(Арія*)
В бабці старенької козлик жив білий,
Козлика бабця дуже любила.
Хлів непоганий мав, влітку скрізь бігав,
Але життя все ж було не миле:
Корму, здавалось, мало давали
І називали білим козлом.
Ха-ха! Ха-ха! Білим козлом!
Ха-ха! Ха-ха! Білим козлом!

Якось у хлів його звір дивний вскочив -
Козлик ще дужче зблід з переляку.
Гість помаранчевий шерсті мав колір -
Всюди, від морди і до хвостяки.
Та прогарчав він: „Ви не лякайтесь,
А дослухайтесь до моїх слів.
Гей-гей! Гей-гей! До моїх слів!
Гей-гей! Гей-гей! До моїх слів!

Богом я посланий правити світом
П’ять або, може, всі десять років.
В проміжок часу цей мушу зробити
Людям назустріч я десять кроків.
Я Вас вітаю: адже віднині
Ви є людина - Ви не козел!
Так-так! Так-так! Ви не козел!
Так-так! Так-так! Ви не козел!

Зараз у ліс біжіть - в центр, на галяву,
Щоб допустили мене до влади.
Там попасетеся Ви на халяву
І на підтримку нового ладу
Крикнете сміло: „Годі, набридло -
Ми вам не бидло, ми не козли!
Агов, агов - ми не козли!
Агов, агов - ми не козли!”

Козлик послухався дивного звіра -
Хвостик задерши, з двору дав драла.
Та не один-бо він в щастя повірив -
Сотні особин в лісі зібралось.
Вівці, ягнята, муні, телята,
Кози й козлята - сотні голів.
Ого! Ого! Сотні голів!
Ого! Ого! Сотні голів!

Мекали й мукали звірову кличку,
Влади для нього всі вимагали.
Ще вони скубали смачно травичку:
Адже її там не бракувало.
І все кричали (з гордістю, видно):
„Ми вам не бидло! Ми не козли!”
Отак! Отак! Ми не козли!
Отак! Отак! Ми не козли!”

Трохи худобонька лиш розпаслася,
Звір той поважно публіці мовив:
„Вже вовча мафія врешті здалася!
Поздоровляю - це перемога!
Будуть віднині сірі бандити
В тюрмах сидіти - наша взяла!
Гіп-гіп ура! Наша взяла!
Гіп-гіп ура! Наша взяла!”

Звісно, на слові цім стадо радіє,
Від ейфорії дехто аж плаче.
Жовтогарячому звіру-месії
Всеньку дарують ніжність телячу.
Ніжність телячу, вдячність ягнячу,
Шану козля... ой! Шану людську!
Авжеж! Авжеж! Суто людську!
Авжеж! Авжеж! Суто людську!

Щойно потішилось стадо те трішки...
Сірі вовчиська раптом напали!
І залишилися ріжки та ніжки -
Козлика в бабці швидко не стало.
Ріжки та ніжки - це лиш останки,
Це вже не бидло і не козел.
Еге ж! Еге ж! Вже не козел!
Еге ж! Еге ж! Вже не козел!

А помаранчевий диво-звірюга
Потім купався довго в ставкові.
Вовком Фарбованим був той хитрюга -
Схожим на Лиса в казці Франковій.
Часом людей теж дурять так підло -
Вибачте, справді наче козлів.
На жаль! На жаль! Наче козлів.
На жаль! На жаль! Наче козлів.

________
*Виконується на мотив
"Жил-был у бабушки серенький козлик" -
подібний до "Сердце красавиц склонно к измене" (прим. авт.)