ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Біографія Габріели Містраль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біографія Габріели Містраль
Біографія Габріели Містраль
(1889 - 1957)
Габріела Містраль - псевдонім чилійської поетеси і педагога Лусіліо Годой Алькаягі. Вона народилася 7 квітня 1889 в м Вікунья в сім'ї вчителя початкової школи, індійця за походженням, менестреля, який складав вірші для місцевих свят і бомжував.
1907 року, працюючи помічником вчителя в с. Ля-Кантера, дівчина була заручена з Ромелу Урет, який через два роки покінчив життя самогубством. Переживаючи цю трагедію, вона пише поетичний твір «Сонети смерті» (1914), яке отримало першу премію на чилійському літературному конкурсі в Сантьяго.
Габріела Містраль досягає успіху на викладацькій роботі. Вона стає старшим інспектором і одночасно викладачем ліцею в м Антофагаста, згодом переїздить в м Темуко, де стає директором жіночого ліцею, а в 1921 р - директором ліцею в Сантьяго.
Знайомство з професором Колумбійського університету Федеріко де Онисим сприяє виданню збірки поезій поетеси «Відчай» (1922). Перша публікація віршів Габріели за межами Чилі майже відразу принесла їй міжнародне визнання.
Американський літературознавець Альфред Ортіс-Варгас писав, що поява такого поета, як Містраль, - це «подія епохи, адже на її віршах лежить відбиток вічності».
Габріела Містраль отримує запрошення і переїжджає в Мексику, потім в США, а звідти до Іспанії, Швеції та Італії. Друга збірка віршів «Ніжність» (1924) також мала великий успіх.
Протягом 1930-1931 рр. поетеса викладає латиноамериканську літературу в Бернард-Коледжі Колумбійського університету; читає лекції в ВАСМАР-Коледжі та Мідлбері-Коледжі. Містраль зробила і дипломатичну кар'єру: в 1932 р була чилійським консулом в Італії, а в 1934 - в Іспанії.
1938 року виходить збірка антифашистських віршів «Рубка лісу», пронизаних глибоким співчуттям до тих, хто постраждав в громадянській війні в Іспанії. В цьому ж році Габріела Містраль призначається чилійським консулом у Франції, але через загрозу Другої світової війни переїжджає до Бразилії, де стає близьким другом Стефана Цвейга, який емігрував з Австрії.
1945 р Габріеле Містраль була присуджена Нобелівська премія з літератури «за поезію істинного почуття, яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки».
Містраль стає чилійським консулом в Лос-Анджелесі (1946), працює в Комісії ООН з прав людини, призначається консулом до Італії, але через слабке здоров'я виходить у відставку і переїжджає додому до Нью-Йорку.
1954 р поетеса видала свою останню книгу віршів «давильні», в основному присвячену самогубству сім'ї Цвейг і свого племінника. «Посилання та повернення, траур і відродження, - писав про« давильні »чилійський критик Фернандо Алегріа, - ось теми, які проходять скрізь усе її життя. Тільки віра, на думку поетеси, може принести порятунок ».
Габріела Містраль померла від раку в Нью-Йорку 10 січня 1957 р поховали в м Монте-Гранд, де провела дитинство. На могильній плиті вибито її власні слова: «Народ без свого художника - це тіло без душі».
Переклала на українську мову 4.05.19 20.21
(1889 - 1957)
Габріела Містраль - псевдонім чилійської поетеси і педагога Лусіліо Годой Алькаягі. Вона народилася 7 квітня 1889 в м Вікунья в сім'ї вчителя початкової школи, індійця за походженням, менестреля, який складав вірші для місцевих свят і бомжував.
1907 року, працюючи помічником вчителя в с. Ля-Кантера, дівчина була заручена з Ромелу Урет, який через два роки покінчив життя самогубством. Переживаючи цю трагедію, вона пише поетичний твір «Сонети смерті» (1914), яке отримало першу премію на чилійському літературному конкурсі в Сантьяго.
Габріела Містраль досягає успіху на викладацькій роботі. Вона стає старшим інспектором і одночасно викладачем ліцею в м Антофагаста, згодом переїздить в м Темуко, де стає директором жіночого ліцею, а в 1921 р - директором ліцею в Сантьяго.
Знайомство з професором Колумбійського університету Федеріко де Онисим сприяє виданню збірки поезій поетеси «Відчай» (1922). Перша публікація віршів Габріели за межами Чилі майже відразу принесла їй міжнародне визнання.
Американський літературознавець Альфред Ортіс-Варгас писав, що поява такого поета, як Містраль, - це «подія епохи, адже на її віршах лежить відбиток вічності».
Габріела Містраль отримує запрошення і переїжджає в Мексику, потім в США, а звідти до Іспанії, Швеції та Італії. Друга збірка віршів «Ніжність» (1924) також мала великий успіх.
Протягом 1930-1931 рр. поетеса викладає латиноамериканську літературу в Бернард-Коледжі Колумбійського університету; читає лекції в ВАСМАР-Коледжі та Мідлбері-Коледжі. Містраль зробила і дипломатичну кар'єру: в 1932 р була чилійським консулом в Італії, а в 1934 - в Іспанії.
1938 року виходить збірка антифашистських віршів «Рубка лісу», пронизаних глибоким співчуттям до тих, хто постраждав в громадянській війні в Іспанії. В цьому ж році Габріела Містраль призначається чилійським консулом у Франції, але через загрозу Другої світової війни переїжджає до Бразилії, де стає близьким другом Стефана Цвейга, який емігрував з Австрії.
1945 р Габріеле Містраль була присуджена Нобелівська премія з літератури «за поезію істинного почуття, яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки».
Містраль стає чилійським консулом в Лос-Анджелесі (1946), працює в Комісії ООН з прав людини, призначається консулом до Італії, але через слабке здоров'я виходить у відставку і переїжджає додому до Нью-Йорку.
1954 р поетеса видала свою останню книгу віршів «давильні», в основному присвячену самогубству сім'ї Цвейг і свого племінника. «Посилання та повернення, траур і відродження, - писав про« давильні »чилійський критик Фернандо Алегріа, - ось теми, які проходять скрізь усе її життя. Тільки віра, на думку поетеси, може принести порятунок ».
Габріела Містраль померла від раку в Нью-Йорку 10 січня 1957 р поховали в м Монте-Гранд, де провела дитинство. На могильній плиті вибито її власні слова: «Народ без свого художника - це тіло без душі».
Переклала на українську мову 4.05.19 20.21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію