
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
2025.09.02
21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Критика | Аналітика
Про козолупа
На головній анонсується. На сторінку автора приходять читачі, запитують: що це? Я теж запитаю: Ви - за такі тексти на поетичному сайті?
Адресувала початківців на цей ресурс. А нині як бути?
http://maysterni.com/publication.php?id=140064
Автор Олександр Сушко
Сидорова коза
(Полтавська версія)
Коза рогами гахнула у тин,
Белькоче: - Помогти поетці мушу.
Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
Кавалками "краси" завалить душу.
Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
Не відає про незавИдну участь.
Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".
На небі реготала чортівня,
У пеклі рвали животи пророки.
Усівсь на неї, наче на коня,
Вона ж уперта - хтіла стати гопки.
Учасно, браття, розпізнав подвох,
Огузком притулив її до праски.
По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
Сумирнішає Божа твар від "ласки"!
Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
Рецептик від зазнайства лиш один:
Лупи козу! Як Сидір напідпитку.
02.07.2019 р.
....................
На мою думку, на неозорих просторищах інтернету є сторінки для подібної - нішевої - творчості. Але не тут.
Це несмак і тролінг.
Мені соромно бути поряд.
Невже заради підтримки цікавості до сайту Ви дозволяєте авторові почуватися так вільготно...?
Ви ж, пане Володимире, є непересічним поетом, маєте смак. Навіщо такі публікації на Вашому ресурсі? Він же створений для розвою поезії.
Такі "сидори напідпитку" глумляться над смаком сучасного читача. Я б такі вірші оминала, але - заходиш на поетичний сайт...і читаєш на голованій - як зразок поезії - отаку несусвітенну маячню.
Роками не оцінені вірші нових авторів, серед них є цікаві, неординарні. Їх немає на головній.
Хто зверне увагу на них?
Я хочу, щоб сайт наповнився свіжими поезіями - справжніми, грамотно написаними, що несуть естетичне задоволення українцям.
Зате є щоденні "кавалки" плодючого автора, що "хтів"... та спромігся лише на таке. Не потрібен психіатр, щоб написати: такий вірш - продукт алкогольного делірію.
Звільніть місце для поезії.
А це, певно, зразок інтимної лірики, таких "перлистих" текстів тьма-тьменна у автора.
Свіже, після моєї публікації - показує спромогу. Це заслуговує на анонсування? Файно? Лубочні зразки.
Люби!
!
Дзбан життя давно вже не по вінця,
Випиває суєта літа.
Та у хаті гарна молодця,
Файно з нею цілу ніч літав.
А сусіда думає про "мані",
Від горілки в голові туман.
Вип'є бормотухи, побуянить,
До кохання потягу нема.
В хаті людно. Є монашки, вдови,
Спочивають купно під рядном.
Горнуться до мене чорноброві,
Хоч із діда сипле порохно.
Ну, а ти чого скупий на ласку?
Дай жінкам хоч крихітку тепла.
А мені пора іти у наступ,
У долоні душу їм поклав...
Від цілунків а чи буде шкода?
Ти ж не труп! А, отже, молодий.
Старість - це не вирок,- нагорода
За сердечні у житах труди.
03.07.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про козолупа
до редакції майстерень
Чи подобається шановному пану В.Ляшкевичу така творчість?
На головній анонсується. На сторінку автора приходять читачі, запитують: що це? Я теж запитаю: Ви - за такі тексти на поетичному сайті?
Адресувала початківців на цей ресурс. А нині як бути?
http://maysterni.com/publication.php?id=140064
Автор Олександр Сушко
Сидорова коза
(Полтавська версія)
Коза рогами гахнула у тин,
Белькоче: - Помогти поетці мушу.
Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
Кавалками "краси" завалить душу.
Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
Не відає про незавИдну участь.
Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".
На небі реготала чортівня,
У пеклі рвали животи пророки.
Усівсь на неї, наче на коня,
Вона ж уперта - хтіла стати гопки.
Учасно, браття, розпізнав подвох,
Огузком притулив її до праски.
По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
Сумирнішає Божа твар від "ласки"!
Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
Рецептик від зазнайства лиш один:
Лупи козу! Як Сидір напідпитку.
02.07.2019 р.
....................
На мою думку, на неозорих просторищах інтернету є сторінки для подібної - нішевої - творчості. Але не тут.
Це несмак і тролінг.
Мені соромно бути поряд.
Невже заради підтримки цікавості до сайту Ви дозволяєте авторові почуватися так вільготно...?
Ви ж, пане Володимире, є непересічним поетом, маєте смак. Навіщо такі публікації на Вашому ресурсі? Він же створений для розвою поезії.
Такі "сидори напідпитку" глумляться над смаком сучасного читача. Я б такі вірші оминала, але - заходиш на поетичний сайт...і читаєш на голованій - як зразок поезії - отаку несусвітенну маячню.
Роками не оцінені вірші нових авторів, серед них є цікаві, неординарні. Їх немає на головній.
Хто зверне увагу на них?
Я хочу, щоб сайт наповнився свіжими поезіями - справжніми, грамотно написаними, що несуть естетичне задоволення українцям.
Зате є щоденні "кавалки" плодючого автора, що "хтів"... та спромігся лише на таке. Не потрібен психіатр, щоб написати: такий вірш - продукт алкогольного делірію.
Звільніть місце для поезії.
А це, певно, зразок інтимної лірики, таких "перлистих" текстів тьма-тьменна у автора.
Свіже, після моєї публікації - показує спромогу. Це заслуговує на анонсування? Файно? Лубочні зразки.
Люби!
!
Дзбан життя давно вже не по вінця,
Випиває суєта літа.
Та у хаті гарна молодця,
Файно з нею цілу ніч літав.
А сусіда думає про "мані",
Від горілки в голові туман.
Вип'є бормотухи, побуянить,
До кохання потягу нема.
В хаті людно. Є монашки, вдови,
Спочивають купно під рядном.
Горнуться до мене чорноброві,
Хоч із діда сипле порохно.
Ну, а ти чого скупий на ласку?
Дай жінкам хоч крихітку тепла.
А мені пора іти у наступ,
У долоні душу їм поклав...
Від цілунків а чи буде шкода?
Ти ж не труп! А, отже, молодий.
Старість - це не вирок,- нагорода
За сердечні у житах труди.
03.07.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію