ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Перша зірка
Він тихо постукав у двері готельного номеру. Ліна відчула, що то саме він. Він прийшов,бо імпульс було відправлено.
Затаївши дихання, Ліна ще раз прислухалася. Серце шалено гупотіло.
Стук-стук-стук – три рази, як і передбачала. Тричі – ніби за таємничою домовленістю.
Ноги торкнулися килиму на підлозі, неквапливо і нечутно зісковзнула з розстеленого ліжка, накинула шовковий халат на оголене тіло, мммм… - прохолоду шовку відчула розпашіла шкіра. Ступаючи до дверей, думала, що сказати йому.
- Я прийшов, - Андрій тримався впевнено, ще б пак! Заготував заздалегідь невинний спітч, але ковзнув поглядом по халату, голос почав видавати схвильовані нотки.
- Тож заходь, - дівчина сміливо розірвала шаблон розвитку подій, і рукою схопила за руку чоловіка.
Вони опинилися вдвох у номері. Нечутно зачинилися двері, тихо клацнув замок. Напівтемрява, поцілунки. Її рука ковзнула на його шию, пальці легко перебирали м’яке волосся на потилиці, інша обіймала за спину. Він не розгубився, він повівся і повів. Притиснув Ліну до стіни, неначе говорив – «нема куди, крихітко, бігти». Ліні бігти не хотілося, вона смакувала вуста, вдихала тонкий аромат парфумів і запаху тіла. Він був сильним, неначе кедр, руками схопив дівчину за стегна і підняв, тепер їх обличчя були на одному рівні. Гаряче дихання лоскотало шию і груди. Ліна спустилася і перевернула кедр спиною до стіни, руки вправно і сміливо займалися гудзиками сорочки. Поцілунки ускладнювали дещо цей процес.
Він лоскотав диханням вуха, вдихаючи аромат розтріпаного волосся, цілував, пестив язиком вушні раковини, і від того було лоскітно і приємно.
Перекинувши Ліну ще раз спиною до стіни, вони опинилася напроти ліжка.
-Тсс, - змовницьки приклала палець до вуст Ліна, і стягнувши розхристану сорочку партнера, легко штовхнула його на просторе ліжко.
Він піддався, звівшись на ліктях, любувався тим, як Ліна розв’язала пасок і халат нечутно зісковзнув, оголюючи тіло. Бюстгальтер і трусики. От що ще було на пристрастній німфі. Ліна грайливо сіла на торс Андрія. Його сильні руки стисли сідниці, потім він вирішив, що хоче бути сам переможцем у постільній баталії. Легко перекинувши Ліну вперед, так, що та не встигла отямитися, як опинилася на четвереньках, Андрій вивільнився з одягу, який приховував його чоловіче єство і сильними руками притягнув Ліну за талію до себе.
-Ти… - тільки прошепотіла Ліна.
Андрій поступально наполегливо пульсував у ній. Руки обіймали і пестили груди, спускаючись до живота, грубо хапаючи стегна.
-Іди до мене… - Андрій розвернув тіло Ліни і ліг поміж стегон. Його гарячий язик ковзнув до мушлі, і дівчина закотила від насолоди очі.
-Нектар твоєї квітки найсолодший – прошепотів тихо і продовжив.
Ліна хапала гаряче повітря, намагаючись пальцями вхопитися за простирадло, аби не злетіти у невідомі виміри.
Андрій кохався палко, віддано, ніби вперше у житті…
-Насолода,- він уже був над нею і цілував її обличчя, шию, груди, пульсуюючи в тілі тугим і збудженим єством.
- Чак-лун-ка, - хапаючи повітря, тихо шепотів він, і піт з його чола краплинками впав на обличчя Ліни.
Ліна спробувала його на смак, одна з краплин впала на вуста.
-Мммм… - солодко потягнулася усім тілом.
-Сядь на мене, - Андрій перевернувся на спину і Ліна сіла на нього.
- Ти неймовірна,- Ліна працювала стегнами, аби дати Андрієві продовження солодких мук. Розтріпане волосся спадало на її спину, груди, нахиляючись для поцілунку, її волосся падало йому на обличчя.
Ніхто здаватися не хотів.
Але Ліна відчула, що стримуватися вже не в силах.
-Оххх… - тяжко видихнула вона і розлилася медом після вибуху насолоди. Її єство пищало одну тонесеньку ноту, здавалося, що ця нота є втіленням найбільшого захвату і піднесення. Звук заполонив простір кімнати, вигулькнув за межі отелю, міста, країни, планети.
-Так, моя дівчинко, - промовив Андрій і перестав стримувати себе. Його ноги здригнулися у солодкій судомі.
-Іди до мене, зіронько, - прошепотів він і обійняв її, голублячи поцілунком.
За вікном з’явилася перша зірка.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-08-20 22:23:28
Переглядів сторінки твору 790
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2023.01.19 21:06
Автор у цю хвилину відсутній