
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.21
14:46
Із Бориса Заходера
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
2025.08.21
09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
2025.08.21
06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
2025.08.19
22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
2025.08.19
21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
2025.08.19
14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
2025.08.19
13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ассоль
М
Ассоль
М
2025.08.19
13:10
Із Бориса Заходера
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
2025.08.19
13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
2025.08.19
12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"Одна в нас Батьківщина - Україна" (2007)
РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ МОГО ЮВІЛЕЮ
Був у нас «батьком нації» лицемірний золотоуст Кравчук. Слава Богу, недовго. Був недорікуватий Кучма, на превеликий жаль, довго, цілих десять років.
А тепер ми, виходить, безбатченки. Або ж замість одного батька, рідного і хоч би якого поганого та нелюбого, маємо одразу двох вітчимів. Матір-Україну вони люблять обидва, щоправда, по-різному, а нас, напівсиріт, зовсім не жалують, бо ж нерідні, неслухняні та докучливі – усього просять: свободи, захисту лівих-правих, а крім усього ще й хліба та до хліба. А де його, усього, набрати, та ще й на всіх і порівну?!
Синові моєму, Ігорю, який живе у Львові, конституційним батьком є «нашоукраїнський» Президент Ющенко, а мені нав’язали вітчимом (переконують, що буде кращим за рідного татуся) «регіонального пахана» Януковича. Та я відмовляюся від піклувань московського улюбленця, бо страх як не люблю Москви, так само, як і вона мене не любить. Я хотів би лишатися й надалі круглим сиротою (насправді я був ним усе своє життя)…
Господи, я з півторарічного віку живу на цьому несамовитому світі без батька-матері, я все життя прошу, аби ти мій круглосирітський статус змінив бодай на напівсирітський! А ти, Господи, завжди підсовував мені не те і не тих: то Сталіна-грузина, то Хрущова-напівхахла-напівмоскаля… То якогось «кравчика» презентував, то нікчемного «кучмика» підтасовував… А тепер Януковича нав’язуєш! За які гріхи ти, Господи, лякаєш мене люцифером (це моя думка) і «архангелом» (так вважають патріоти московського патріархату)? Дозволь мені, усемилостивий і всемилосердний, притулитися до любої мені жінки – України! А батька мені вже не треба – я сам давно вже батько двох дорослих дітей, навіть дідом став для онука Богдана… Мені ось-ось виповниться шістдесят п’ять років. Під самісіньке святе Різдво. Я вже активно готуюся відзначати свій некруглий ювілей. А що, маю право, бо ж недарма на світі жив, багато чого зробив для рідні української. Вірю, що ця рідня не забуде привітати мене, сивого, втомленого, прихворілого, але… по-своєму щасливого. Думаю, що за моїм небагатим, але щедрим святковим столом у дружній компанії сидітимуть мої «соборяни» і мої «батьківщинці», узагалі хороші люди – оригінали й патріоти, вічні революціонери (за Іваном Франком) і постійні опозиціонери (за Іваном Низовим – даруйте мені цю зарозумілість)… «Регіоналів», маргінальних вітренківців, есдеківців об’єднаних та іншої наволочі в моєму застіллі не буде! Жодного представника нинішньої «антикризової коаліції-мафії» не буде поряд зі мною в урочистий день моїх роковин!
Я вже уявляю собі це (може, останнє у моєму житті) застілля: кровна рідня, кревні друзі, названі брати і сестри… Мені серед них буде затишно і втішно. Я щиро люблю їх ось уже двадцять, тридцять а то й цілих сорок років поспіль: дружину й доньку, артистку Віру Тимошенко, журналіста Володю Просіна, науковця Юру Кисельова, письменника Олексу Неживого й поетесу-землячку Надю Кошель, політичних і громадських діячів Толю Назаренка, Наталю Сурніну, Таню Зінченко, художників Сашка Дудника, Володю Лихоноса… Дасть Бог, хтось приїде й зі столичного Києва, ще звідкись – я запрошую…
03.12.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ МОГО ЮВІЛЕЮ
Був у нас «батьком нації» лицемірний золотоуст Кравчук. Слава Богу, недовго. Був недорікуватий Кучма, на превеликий жаль, довго, цілих десять років.
А тепер ми, виходить, безбатченки. Або ж замість одного батька, рідного і хоч би якого поганого та нелюбого, маємо одразу двох вітчимів. Матір-Україну вони люблять обидва, щоправда, по-різному, а нас, напівсиріт, зовсім не жалують, бо ж нерідні, неслухняні та докучливі – усього просять: свободи, захисту лівих-правих, а крім усього ще й хліба та до хліба. А де його, усього, набрати, та ще й на всіх і порівну?!
Синові моєму, Ігорю, який живе у Львові, конституційним батьком є «нашоукраїнський» Президент Ющенко, а мені нав’язали вітчимом (переконують, що буде кращим за рідного татуся) «регіонального пахана» Януковича. Та я відмовляюся від піклувань московського улюбленця, бо страх як не люблю Москви, так само, як і вона мене не любить. Я хотів би лишатися й надалі круглим сиротою (насправді я був ним усе своє життя)…
Господи, я з півторарічного віку живу на цьому несамовитому світі без батька-матері, я все життя прошу, аби ти мій круглосирітський статус змінив бодай на напівсирітський! А ти, Господи, завжди підсовував мені не те і не тих: то Сталіна-грузина, то Хрущова-напівхахла-напівмоскаля… То якогось «кравчика» презентував, то нікчемного «кучмика» підтасовував… А тепер Януковича нав’язуєш! За які гріхи ти, Господи, лякаєш мене люцифером (це моя думка) і «архангелом» (так вважають патріоти московського патріархату)? Дозволь мені, усемилостивий і всемилосердний, притулитися до любої мені жінки – України! А батька мені вже не треба – я сам давно вже батько двох дорослих дітей, навіть дідом став для онука Богдана… Мені ось-ось виповниться шістдесят п’ять років. Під самісіньке святе Різдво. Я вже активно готуюся відзначати свій некруглий ювілей. А що, маю право, бо ж недарма на світі жив, багато чого зробив для рідні української. Вірю, що ця рідня не забуде привітати мене, сивого, втомленого, прихворілого, але… по-своєму щасливого. Думаю, що за моїм небагатим, але щедрим святковим столом у дружній компанії сидітимуть мої «соборяни» і мої «батьківщинці», узагалі хороші люди – оригінали й патріоти, вічні революціонери (за Іваном Франком) і постійні опозиціонери (за Іваном Низовим – даруйте мені цю зарозумілість)… «Регіоналів», маргінальних вітренківців, есдеківців об’єднаних та іншої наволочі в моєму застіллі не буде! Жодного представника нинішньої «антикризової коаліції-мафії» не буде поряд зі мною в урочистий день моїх роковин!
Я вже уявляю собі це (може, останнє у моєму житті) застілля: кровна рідня, кревні друзі, названі брати і сестри… Мені серед них буде затишно і втішно. Я щиро люблю їх ось уже двадцять, тридцять а то й цілих сорок років поспіль: дружину й доньку, артистку Віру Тимошенко, журналіста Володю Просіна, науковця Юру Кисельова, письменника Олексу Неживого й поетесу-землячку Надю Кошель, політичних і громадських діячів Толю Назаренка, Наталю Сурніну, Таню Зінченко, художників Сашка Дудника, Володю Лихоноса… Дасть Бог, хтось приїде й зі столичного Києва, ще звідкись – я запрошую…
03.12.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію