Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
2026.05.05
10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
2026.05.05
08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
2026.05.05
05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
2026.05.04
23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
2026.05.04
22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
2026.05.04
21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
2026.05.04
21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Чорнобривці...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чорнобривці...
Чорнобривці...
Клумбу перед будинком я із року в рік засівала різнокольоровими чорнобривцями.
Ці квіти вкривають клумбу майже суцільним килимом, що зупиняє нашу вівчарку по ній ходити, мають привабливий вигляд і аромат, а в кінці літа збирала багато насіння,яке сіяла в інших місцях подвір’я, ділилась зі знайомими.
Вирішили поповнити свої знання про ці квіти.
28.06.19 6.57
Чорнобривці (Tagetes) - Латинська назва походить від імені Тадіс, онука Юпітера, який навчив етрусків пророкувати долю і знаходити приховані в землі скарби.
Родина чорнобривців - Південна і Центральна Америка. У XVI столітті разом з багатьма іншими рослинами (картоплею, кукурудзою, жоржинами та ін.) Вони були привезені іспанськими конкістадорами в Європу і Північну Африку, звідки дуже швидко поширилися по всій Європі, де і отримали свою латинську назву.
Серед різноманіття їх сортів виділяються дві групи. Чорнобривці прямостоячі (високі малогіллясті рослини) потрапили до Франції після 1535, з військами імператора Карла V, які боролися в Тунісі і стали називатися африканськими.
Французькі біженці-гугеноти, що рятувалися в Англії від релігійних переслідувань в 1573, принесли з собою туди чорнобривці відхилені (кущисті, багатоквіткові рослини), які з тих пір називають французькими.
В нашу країну вони потрапили приблизно в XVIII столітті, більш точного датування немає. Вони були одними з перших заморських рослин і називалися тоді "африканськими квітами". Однак, назва ця протрималася недовго.
Назвали ці квіти чорнобривцями через бархатистости їх пелюсток. Українська назва - чорнобривці - сталася через їх забарвлення: у багатьох сортів по краю квітки є темна облямівка, схожа на чорні брови парубка.
Назву чорнобривців ще пов'язують зі старовинною українською легендою про майстрів-чоботарів, які шили дуже ошатні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви і чорні головки, називали їх «Чорнобривці». Схожість забарвлення пелюсток на такі чобітки і дало назву цим квітам. Є ще одна, менш відома, легенда про походження цієї назви.
Жила собі одна сім'я і прийшла в їхній дім радість - народилася у них трійня, три сини - сокола. Такі гожі вони були, очі карі, брови над ними чорні, як два крила. І хоч дали кожному ім'я, але звали їх всіх чорнобривцями.
Виросли сини, і виявилося, що у кожного є талант: один став ювеліром, інший - гончарем, третій - різьбярем. Чудові речі вони робили, і слава про них по всій Україні летіла. Добре жила сім'я, а там ще донечка народилася.
Але напали на те село вороги, порушили все, пограбували. Прийшли вони і в будинок Чорнобривців, здивувалися їх майстерності, взяли в полон і відвезли в чужі краї. Гірко тужили батьки, але від синів ні звісточки, ні слуху не було. Пройшли роки, підростала їх сестричка. Бачила смуток батька, матері, питала причину, але їй нічого не говорили, а потім бабуся розповіла. І вирішила дівчина відшукати братів.
Довго вона бродила по світу. І ось одного разу один дід сказав, що бачив її братів. Троє їх було, один від одного не відрізнити, красиві, чорнобриві і майстри знатні. Хан їх і голодом морив, і мучив тяжко, змушуючи працювати, але вони одне твердили - Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Тільки вдома, на батьківщині ми можемо робити такі гарні речі. Хан наказав їх бити, поки не погодяться. Забили братів до смерті і навіть не поховали, по ханського наказу кинули їх тіла в степу. Показали дівчині те місце, зібрала вона кісточки їхні білі і повернулася додому.
