ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.17
08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо.
Чи можна вв
2024.06.17
08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.
Цього літа дівчина
Молодих людей.
2024.06.17
08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.
Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
2024.06.17
06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.
2024.06.17
01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
2024.06.16
21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада
2024.06.16
15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний.
До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не
2024.06.16
15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі
Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі
Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя
2024.06.16
15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
2024.06.16
14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
2024.06.16
14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.
Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.
2024.06.16
08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.
2024.06.16
08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют
2024.06.16
07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
2024.06.16
05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…
2024.06.16
05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.
Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.
Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Біографія Габріели Містраль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біографія Габріели Містраль
Біографія Габріели Містраль
(1889 - 1957)
Габріела Містраль - псевдонім чилійської поетеси і педагога Лусіліо Годой Алькаягі. Вона народилася 7 квітня 1889 в м Вікунья в сім'ї вчителя початкової школи, індійця за походженням, менестреля, який складав вірші для місцевих свят і бомжував.
1907 року, працюючи помічником вчителя в с. Ля-Кантера, дівчина була заручена з Ромелу Урет, який через два роки покінчив життя самогубством. Переживаючи цю трагедію, вона пише поетичний твір «Сонети смерті» (1914), яке отримало першу премію на чилійському літературному конкурсі в Сантьяго.
Габріела Містраль досягає успіху на викладацькій роботі. Вона стає старшим інспектором і одночасно викладачем ліцею в м Антофагаста, згодом переїздить в м Темуко, де стає директором жіночого ліцею, а в 1921 р - директором ліцею в Сантьяго.
Знайомство з професором Колумбійського університету Федеріко де Онисим сприяє виданню збірки поезій поетеси «Відчай» (1922). Перша публікація віршів Габріели за межами Чилі майже відразу принесла їй міжнародне визнання.
Американський літературознавець Альфред Ортіс-Варгас писав, що поява такого поета, як Містраль, - це «подія епохи, адже на її віршах лежить відбиток вічності».
Габріела Містраль отримує запрошення і переїжджає в Мексику, потім в США, а звідти до Іспанії, Швеції та Італії. Друга збірка віршів «Ніжність» (1924) також мала великий успіх.
Протягом 1930-1931 рр. поетеса викладає латиноамериканську літературу в Бернард-Коледжі Колумбійського університету; читає лекції в ВАСМАР-Коледжі та Мідлбері-Коледжі. Містраль зробила і дипломатичну кар'єру: в 1932 р була чилійським консулом в Італії, а в 1934 - в Іспанії.
1938 року виходить збірка антифашистських віршів «Рубка лісу», пронизаних глибоким співчуттям до тих, хто постраждав в громадянській війні в Іспанії. В цьому ж році Габріела Містраль призначається чилійським консулом у Франції, але через загрозу Другої світової війни переїжджає до Бразилії, де стає близьким другом Стефана Цвейга, який емігрував з Австрії.
1945 р Габріеле Містраль була присуджена Нобелівська премія з літератури «за поезію істинного почуття, яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки».
Містраль стає чилійським консулом в Лос-Анджелесі (1946), працює в Комісії ООН з прав людини, призначається консулом до Італії, але через слабке здоров'я виходить у відставку і переїжджає додому до Нью-Йорку.
1954 р поетеса видала свою останню книгу віршів «давильні», в основному присвячену самогубству сім'ї Цвейг і свого племінника. «Посилання та повернення, траур і відродження, - писав про« давильні »чилійський критик Фернандо Алегріа, - ось теми, які проходять скрізь усе її життя. Тільки віра, на думку поетеси, може принести порятунок ».
Габріела Містраль померла від раку в Нью-Йорку 10 січня 1957 р поховали в м Монте-Гранд, де провела дитинство. На могильній плиті вибито її власні слова: «Народ без свого художника - це тіло без душі».
Переклала на українську мову 4.05.19 20.21
(1889 - 1957)
Габріела Містраль - псевдонім чилійської поетеси і педагога Лусіліо Годой Алькаягі. Вона народилася 7 квітня 1889 в м Вікунья в сім'ї вчителя початкової школи, індійця за походженням, менестреля, який складав вірші для місцевих свят і бомжував.
1907 року, працюючи помічником вчителя в с. Ля-Кантера, дівчина була заручена з Ромелу Урет, який через два роки покінчив життя самогубством. Переживаючи цю трагедію, вона пише поетичний твір «Сонети смерті» (1914), яке отримало першу премію на чилійському літературному конкурсі в Сантьяго.
Габріела Містраль досягає успіху на викладацькій роботі. Вона стає старшим інспектором і одночасно викладачем ліцею в м Антофагаста, згодом переїздить в м Темуко, де стає директором жіночого ліцею, а в 1921 р - директором ліцею в Сантьяго.
Знайомство з професором Колумбійського університету Федеріко де Онисим сприяє виданню збірки поезій поетеси «Відчай» (1922). Перша публікація віршів Габріели за межами Чилі майже відразу принесла їй міжнародне визнання.
Американський літературознавець Альфред Ортіс-Варгас писав, що поява такого поета, як Містраль, - це «подія епохи, адже на її віршах лежить відбиток вічності».
Габріела Містраль отримує запрошення і переїжджає в Мексику, потім в США, а звідти до Іспанії, Швеції та Італії. Друга збірка віршів «Ніжність» (1924) також мала великий успіх.
Протягом 1930-1931 рр. поетеса викладає латиноамериканську літературу в Бернард-Коледжі Колумбійського університету; читає лекції в ВАСМАР-Коледжі та Мідлбері-Коледжі. Містраль зробила і дипломатичну кар'єру: в 1932 р була чилійським консулом в Італії, а в 1934 - в Іспанії.
1938 року виходить збірка антифашистських віршів «Рубка лісу», пронизаних глибоким співчуттям до тих, хто постраждав в громадянській війні в Іспанії. В цьому ж році Габріела Містраль призначається чилійським консулом у Франції, але через загрозу Другої світової війни переїжджає до Бразилії, де стає близьким другом Стефана Цвейга, який емігрував з Австрії.
1945 р Габріеле Містраль була присуджена Нобелівська премія з літератури «за поезію істинного почуття, яка зробила її ім'я символом ідеалістичного прагнення для всієї Латинської Америки».
Містраль стає чилійським консулом в Лос-Анджелесі (1946), працює в Комісії ООН з прав людини, призначається консулом до Італії, але через слабке здоров'я виходить у відставку і переїжджає додому до Нью-Йорку.
1954 р поетеса видала свою останню книгу віршів «давильні», в основному присвячену самогубству сім'ї Цвейг і свого племінника. «Посилання та повернення, траур і відродження, - писав про« давильні »чилійський критик Фернандо Алегріа, - ось теми, які проходять скрізь усе її життя. Тільки віра, на думку поетеси, може принести порятунок ».
Габріела Містраль померла від раку в Нью-Йорку 10 січня 1957 р поховали в м Монте-Гранд, де провела дитинство. На могильній плиті вибито її власні слова: «Народ без свого художника - це тіло без душі».
Переклала на українську мову 4.05.19 20.21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію