ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.10 15:07
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.

Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові

Кока Черкаський
2025.12.10 14:29
Якби я знав дванадцять мов, То був би мов Франко немов. Всіма руками і ногами Я лезом лізу між світами, Шукаю істини горіх Щоби спокутувать свій гріх. Не хочу знати навіть де ти? Не простягай свої лабети!

Артур Сіренко
2025.12.10 14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?

Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення

Віктор Кучерук
2025.12.10 13:00
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні

Мар'ян Кіхно
2025.12.10 04:17
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й. Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення. Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера

Олександр Буй
2025.12.09 22:11
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!

Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.

Ярослав Чорногуз
2025.12.09 18:01
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.

Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,

Артур Курдіновський
2025.12.09 17:57
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?

Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,

Тетяна Левицька
2025.12.09 17:04
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.

Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж

Сергій Губерначук
2025.12.09 15:07
В моїм мезозої
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…

Борис Костиря
2025.12.09 12:47
Кішка, яка приблудилася
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила

Світлана Пирогова
2025.12.09 09:12
Явився грудень-плакса в поволоці.
Де втратив білосніжність хмурень?
Спадають крапель сірі монологи
І кам'яні мокріють мури.

Брудні дороги лізуть зі сльотою,
А грудень не спішить нікуди.
Застряг на місці разом з темнотою.

Віктор Кучерук
2025.12.09 06:23
Вечоріє рано і скупіє
Сонце нині більше на тепло, -
Заростає мулом безнадії
Нещодавніх прагнень джерело.
Обміліла сподівань криниця,
Сохнуть краплі залишків бажань, -
Мов життю вже радить зупиниться
Сутінню насичена межа...

Мар'ян Кіхно
2025.12.09 03:08
Осьде як це відбувалося би зараз, наскільки змога (символічно) уявити. Я оголошую "унікальне свято" та запрошую всіх на берег моря. З міста-мільйонника приходять сотні дві-три. - Браття та сестри! - кажу я. - Ми завжди сиділи тут і ні про що не думали

Кока Черкаський
2025.12.09 02:34
Шановний авторе, скажіть, будь ласка, а коли саме ви намірені розпочати сягати глибокодумність скель? А можна і мені з вами? Отак би сіли на камені десь в горах перед скелями, перед шпилями отими засніженими, - і нумо сягати! Сягаєм, сягаєм!...

Микола Дудар
2025.12.08 22:48
Вишенька закрила очі,
Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Риторика
У неї був він, а чи була у нього вона?
Сиділа на підвіконні, задумливо лускаючи насіння і дивилася у шибку.
За склом проносилося літо на золотій колісниці серпня. Скоро осінь… Скоро осінь – це стан, особливий стан меланхолії. Очікування літа вирізняється на його тлі надіями на все попереду. Осінь ніби тихо шепоче, пора побачень закінчується, до наступного сезону.
- Я хочу ще літа! – лунає у голові.
Не тому, що спека, не тому, що довші світлові дні, ні! Хочу ще можливостей для теплих вечорів разом.
Разом? Тобто? Це жарт?
Вона замислилася… У неї є Він, а чи є у нього вона.
Відкрила ноутбук і у першій ліпшій спільноті клубу одиноких сердець спитала: Агов, чоловіки, що вас підштовхує бути у шлюбі? Що впливає на ваше рішення робити це?
Відповіді не забарилися.
На основі їх було досягнено багато протиріч. Бо хтось одружується, щоб поруч була кухарка-господарка, прачка-швачка і давалка…
Хто заробляє більше і розуміє, що прати може пральна машина і готувати мультиварка, якось взагалі розділилися у кілька категорій – ті, хто не хоче шлюбу, і ті, хто не проти в принципі.
Але в цілому тут, у просторі інтернету ніхто не орієнтувався на душу, на цінності, які мають спільно чоловік і жінка, поєднуючи свої долі.
Виховувати дітей, спілкуватися і мати рідну людину поруч, подорожувати, здобувати враження і розділити їх, пізнавати світ у парі, продовжуватися у дітях, розвиватися…
Жага сексу без обов’язків – ось що керувало переважною більшістю цих людей.
Навіщо тобі ось це сміття? Що в цьому смітникові є?
Фейки? Боти? Але ж є і нормальні наївні душі, які мають бажання розвивати стосунки.
Насіння лускало між пальцями і інколи на зубах. Лускати зубами – звичка, яку вдалося перебороти. Пальці чорніли і стомлювалися.
Читаючи кожен коментар дописувачів все більше вимальовувалася картинка – той, хто поруч – найкращий… Він відомий, рідний, хоча не такий, як бажалося в юності. Він має купу переваг, то хто складе конкуренцію реальному чоловікові з віртуальних самців – ніхто.
Батарея почала сідати. Ноут вимкнувся. Вона побачила, що лишилося кілька насінин у пакетику. Зібралася з думками, зібрала волосся на потилиці, намалювала губи і пішла в магазин по м'ясо. Бо Він мав прийти, а тому привід приготувати вечерю був вагомим. І чи варто говорити про те, чи є у нього вона, коли він є у неї?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-08-30 17:06:45
Переглядів сторінки твору 1289
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-08-30 18:29:05 ]
Віко, молодець! Цікаві роздуми, що до сім'ї і взагалі про відносини чоловіка та жінки. Неординарно! Гарно написала!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-08-31 05:42:33 ]
Непоганий твір. Але є одна закавика: задумливо лускати насіння ,- справа надважка. Оскільки гризти гризти соеяшникові зернятка і одночасно глибоко філософствувати можуть тільки сатирики. Потрібен сюжет без члюновиділення, щось ліричне. І тоді буде все гвразд.