ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Майбутнє

Отже, "кіборги" зайві, у тренді - "Квартал" і "Свати".
Зрада перемогла. Вмерла ніч за кривавим світанком,
Бачу байдуж до мови. Мій друже - чого ж ти хотів?
Не вдягнув ані разу очільник святу вишиванку,

Уважає, що грошей кабза - це від раю ключі.
Непокоїть жеброту м'яка паляниця глютенна,
- Де ж той вихід? - питаю Спасителя. Він же мовчить.
У обіймах безсилля та розпачу гину щоденно:

І не бачу кінця ані краю вендетті святій.
Руки чорні від крові братів. Меч на волі - не в ножнах...
Мир - за Крим і Донбас... шепче совість: - Не смій!
Віддавати країну орді на поталу не можна!

Люду очі відкрив. Не чекаю за правду подяк.
Кожен другий - торгаш, підторговує скарбом титанів.
Висихає Дніпро, на мілинах росте забуття,
Догорає свіча за майбутнім моїм на Майдані.

04.07.2019р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-04 09:22:49
Переглядів сторінки твору 1362
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.867 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-04 09:52:14 ]
Нещодавно був один "рай". До речі, згадки про нього можна було уникнути.
В літературі вже виникла низка образів, які не додають краси написаному. Душа, серце, любов. Рай з цієї низки.
Як життя (теж з неї) має визначення (нехай воно більше за обсягом), скажімо, як білкова форма існування матерії, так і слова інші - ті, за які завів мову.
Звичайно, їх не уникнути, але обмежити використання можливо.
Природно, якщо такий інтерес є.
А для теки та сукна, у які та під які складується доробок з тими штампованим виробами високих значень, мабуть, годяться.

Сам вірш зрозумілмй.
Ю. С,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-04 10:02:10 ]
За "байдуж" вже якось було.
Немає такого іменника.

Але ми творці нової мови. Мені такі відомі. Стягнені форми слів сусідствують з повними.
З двох слів робиться одне - сьогодні з одним наголосом, а завтра з іншим. Для зручності.

Та ніхто не проти. Вольному - воля.

Безвізовий режим якось буде з Канадою. Буде.
Може, бігти доведеться, якщо втратимо Україну.
А там таких новаторів не зрозуміють.
І англійська не спасе.
Ото біда.

А "байдуж" - ні. Прізвище собі та й прізвище, вигадка та й вигадка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-04 10:09:04 ]
Так, друже. Роздуми не завжди входять в книгу. Лежать собі там до скону, як згадки про минувшину. І обкатані слова разом з ними. Можливо, з часом, з того народиться щось путнє. А, можливо, й ні. Час покаже. От тільки тікати я не буду. Це для слабаків.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-04 10:23:53 ]
Яка може бути втеча? Ви про що?
Йдеться за слова.
А до майбутньої збірки не все потрапить, і ці "раї" та душі з серцями в ній можуть зустрітися раз-другий.
Це у навіжених може піти все, що тільки виникало - і пасківілі, названі пародіями, і вірші-сльозогони, і багато чого іншого.
То в них.

Успіхів, Олександре. Про Вас не йшлося. Лише про слова.
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-04 14:40:52 ]
Зрозуміло, що про слова. Он, у майстрів з вірша у вірш кочують займенники Я, МОЄ, МЕНІ, МОЄ, МІЙ. Ще й не раз, і не два. Любо глянути. І нікого це не бентежить. А тут - душа, серце, любов...
Слова які благородн! Чому б їх не вжити? Раз на віршик? От і вживають. Навіть я. як би це дивно не звучало. А для книжки і справді - треба оті душі вичистити, хай буде з однією душею на увесь фоліант.