастям.»
В житті усім потрібно йти в дорогу.
І не важливо, де проляже путь
(Мабуть, у цьому є найвища суть!),
Наше життя належить лише Богу.
ІІІ
Вишиванку на себе одягла.
Краса народу не умре ніколи.
О, скільки в тобі, донечко, тепла!
Сьогодні вперше ти ідеш до школи.
І ці літа грайливо промайнуть.
Відсиплють вишні білі первоцвіти.
Останній дзвоник проводжає в путь…
Швиденько як повиростали діти.
ІV
Не ставай дорослою в шістнадцять,
Не спіши, попереду життя.
На руках ще буде усміхатись
Долею дароване дитя.
Будуть і тяжкі безсонні ночі,
І «агу» – найліпше на землі,
І щасливі почуття жіночі,
І свіча надії ув імлі.
Буде все, бо жити ще і жити,
Хай скресає крига на душі.
Прийде час пожати щастя жито.
Тільки, я благаю, не спіши!
V
Білий колір личить, як ніко́ли.
Усмішка і яхонти очей.
Запахи духмяні матіоли
І фата стікає із плечей.
Донечко, тебе благословляю
На святий, сімейний, Божий труд,
Бо у праці є ключі від раю.
Ти про це ніколи не забудь.
Це́ркви заспівали передзвони,
І, куди не глянь, така краса…
Дві обручки наче дві ікони:
Шлюби реєструють – небеса!
VI
Ці мрії зовсім недалекі.
Стань до вікна, поглянь у сад.
Дивися: в небесах лелеки.
Дарма що пізній листопад…
Серед хитких найперших літер
Ще не написаних поем
Розгорне жовте листя вітер
І небо зрадує дощем.
Скінчилася жіноча му́ка,
Розтанула густа імла,
Це неба таємнича злука,
Де маму доня обняла.
VIІ
Вже платтячко мале (було на виріст).
Волосся туго сплетене в косу.
Іду слідком, а бантів тихий шелест
Підкреслює цю неземну красу.
Як ніжно обіймають її руки.
Щебече дзвінко, «Таточку, люблю!»
Безсонні ночі – та хіба ж то муки?!
Це ніжні передзвони кришталю!
ІІХ
Найвища суть жіночого буття
Народження для смерті перемоги.
Жінка живе одним серцебиттям,
Допоки Бог їй не дарує злоги.
А потім доня донечку спов’є
І візьме немовляточко на руки.
Було так завше і тепер так є!
Бабусі любить пестити онуків.
ІХ
Ось вона та мить –
Ніч, усипану зірками,
Бог благословить…
Мріє снами коло мами…
10.11.18 –
17.03.19р.
Мріє снами коло мами
Донечка мала.
Поки білими снігами
Заміта зима,
І лягають хуртовини,
І тяжіє ніч.
Сон у батьківській хатині
Доторкнувся віч.
«Спи, доцюню, баю-баю...» –
Легіт у дворі
І сонливість навіває
Пісню цю зорі.
ІІ
«Дай заплету тобі у коси щастя.
Хай янголи попереду летять…
Вони і є найвідданіша рать,
Яка тебе торкнулася з причастям.»
В житті усім потрібно йти в дорогу.
І не важливо, де проляже путь
(Мабуть, у цьому є найвища суть!),
Наше життя належить лише Богу.
ІІІ
Вишиванку на себе одягла.
Краса народу не умре ніколи.
О, скільки в тобі, донечко, тепла!
Сьогодні вперше ти ідеш до школи.
І ці літа грайливо промайнуть.
Відсиплють вишні білі первоцвіти.
Останній дзвоник проводжає в путь…
Швиденько як повиростали діти.
ІV
Не ставай дорослою в шістнадцять,
Не спіши, попереду життя.
На руках ще буде усміхатись
Долею дароване дитя.
Будуть і тяжкі безсонні ночі,
І «агу» – найліпше на землі,
І щасливі почуття жіночі,
І свіча надії ув імлі.
Буде все, бо жити ще і жити,
Хай скресає крига на душі.
Прийде час пожати щастя жито.
Тільки, я благаю, не спіши!
V
Білий колір личить, як ніко́ли.
Усмішка і яхонти очей.
Запахи духмяні матіоли
І фата стікає із плечей.
Донечко, тебе благословляю
На святий, сімейний, Божий труд,
Бо у праці є ключі від раю.
Ти про це ніколи не забудь.
Це́ркви заспівали передзвони,
І, куди не глянь, така краса…
Дві обручки наче дві ікони:
Шлюби реєструють – небеса!
VI
Ці мрії зовсім недалекі.
Стань до вікна, поглянь у сад.
Дивися: в небесах лелеки.
Дарма що пізній листопад…
Серед хитких найперших літер
Ще не написаних поем
Розгорне жовте листя вітер
І небо зрадує дощем.
Скінчилася жіноча му́ка,
Розтанула густа імла,
Це неба таємнича злука,
Де маму доня обняла.
VIІ
Вже платтячко мале (було на виріст).
Волосся туго сплетене в косу.
Іду слідком, а бантів тихий шелест
Підкреслює цю неземну красу.
Як ніжно обіймають її руки.
Щебече дзвінко, «Таточку, люблю!»
Безсонні ночі – та хіба ж то муки?!
Це ніжні передзвони кришталю!
ІІХ
Найвища суть жіночого буття
Народження для смерті перемоги.
Жінка живе одним серцебиттям,
Допоки Бог їй не дарує злоги.
А потім доня донечку спов’є
І візьме немовляточко на руки.
Було так завше і тепер так є!
Бабусі любить пестити онуків.
ІХ
Ось вона та мить –
Ніч, усипану зірками,
Бог благословить…
Мріє снами коло мами…
10.11.18 –
17.03.19р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1813 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1813 seconds