ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.10.30 20:00
А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від

Юрко Бужанин
2025.10.30 18:21
Землетруси, повені, цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.

Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки

Павло Сікорський
2025.10.30 11:18
Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.

Сергій Губерначук
2025.10.30 10:52
«На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!

Пнеться в матки пузо вгору

Микола Дудар
2025.10.30 10:03
Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…

Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів

Іван Потьомкін
2025.10.29 22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.

Борис Костиря
2025.10.29 21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,

С М
2025.10.29 18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати

Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є

Сергій СергійКо
2025.10.29 17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,

В Горова Леся
2025.10.29 13:15
А для мене негода - вона у замащених берцях
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.

Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю

Микола Дудар
2025.10.29 11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…

Віктор Кучерук
2025.10.29 06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,

Борис Костиря
2025.10.28 22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.

Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,

Сергій СергійКо
2025.10.28 16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,

Володимир Мацуцький
2025.10.28 12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом. Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття. Промишляв на скляній тарі та макулатурі. Якщо везло знайти пристойні ношені речі, здавав по п’ять гривен Вірці – стерві у дві точки: на барахолці і

Микола Дудар
2025.10.28 12:12
Коли думкам затісно в тілі,
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні

Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Чорнобривці...
Чорнобривці...
Клумбу перед будинком я із року в рік засівала різнокольоровими чорнобривцями.
Ці квіти вкривають клумбу майже суцільним килимом, що зупиняє нашу вівчарку по ній ходити, мають привабливий вигляд і аромат, а в кінці літа збирала багато насіння,яке сіяла в інших місцях подвір’я, ділилась зі знайомими.
Вирішили поповнити свої знання про ці квіти.
28.06.19 6.57

Чорнобривці (Tagetes) - Латинська назва походить від імені Тадіс, онука Юпітера, який навчив етрусків пророкувати долю і знаходити приховані в землі скарби.
Родина чорнобривців - Південна і Центральна Америка. У XVI столітті разом з багатьма іншими рослинами (картоплею, кукурудзою, жоржинами та ін.) Вони були привезені іспанськими конкістадорами в Європу і Північну Африку, звідки дуже швидко поширилися по всій Європі, де і отримали свою латинську назву.
Серед різноманіття їх сортів виділяються дві групи. Чорнобривці прямостоячі (високі малогіллясті рослини) потрапили до Франції після 1535, з військами імператора Карла V, які боролися в Тунісі і стали називатися африканськими.
Французькі біженці-гугеноти, що рятувалися в Англії від релігійних переслідувань в 1573, принесли з собою туди чорнобривці відхилені (кущисті, багатоквіткові рослини), які з тих пір називають французькими.
В нашу країну вони потрапили приблизно в XVIII столітті, більш точного датування немає. Вони були одними з перших заморських рослин і називалися тоді "африканськими квітами". Однак, назва ця протрималася недовго.
Назвали ці квіти чорнобривцями через бархатистости їх пелюсток. Українська назва - чорнобривці - сталася через їх забарвлення: у багатьох сортів по краю квітки є темна облямівка, схожа на чорні брови парубка.
Назву чорнобривців ще пов'язують зі старовинною українською легендою про майстрів-чоботарів, які шили дуже ошатні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви і чорні головки, називали їх «Чорнобривці». Схожість забарвлення пелюсток на такі чобітки і дало назву цим квітам. Є ще одна, менш відома, легенда про походження цієї назви.
Жила собі одна сім'я і прийшла в їхній дім радість - народилася у них трійня, три сини - сокола. Такі гожі вони були, очі карі, брови над ними чорні, як два крила. І хоч дали кожному ім'я, але звали їх всіх чорнобривцями.
Виросли сини, і виявилося, що у кожного є талант: один став ювеліром, інший - гончарем, третій - різьбярем. Чудові речі вони робили, і слава про них по всій Україні летіла. Добре жила сім'я, а там ще донечка народилася.
Але напали на те село вороги, порушили все, пограбували. Прийшли вони і в будинок Чорнобривців, здивувалися їх майстерності, взяли в полон і відвезли в чужі краї. Гірко тужили батьки, але від синів ні звісточки, ні слуху не було. Пройшли роки, підростала їх сестричка. Бачила смуток батька, матері, питала причину, але їй нічого не говорили, а потім бабуся розповіла. І вирішила дівчина відшукати братів.
Довго вона бродила по світу. І ось одного разу один дід сказав, що бачив її братів. Троє їх було, один від одного не відрізнити, красиві, чорнобриві і майстри знатні. Хан їх і голодом морив, і мучив тяжко, змушуючи працювати, але вони одне твердили - Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Тільки вдома, на батьківщині ми можемо робити такі гарні речі. Хан наказав їх бити, поки не погодяться. Забили братів до смерті і навіть не поховали, по ханського наказу кинули їх тіла в степу. Показали дівчині те місце, зібрала вона кісточки їхні білі і повернулася додому.
Поплакали батьки над долею синів і поховали їх останки в саду. Через якийсь час зацвіли на могилі небачені раніше квіти. Покликала дочка батька з матір'ю і ті в один голос сказали - чорнобривці! Полюбили ті квіти на Україні, рідко в кого вдома їх немає. Так повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
Чорнобривці - один з квіток традиційного українського вінка, символ вірності. «Буду пам'ятати про тебе» - скаже квітка чорнобривця.
Їх вплітали в дівочий вінок, щоб причарувати парубка: щоб він не забув дороги до милої, щоб завжди був їй вірним. Вважають, що вони запалюють любовний інтерес, пристрасть. Яскравість, стійкість цих квітів пов'язують з образом «гарного хлопця», чорнобривого, міцного, пустотливого.
З давніх-давен на Україні вірили, що вони відганяють від будинку нечисту силу, зберігають від чужого ока, захищають від зла. Тому біля кожної хати обов'язково росли чернобрівцi, в народі їх вважають символом рідного дому, батьківщини - України.
Як на тi чорнобрівцi погляну ,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мама,
Твою ласку я чую, рiдненька.
У ранньому християнстві була традиція оточувати зображення Діви Марії квітами чорнобривців, символізуючи золоті монети. За легендою під час втечі Йосипа і Марії в Єгипет, Святу родину почала переслідувати зграя злодіїв. Коли вони наздогнали втікачів і відібрали у них гаманець, то звідти замість грошей посипалися квіти чорнобривців.
Але ж ми знаємо, що чорнобривці рослини заносні, і потрапили з Америки до Старого cвіту багато пізніше, ніж говориться в легенді. Так полюбилися ці квіти за свою невибагливість, красу, за тривалість цвітіння, від весни до заморозків, що в народній свідомості вони сприймалися як споконвічно «свої», завжди росли біля рідної хати.
І в наші дні вони є одними з найбільш улюблених квітів, поряд з «місцевими» братками, різноманітними ромашками і дзвіночками, без яких не обходяться наші клумби.
Переклала на українську мову 28.06.19 12.03




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-06-28 14:38:45
Переглядів сторінки твору 435
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2025.10.09 17:01
Автор у цю хвилину відсутній