Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Квітка кактуса...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Квітка кактуса...
Зацвів кактус – теж одне із цікавих фото...
В 2007 році я захопилася розведенням кактусів, було майже 10 різних видів. Доглядала, читала книгу яка в нас була в домашній бібліотеці про кактуси. Ці рослини, як і багато інших мають свої особливості як по догляду за ними, так і свій, якщо можна так назвати «характер поведінки». Коли на підвіконні один із кактусів розцвів, це виглядало неймовірно гарно...
Прочитала додаткову інформацію про кактуси, що виявилось досить цікаво.
27.06.19
Легенда про троянду і кактус
У троянди, ніжної і беззахисної був одного разу день народження. Всі квіти приготували їй свої подарунки - пелюстки з крапельками роси. І тільки Кактус не знав, як йому бути. "Троянда адже так прекрасна! - думав він. - А я такий незграбний, потворний зі своїми колючками ... ні, не для мене її день народження ..."
А Троянда, виявляється, була чуйною і уважною, вона немов вгадала сумні думки Кактуса і попросила знайомого Метелика передати йому щоб він обов'язково прийшов: адже немає подарунка дорожче, ніж дружба. Як зрадів Кактус запрошенню!
- Я обов'язково прийду, - сказав він Метелику.
І ось настав день народження Троянди. Беручи подарунки гостей, вона кожному посміхалася ніжно і трохи сумно. Останнім до Троянди підійшов Кактус.
- Я бажаю тобі всього-всього найкращого, - сказав він. - Але ти така беззахисна, тебе так легко образити, і тому твоя посмішка завжди трохи сумна. Я довго думав, що тобі подарувати ... Ось, прийми це ... - і Кактус простягнув Троянді колючу шубку.
- Спасибі тобі, любий друже, - відповіла Троянда, - Мені дуже бракувало цієї шубки. Але ти надто вже скромний - адже у тебе теж день народження. Я не забула про це. Прийми і від мене подарунок, - Троянда простягнула йому ароматний білий бутон.
З тих пір Троянда носить колючу шубку, а Кактус цвіте в день свого народження.
Кактус - це зачарований карлик, постарілий, зіщулений, заросший щетиною. У своїй стислій руці він тримає ... п'ятак. Раз на рік, вночі, рука розтискається, і ось диво! - на долоні горбатого карлика спалахує квітка.
Може бути, цей кактус був знатним принцом та завинив, і квітка - шматочок його атласною мантії, якою він тепер хвалиться, згадуючи своє минуле ...
У невідомій країні зібралося безліч квітів. І королевою цього царства була троянда, якою захоплювався відтиснутий в кут непоказний змієподібний кактус. У його сторону до самої ночі звучали їдкі глузування. І раптом в темному кутку на силуеті химерно переплетених колючих гілок з'явилася маленька світла плямочка. Вона випромінювала таємниче прозоро-зелене світла. Всі квіти повернулися в його бік, і перед ними повільно розкрилася квітка невимовної краси. У німому захопленні застигли квіти, коли розетка кактуса розгорнулася повністю і стала завбільшки з велику тарілку ... І сама королева квітів визнала його красу ...
Переклала на українську мову 27.06.19 9.45
В 2007 році я захопилася розведенням кактусів, було майже 10 різних видів. Доглядала, читала книгу яка в нас була в домашній бібліотеці про кактуси. Ці рослини, як і багато інших мають свої особливості як по догляду за ними, так і свій, якщо можна так назвати «характер поведінки». Коли на підвіконні один із кактусів розцвів, це виглядало неймовірно гарно...
Прочитала додаткову інформацію про кактуси, що виявилось досить цікаво.
27.06.19
Легенда про троянду і кактус
У троянди, ніжної і беззахисної був одного разу день народження. Всі квіти приготували їй свої подарунки - пелюстки з крапельками роси. І тільки Кактус не знав, як йому бути. "Троянда адже так прекрасна! - думав він. - А я такий незграбний, потворний зі своїми колючками ... ні, не для мене її день народження ..."
А Троянда, виявляється, була чуйною і уважною, вона немов вгадала сумні думки Кактуса і попросила знайомого Метелика передати йому щоб він обов'язково прийшов: адже немає подарунка дорожче, ніж дружба. Як зрадів Кактус запрошенню!
- Я обов'язково прийду, - сказав він Метелику.
І ось настав день народження Троянди. Беручи подарунки гостей, вона кожному посміхалася ніжно і трохи сумно. Останнім до Троянди підійшов Кактус.
- Я бажаю тобі всього-всього найкращого, - сказав він. - Але ти така беззахисна, тебе так легко образити, і тому твоя посмішка завжди трохи сумна. Я довго думав, що тобі подарувати ... Ось, прийми це ... - і Кактус простягнув Троянді колючу шубку.
- Спасибі тобі, любий друже, - відповіла Троянда, - Мені дуже бракувало цієї шубки. Але ти надто вже скромний - адже у тебе теж день народження. Я не забула про це. Прийми і від мене подарунок, - Троянда простягнула йому ароматний білий бутон.
З тих пір Троянда носить колючу шубку, а Кактус цвіте в день свого народження.
Кактус - це зачарований карлик, постарілий, зіщулений, заросший щетиною. У своїй стислій руці він тримає ... п'ятак. Раз на рік, вночі, рука розтискається, і ось диво! - на долоні горбатого карлика спалахує квітка.
Може бути, цей кактус був знатним принцом та завинив, і квітка - шматочок його атласною мантії, якою він тепер хвалиться, згадуючи своє минуле ...
У невідомій країні зібралося безліч квітів. І королевою цього царства була троянда, якою захоплювався відтиснутий в кут непоказний змієподібний кактус. У його сторону до самої ночі звучали їдкі глузування. І раптом в темному кутку на силуеті химерно переплетених колючих гілок з'явилася маленька світла плямочка. Вона випромінювала таємниче прозоро-зелене світла. Всі квіти повернулися в його бік, і перед ними повільно розкрилася квітка невимовної краси. У німому захопленні застигли квіти, коли розетка кактуса розгорнулася повністю і стала завбільшки з велику тарілку ... І сама королева квітів визнала його красу ...
Переклала на українську мову 27.06.19 9.45
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
