ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Майбутнє

Отже, "кіборги" зайві, у тренді - "Квартал" і "Свати".
Зрада перемогла. Вмерла ніч за кривавим світанком,
Бачу байдуж до мови. Мій друже - чого ж ти хотів?
Не вдягнув ані разу очільник святу вишиванку,

Уважає, що грошей кабза - це від раю ключі.
Непокоїть жеброту м'яка паляниця глютенна,
- Де ж той вихід? - питаю Спасителя. Він же мовчить.
У обіймах безсилля та розпачу гину щоденно:

І не бачу кінця ані краю вендетті святій.
Руки чорні від крові братів. Меч на волі - не в ножнах...
Мир - за Крим і Донбас... шепче совість: - Не смій!
Віддавати країну орді на поталу не можна!

Люду очі відкрив. Не чекаю за правду подяк.
Кожен другий - торгаш, підторговує скарбом титанів.
Висихає Дніпро, на мілинах росте забуття,
Догорає свіча за майбутнім моїм на Майдані.

04.07.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-04 09:22:49
Переглядів сторінки твору 1222
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.867 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-04 09:52:14 ]
Нещодавно був один "рай". До речі, згадки про нього можна було уникнути.
В літературі вже виникла низка образів, які не додають краси написаному. Душа, серце, любов. Рай з цієї низки.
Як життя (теж з неї) має визначення (нехай воно більше за обсягом), скажімо, як білкова форма існування матерії, так і слова інші - ті, за які завів мову.
Звичайно, їх не уникнути, але обмежити використання можливо.
Природно, якщо такий інтерес є.
А для теки та сукна, у які та під які складується доробок з тими штампованим виробами високих значень, мабуть, годяться.

Сам вірш зрозумілмй.
Ю. С,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-04 10:02:10 ]
За "байдуж" вже якось було.
Немає такого іменника.

Але ми творці нової мови. Мені такі відомі. Стягнені форми слів сусідствують з повними.
З двох слів робиться одне - сьогодні з одним наголосом, а завтра з іншим. Для зручності.

Та ніхто не проти. Вольному - воля.

Безвізовий режим якось буде з Канадою. Буде.
Може, бігти доведеться, якщо втратимо Україну.
А там таких новаторів не зрозуміють.
І англійська не спасе.
Ото біда.

А "байдуж" - ні. Прізвище собі та й прізвище, вигадка та й вигадка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-04 10:09:04 ]
Так, друже. Роздуми не завжди входять в книгу. Лежать собі там до скону, як згадки про минувшину. І обкатані слова разом з ними. Можливо, з часом, з того народиться щось путнє. А, можливо, й ні. Час покаже. От тільки тікати я не буду. Це для слабаків.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-04 10:23:53 ]
Яка може бути втеча? Ви про що?
Йдеться за слова.
А до майбутньої збірки не все потрапить, і ці "раї" та душі з серцями в ній можуть зустрітися раз-другий.
Це у навіжених може піти все, що тільки виникало - і пасківілі, названі пародіями, і вірші-сльозогони, і багато чого іншого.
То в них.

Успіхів, Олександре. Про Вас не йшлося. Лише про слова.
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-04 14:40:52 ]
Зрозуміло, що про слова. Он, у майстрів з вірша у вірш кочують займенники Я, МОЄ, МЕНІ, МОЄ, МІЙ. Ще й не раз, і не два. Любо глянути. І нікого це не бентежить. А тут - душа, серце, любов...
Слова які благородн! Чому б їх не вжити? Раз на віршик? От і вживають. Навіть я. як би це дивно не звучало. А для книжки і справді - треба оті душі вичистити, хай буде з однією душею на увесь фоліант.