Джеймс Монро
5-й президент США (1817-1825), американський державний діяч і дипломат
Джеймс Монро (англ. James Monroe) народився 28 квітня 1758 в Вестморленді (Віргінія, США), в сім'ї плантатора. Після школи вступив до коледжу Вільяма і Мері, але залишив його навесні 1776 року задля участі в Війні за незалежність Північної Америки (1775-1783). З війни Монро повернувся в званні майора, отримавши відставку через поранення.
У 1780-1783 роках вивчав право під керівництвом майбутнього президента США Томаса Джефферсона, в 1782-1783 роках був членом легіслатури Віргінії, в 1783-1786 роках обирався в Континентальний конгрес, до 1790 року займався юридичною практикою.

Джеймс Монро прославився як майстерний дипломат. У 1794-1796 роках він в якості посла США проживав у Франції. Повернувшись із-за кордону, в 1799 році став губернатором Вірджинії і сприяв обранню Томаса Джефферсона президентом.
У відповідь той, зайнявши крісло глави держави, в кінці 1802 року знову направив Монро в Париж - в допомогу американському посланнику Лівінгстону для переговорів про придбання у Франції Нового Орлеана, а у Іспанії - Західної Флориди. У підсумку американські дипломати, не маючи «абсолютно ніяких повноважень», підписали 30 квітня 1803 року договір про придбання всієї Луїзіани, що збільшило територію США того часу майже вдвічі.
У 1803-1807 роках Монро став послом США у Великій Британії. У січні 1811 року його знову обрали губернатором Вірджинії, але вже в березні президент Джеймс Медісон призначив Монро держсекретарем. Саме Монро під час війни США з Великобританією (1812-1814 роки) забезпечив евакуацію архівів Держдепартаменту, зберігши оригінал Декларації незалежності і багато інших документів. З вересня 1814 він працював ще й військовим міністром, зігравши важливу роль в укладанні Гентського договору в 1814 році.
На президентських виборах Джеймс Монро двічі здобував переконливу перемогу - в 1816 і 1820 роках. Його перебування в Білому домі увійшло в історію США як «ера доброї згоди», період стабільності і відсутності міжпартійної боротьби. У цей час був прийнятий Міссурійский компроміс (1820), хоча спочатку Монро припускав накласти на нього вето. Америка остаточно придбала Флориду і вирішила прикордонне питання з іспанськими володіннями (1819). Були підписані угода про демілітаризацію Великих озер (1817), конвенції 1818 року з Великобританією і конвенція 1824 року усувавша протиріччя між США і Росією. За підтримки конгресу Монро виступив за визнання незалежності ряду латиноамериканських республік.
Його ім'я тісно пов'язане з доктриною Монро - зовнішньополітичною концепцією, проголошеною 2 грудня 1823 року. Зміст доктрини, фактичним автором якої був держсекретар Джон Квінсі Адамс, - в декларуванні принципу взаємного невтручання країн Америки та Європи у внутрішні справи один одного. У 1850 році доктрина Монро стала основою зовнішньої політики США, а завдяки Версальському мирному договору 1919 року одержала міжнародне визнання.
Склавши повноваження глави держави, Монро пішов в свою садибу Оук-Хілл. У 1826 році він увійшов до правління університету штату, в 1829 році став президентом конвенту, який прийняв нову конституцію Віргінії. Помер Джеймс Монро 4 липня 1831 в Нью-Йорку. Переклала на українську мову 5.07.19 3.01