Чорнобривці...
Клумбу перед будинком я із року в рік засівала різнокольоровими чорнобривцями.
Ці квіти вкривають клумбу майже суцільним килимом, що зупиняє нашу вівчарку по ній ходити, мають привабливий вигляд і аромат, а в кінці літа збирала багато насіння,яке сіяла в інших місцях подвір’я, ділилась зі знайомими.
Вирішили поповнити свої знання про ці квіти.
28.06.19 6.57

Чорнобривці (Tagetes) - Латинська назва походить від імені Тадіс, онука Юпітера, який навчив етрусків пророкувати долю і знаходити приховані в землі скарби.
Родина чорнобривців - Південна і Центральна Америка. У XVI столітті разом з багатьма іншими рослинами (картоплею, кукурудзою, жоржинами та ін.) Вони були привезені іспанськими конкістадорами в Європу і Північну Африку, звідки дуже швидко поширилися по всій Європі, де і отримали свою латинську назву.
Серед різноманіття їх сортів виділяються дві групи. Чорнобривці прямостоячі (високі малогіллясті рослини) потрапили до Франції після 1535, з військами імператора Карла V, які боролися в Тунісі і стали називатися африканськими.
Французькі біженці-гугеноти, що рятувалися в Англії від релігійних переслідувань в 1573, принесли з собою туди чорнобривці відхилені (кущисті, багатоквіткові рослини), які з тих пір називають французькими.
В нашу країну вони потрапили приблизно в XVIII столітті, більш точного датування немає. Вони були одними з перших заморських рослин і називалися тоді "африканськими квітами". Однак, назва ця протрималася недовго.
Назвали ці квіти чорнобривцями через бархатистости їх пелюсток. Українська назва - чорнобривці - сталася через їх забарвлення: у багатьох сортів по краю квітки є темна облямівка, схожа на чорні брови парубка.
Назву чорнобривців ще пов'язують зі старовинною українською легендою про майстрів-чоботарів, які шили дуже ошатні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви і чорні головки, називали їх «Чорнобривці». Схожість забарвлення пелюсток на такі чобітки і дало назву цим квітам. Є ще одна, менш відома, легенда про походження цієї назви.
Жила собі одна сім'я і прийшла в їхній дім радість - народилася у них трійня, три сини - сокола. Такі гожі вони були, очі карі, брови над ними чорні, як два крила. І хоч дали кожному ім'я, але звали їх всіх чорнобривцями.
Виросли сини, і виявилося, що у кожного є талант: один став ювеліром, інший - гончарем, третій - різьбярем. Чудові речі вони робили, і слава про них по всій Україні летіла. Добре жила сім'я, а там ще донечка народилася.
Але напали на те село вороги, порушили все, пограбували. Прийшли вони і в будинок Чорнобривців, здивувалися їх майстерності, взяли в полон і відвезли в чужі краї. Гірко тужили батьки, але від синів ні звісточки, ні слуху не було. Пройшли роки, підростала їх сестричка. Бачила смуток батька, матері, питала причину, але їй нічого не говорили, а потім бабуся розповіла. І вирішила дівчина відшукати братів.
Довго вона бродила по світу. І ось одного разу один дід сказав, що бачив її братів. Троє їх було, один від одного не відрізнити, красиві, чорнобриві і майстри знатні. Хан їх і голодом морив, і мучив тяжко, змушуючи працювати, але вони одне твердили - Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Тільки вдома, на батьківщині ми можемо робити такі гарні речі. Хан наказав їх бити, поки не погодяться. Забили братів до смерті і навіть не поховали, по ханського наказу кинули їх тіла в степу. Показали дівчині те місце, зібрала вона кісточки їхні білі і повернулася додому.
Поплакали батьки над долею синів і поховали їх останки в саду. Через якийсь час зацвіли на могилі небачені раніше квіти. Покликала дочка батька з матір'ю і ті в один голос сказали - чорнобривці! Полюбили ті квіти на Україні, рідко в кого вдома їх немає. Так повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
Чорнобривці - один з квіток традиційного українського вінка, символ вірності. «Буду пам'ятати про тебе» - скаже квітка чорнобривця.
Їх вплітали в дівочий вінок, щоб причарувати парубка: щоб він не забув дороги до милої, щоб завжди був їй вірним. Вважають, що вони запалюють любовний інтерес, пристрасть. Яскравість, стійкість цих квітів пов'язують з образом «гарного хлопця», чорнобривого, міцного, пустотливого.
З давніх-давен на Україні вірили, що вони відганяють від будинку нечисту силу, зберігають від чужого ока, захищають від зла. Тому біля кожної хати обов'язково росли чернобрівцi, в народі їх вважають символом рідного дому, батьківщини - України.
Як на тi чорнобрівцi погляну ,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мама,
Твою ласку я чую, рiдненька.
У ранньому християнстві була традиція оточувати зображення Діви Марії квітами чорнобривців, символізуючи золоті монети. За легендою під час втечі Йосипа і Марії в Єгипет, Святу родину почала переслідувати зграя злодіїв. Коли вони наздогнали втікачів і відібрали у них гаманець, то звідти замість грошей посипалися квіти чорнобривців.
Але ж ми знаємо, що чорнобривці рослини заносні, і потрапили з Америки до Старого cвіту багато пізніше, ніж говориться в легенді. Так полюбилися ці квіти за свою невибагливість, красу, за тривалість цвітіння, від весни до заморозків, що в народній свідомості вони сприймалися як споконвічно «свої», завжди росли біля рідної хати.
І в наші дні вони є одними з найбільш улюблених квітів, поряд з «місцевими» братками, різноманітними ромашками і дзвіночками, без яких не обходяться наші клумби.
Переклала на українську мову 28.06.19 12.03