Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
2026.09.19
09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
2026.09.19
06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Біографія Перл Бак
(1892 - 1972)
Американська письменниця Перл Комфорт Бак народилася в США в г.Хілсборо (штат Західна Вірджинія). червня 1892 року в родині пресвітеріанських місіонерів в Китаї. Її батько, Абсалом Сайденстрікер був суворою людиною, багато років він присвятив перекладу Біблії з грецької на китайську мову. Мати, Кароліна Сталтінг, була освітченою жінкою, яка багато подорожувала і захоплювалася літературою.
Перл Бак опанувала китайською мовою раніше, ніж вивчила англійську. її освітою спочатку займалася мати, а в 15 років її відправили в пансіон в Шанхай.
1910 р Перл повертається в США і вступає до Рандолф-Масонський жіночий коледж у Вірджинії, де вивчає психологію і отримує дві літературних премії. 1914 року вона повертається в Китай і працює викладачем в пресвітеріанської місії, а через три роки одружується з Джоном Лоссінгом Баком - місіонером в Китаї.
1921 р Перл Бак народжує дочку, а через кілька місяців помирає її мати. Сім'я переїжджає в Нанкін, де чоловік викладає в університеті сільськогосподарські науки, а Перл - англійську й американську літературу. Свою письменницьку діяльність Перл Бак починає з бібліографічної оповіді про свою матір, а потім береться за роман і пише статтю про Китай.
Повернувшись на рік в Америку, Баки стають аспірантами Корнельського університету, де Перл Бак отримує ступінь магістра гуманітарних наук в галузі літератури.
В 1927році вони повертаються до Китаю, де тоді йшла громадянська війна. їм довелося евакуюватися спочатку в Шанхай, а потім до Японії. На той час вони дізнаються про розумову відсталість дочки і удочеряють іншу дівчинку.
1930 р Перл Бак опубліковує свій перший роман «Східний вітер, західний вітер», де загострює проблеми батьків і дітей, а 1931 року з'являється її новий роман «Земля», за який Бак отримує Пулітцерівську премію. Продовженням цього роману стали ще два - «Сини» і «Розділений будинок».
Перл Бак стала першою американською письменницею, зазначеною 1938 році Нобелівською премією з літератури «за епічний опис життя китайських селян і біографічні шедеври».
1935 р Перл Бак розриває шлюб і бере другий шлюб зі своїм видавцем Р.Уолш, з яким вони взяли на виховання чужих дітей.
1951 р Перл Бак обрано членом Американської академії мистецтв і словесності.
Померла Перл Бак 6 березня 1972 р вісімдесят років в Денбі (штат Вермонт)
Переклала на українську мову 4.05.19 20.23
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біографія Перл Бак
(1892 - 1972)
Американська письменниця Перл Комфорт Бак народилася в США в г.Хілсборо (штат Західна Вірджинія). червня 1892 року в родині пресвітеріанських місіонерів в Китаї. Її батько, Абсалом Сайденстрікер був суворою людиною, багато років він присвятив перекладу Біблії з грецької на китайську мову. Мати, Кароліна Сталтінг, була освітченою жінкою, яка багато подорожувала і захоплювалася літературою.
Перл Бак опанувала китайською мовою раніше, ніж вивчила англійську. її освітою спочатку займалася мати, а в 15 років її відправили в пансіон в Шанхай.
1910 р Перл повертається в США і вступає до Рандолф-Масонський жіночий коледж у Вірджинії, де вивчає психологію і отримує дві літературних премії. 1914 року вона повертається в Китай і працює викладачем в пресвітеріанської місії, а через три роки одружується з Джоном Лоссінгом Баком - місіонером в Китаї.
1921 р Перл Бак народжує дочку, а через кілька місяців помирає її мати. Сім'я переїжджає в Нанкін, де чоловік викладає в університеті сільськогосподарські науки, а Перл - англійську й американську літературу. Свою письменницьку діяльність Перл Бак починає з бібліографічної оповіді про свою матір, а потім береться за роман і пише статтю про Китай.
Повернувшись на рік в Америку, Баки стають аспірантами Корнельського університету, де Перл Бак отримує ступінь магістра гуманітарних наук в галузі літератури.
В 1927році вони повертаються до Китаю, де тоді йшла громадянська війна. їм довелося евакуюватися спочатку в Шанхай, а потім до Японії. На той час вони дізнаються про розумову відсталість дочки і удочеряють іншу дівчинку.
1930 р Перл Бак опубліковує свій перший роман «Східний вітер, західний вітер», де загострює проблеми батьків і дітей, а 1931 року з'являється її новий роман «Земля», за який Бак отримує Пулітцерівську премію. Продовженням цього роману стали ще два - «Сини» і «Розділений будинок».
Перл Бак стала першою американською письменницею, зазначеною 1938 році Нобелівською премією з літератури «за епічний опис життя китайських селян і біографічні шедеври».
1935 р Перл Бак розриває шлюб і бере другий шлюб зі своїм видавцем Р.Уолш, з яким вони взяли на виховання чужих дітей.
1951 р Перл Бак обрано членом Американської академії мистецтв і словесності.
Померла Перл Бак 6 березня 1972 р вісімдесят років в Денбі (штат Вермонт)
Переклала на українську мову 4.05.19 20.23
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Біографія Габріели Містраль"
• Перейти на сторінку •
"Три шара науки людини: Інтуїція, логіка і знання"
• Перейти на сторінку •
"Три шара науки людини: Інтуїція, логіка і знання"
Про публікацію