Поплакали батьки над долею синів і поховали їх останки в саду. Через якийсь час зацвіли на могилі небачені раніше квіти. Покликала дочка батька з матір'ю і ті в один голос сказали - чорнобривці! Полюбили ті квіти на Україні, рідко в кого вдома їх немає. Так повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
Чорнобривці - один з квіток традиційного українського вінка, символ вірності. «Буду пам'ятати про тебе» - скаже квітка чорнобривця.
Їх вплітали в дівочий вінок, щоб причарувати парубка: щоб він не забув дороги до милої, щоб завжди був їй вірним. Вважають, що вони запалюють любовний інтерес, пристрасть. Яскравість, стійкість цих квітів пов'язують з образом «гарного хлопця», чорнобривого, міцного, пустотливого.
З давніх-давен на Україні вірили, що вони відганяють від будинку нечисту силу, зберігають від чужого ока, захищають від зла. Тому біля кожної хати обов'язково росли чернобрівцi, в народі їх вважають символом рідного дому, батьківщини - України.
Як на тi чорнобрівцi погляну ,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мама,
Твою ласку я чую, рiдненька.
У ранньому християнстві була традиція оточувати зображення Діви Марії квітами чорнобривців, символізуючи золоті монети. За легендою під час втечі Йосипа і Марії в Єгипет, Святу родину почала переслідувати зграя злодіїв. Коли вони наздогнали втікачів і відібрали у них гаманець, то звідти замість грошей посипалися квіти чорнобривців.
Але ж ми знаємо, що чорнобривці рослини заносні, і потрапили з Америки до Старого cвіту багато пізніше, ніж говориться в легенді. Так полюбилися ці квіти за свою невибагливість, красу, за тривалість цвітіння, від весни до заморозків, що в народній свідомості вони сприймалися як споконвічно «свої», завжди росли біля рідної хати.
І в наші дні вони є одними з найбільш улюблених квітів, поряд з «місцевими» братками, різноманітними ромашками і дзвіночками, без яких не обходяться наші клумби.
Переклала на українську мову 28.06.19 12.03
Клумбу перед будинком я із року в рік засівала різнокольоровими чорнобривцями.
Ці квіти вкривають клумбу майже суцільним килимом, що зупиняє нашу вівчарку по ній ходити, мають привабливий вигляд і аромат, а в кінці літа збирала багато насіння,яке сіяла в інших місцях подвір’я, ділилась зі знайомими.
Вирішили поповнити свої знання про ці квіти.
28.06.19 6.57
Чорнобривці (Tagetes) - Латинська назва походить від імені Тадіс, онука Юпітера, який навчив етрусків пророкувати долю і знаходити приховані в землі скарби.
Родина чорнобривців - Південна і Центральна Америка. У XVI столітті разом з багатьма іншими рослинами (картоплею, кукурудзою, жоржинами та ін.) Вони були привезені іспанськими конкістадорами в Європу і Північну Африку, звідки дуже швидко поширилися по всій Європі, де і отримали свою латинську назву.
Серед різноманіття їх сортів виділяються дві групи. Чорнобривці прямостоячі (високі малогіллясті рослини) потрапили до Франції після 1535, з військами імператора Карла V, які боролися в Тунісі і стали називатися африканськими.
Французькі біженці-гугеноти, що рятувалися в Англії від релігійних переслідувань в 1573, принесли з собою туди чорнобривці відхилені (кущисті, багатоквіткові рослини), які з тих пір називають французькими.
В нашу країну вони потрапили приблизно в XVIII столітті, більш точного датування немає. Вони були одними з перших заморських рослин і називалися тоді "африканськими квітами". Однак, назва ця протрималася недовго.
Назвали ці квіти чорнобривцями через бархатистости їх пелюсток. Українська назва - чорнобривці - сталася через їх забарвлення: у багатьох сортів по краю квітки є темна облямівка, схожа на чорні брови парубка.
