Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
2026.09.14
07:16
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознака,
І поклик з-попід вій, -
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознака,
І поклик з-попід вій, -
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"Там, де я ніколи не плакав" (2006)
ТАКИЙ ВУЗЬКИЙ СВІТ
Яким безмежно широким був світ у дитинстві, коли все вертілося навколо нашого комунівського вітряка й подзьобаного війною шкільного глобуса!
І як помітно звузився світ сьогодні, на зламі двох століть і тисячоліть! Маю друзів і знайомих у вже об’єднаній Німеччині – вони навіть гостювали в мене, роблячи вигляд, що не помічають усієї убогості мого існування. Можу потелефонувати в ізраїльську Хайфу чи в болгарський Пернік, написати листа в Торонто або Улан-Батор. Навіть поїхати куди завгодно та коли здумається мені: не заборонено – аби лиш захотів. Хотіти я, звичайно, хочу, але цього мало, бо треба ще й грошей – і немалих! – до хотіння-бажання. А грошей якраз і не вистачає. Точніше, їх у мене зовсім немає. І здоров’я на далекі вояжі немає також. Тому, запевняю всіх, мені краще вдома сидіти, пописувати віршики, а якщо припече до крайнощів, то до Богданівки чи Свистунівки можна з’їздити. Великих витрат на це не треба, зате ж і розвага буде, і харчі путні, і розмови, приємні для душі. Припече – поїду. Обов’язково!
У занудженні своєму луганському намріяв знову помандрувати на рідну Сумщину. Мрія, здається, не примарна: сватівські друзі обіцяють забезпечити комфортним транспортом, ще й супроводжуватимуть мене в поїздці, бо їм цікаво подивитися й відпочити на дозвіллі. Маршрут я продумав достеменно: біля Охтирки викупаємось у літописній Ворсклі, заскочимо до моєї прабатьківської Марківки (передам сільській бібліотеці в подарунок декілька ящиків книг), заїдемо до Улянівки і Білопілля… Далі – древній Путивль (змиємо дорожню куряву в Сеймі), гетьманський Глухів (там є на що подивитися), княжий Новгород-Сіверський… Звідти – до Кролевця і Батурина. Батурин особливо цікавий для Володимира Просіна (на його легковому авті будемо подорожувати): він історик за фахом і великий патріот України. Давно, наскільки я знаю, мріяв побувати в болючому осерді Гетьманщини…
Перепочинемо на березі тихоплинного Сейму (візьмемо в дорогу намет) та й покотимо – через славнозвісний Конотоп – на Ромни і Пустовійтівку (глянемо, чи відновлюється древня церква Калнишевського), на Недригайлів і Суми. Там до храму сходимо, у Пслі поплаваємо, місцевих письменників провідаємо, пива-квасу поп’ємо з ними, якщо вдасться. І – гайда в південно-східному напрямку: з батьківщинської українності та прямісінько в регіональні пенати – Сватове і Луганськ. У гостях, як відомо, добре, а вдома – чекають рідні та близькі.
Світ звузився – тісно мені в ньому, незатишно.
25.06.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТАКИЙ ВУЗЬКИЙ СВІТ
Яким безмежно широким був світ у дитинстві, коли все вертілося навколо нашого комунівського вітряка й подзьобаного війною шкільного глобуса!
І як помітно звузився світ сьогодні, на зламі двох століть і тисячоліть! Маю друзів і знайомих у вже об’єднаній Німеччині – вони навіть гостювали в мене, роблячи вигляд, що не помічають усієї убогості мого існування. Можу потелефонувати в ізраїльську Хайфу чи в болгарський Пернік, написати листа в Торонто або Улан-Батор. Навіть поїхати куди завгодно та коли здумається мені: не заборонено – аби лиш захотів. Хотіти я, звичайно, хочу, але цього мало, бо треба ще й грошей – і немалих! – до хотіння-бажання. А грошей якраз і не вистачає. Точніше, їх у мене зовсім немає. І здоров’я на далекі вояжі немає також. Тому, запевняю всіх, мені краще вдома сидіти, пописувати віршики, а якщо припече до крайнощів, то до Богданівки чи Свистунівки можна з’їздити. Великих витрат на це не треба, зате ж і розвага буде, і харчі путні, і розмови, приємні для душі. Припече – поїду. Обов’язково!
У занудженні своєму луганському намріяв знову помандрувати на рідну Сумщину. Мрія, здається, не примарна: сватівські друзі обіцяють забезпечити комфортним транспортом, ще й супроводжуватимуть мене в поїздці, бо їм цікаво подивитися й відпочити на дозвіллі. Маршрут я продумав достеменно: біля Охтирки викупаємось у літописній Ворсклі, заскочимо до моєї прабатьківської Марківки (передам сільській бібліотеці в подарунок декілька ящиків книг), заїдемо до Улянівки і Білопілля… Далі – древній Путивль (змиємо дорожню куряву в Сеймі), гетьманський Глухів (там є на що подивитися), княжий Новгород-Сіверський… Звідти – до Кролевця і Батурина. Батурин особливо цікавий для Володимира Просіна (на його легковому авті будемо подорожувати): він історик за фахом і великий патріот України. Давно, наскільки я знаю, мріяв побувати в болючому осерді Гетьманщини…
Перепочинемо на березі тихоплинного Сейму (візьмемо в дорогу намет) та й покотимо – через славнозвісний Конотоп – на Ромни і Пустовійтівку (глянемо, чи відновлюється древня церква Калнишевського), на Недригайлів і Суми. Там до храму сходимо, у Пслі поплаваємо, місцевих письменників провідаємо, пива-квасу поп’ємо з ними, якщо вдасться. І – гайда в південно-східному напрямку: з батьківщинської українності та прямісінько в регіональні пенати – Сватове і Луганськ. У гостях, як відомо, добре, а вдома – чекають рідні та близькі.
Світ звузився – тісно мені в ньому, незатишно.
25.06.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