Назву чорнобривців ще пов'язують зі старовинною українською легендою про майстрів-чоботарів, які шили дуже ошатні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви і чорні головки, називали їх «Чорнобривці». Схожість забарвлення пелюсток на такі чобітки і дало назву цим квітам. Є ще одна, менш відома, легенда про походження цієї назви.
Жила собі одна сім'я і прийшла в їхній дім радість - народилася у них трійня, три сини - сокола. Такі гожі вони були, очі карі, брови над ними чорні, як два крила. І хоч дали кожному ім'я, але звали їх всіх чорнобривцями.
Виросли сини, і виявилося, що у кожного є талант: один став ювеліром, інший - гончарем, третій - різьбярем. Чудові речі вони робили, і слава про них по всій Україні летіла. Добре жила сім'я, а там ще донечка народилася.
Але напали на те село вороги, порушили все, пограбували. Прийшли вони і в будинок Чорнобривців, здивувалися їх майстерності, взяли в полон і відвезли в чужі краї. Гірко тужили батьки, але від синів ні звісточки, ні слуху не було. Пройшли роки, підростала їх сестричка. Бачила смуток батька, матері, питала причину, але їй нічого не говорили, а потім бабуся розповіла. І вирішила дівчина відшукати братів.
Довго вона бродила по світу. І ось одного разу один дід сказав, що бачив її братів. Троє їх було, один від одного не відрізнити, красиві, чорнобриві і майстри знатні. Хан їх і голодом морив, і мучив тяжко, змушуючи працювати, але вони одне твердили - Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Тільки вдома, на батьківщині ми можемо робити такі гарні речі. Хан наказав їх бити, поки не погодяться. Забили братів до смерті і навіть не поховали, по ханського наказу кинули їх тіла в степу. Показали дівчині те місце, зібрала вона кісточки їхні білі і повернулася додому.
Поплакали батьки над долею синів і поховали їх останки в саду. Через якийсь час зацвіли на могилі небачені раніше квіти. Покликала дочка батька з матір'ю і ті в один голос сказали - чорнобривці! Полюбили ті квіти на Україні, рідко в кого вдома їх немає. Так повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
Чорнобривці - один з квіток традиційного українського вінка, символ вірності. «Буду пам'ятати про тебе» - скаже квітка чорнобривця.
Їх вплітали в дівочий вінок, щоб причарувати парубка: щоб він не забув дороги до милої, щоб завжди був їй вірним. Вважають, що вони запалюють любовний інтерес, пристрасть. Яскравість, стійкість цих квітів пов'язують з образом «гарного хлопця», чорнобривого, міцного, пустотливого.
З давніх-давен на Україні вірили, що вони відганяють від будинку нечисту силу, зберігають від чужого ока, захищають від зла. Тому біля кожної хати обов'язково росли чернобрівцi, в народі їх вважають символом рідного дому, батьківщини - України.
Як на тi чорнобрівцi погляну ,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мама,
Твою ласку я чую, рiдненька.
У ранньому християнстві була традиція оточувати зображення Діви Марії квітами чорнобривців, символізуючи золоті монети. За легендою під час втечі Йосипа і Марії в Єгипет, Святу родину почала переслідувати зграя злодіїв. Коли вони наздогнали втікачів і відібрали у них гаманець, то звідти замість грошей посипалися квіти чорнобривців.
Але ж ми знаємо, що чорнобривці рослини заносні, і потрапили з Америки до Старого cвіту багато пізніше, ніж говориться в легенді. Так полюбилися ці квіти за свою невибагливість, красу, за тривалість цвітіння, від весни до заморозків, що в народній свідомості вони сприймалися як споконвічно «свої», завжди росли біля рідної хати.
І в наші дні вони є одними з найбільш улюблених квітів, поряд з «місцевими» братками, різноманітними ромашками і дзвіночками, без яких не обходяться наші клумби.
Переклала на українську мову 28.06.19 12.03
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
