Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
2026.09.27
07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
2026.09.27
06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ
У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар
2026.09.26
23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
2026.09.26
23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики.
Закономірність законом не міряна.
Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами.
Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…
2026.09.26
22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
2026.09.26
20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
2026.09.26
15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
2026.09.26
13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
2026.09.26
12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
2026.09.26
07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ
У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав
2026.09.26
07:30
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.
2026.09.26
01:43
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
2026.09.25
23:25
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
2026.09.25
17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Іншомовна поезія
/
Іншомовні вірші
Frivolus suite (из цикла «Вышгород»)
Когда поэт засел в тюрьму
чужих стихов и песнопений –
и просит кланяться ему,
и всюду ставит подпись "Гений!",
тогда ль не сжечь оригинал,
злой опус старой поэтессы,
вонзившей свой кривой кинжал
в его младенческие пьесы!
II
Мне предложили Вас прочесть
(хотя Вы сами мне слагали),
и мне, как школьнику, почесть
стога вуалей и регалий.
Всю сдунув пыль, раздену Вас,
никем не тронутую больно.
Оскорблена? О нет, сейчас –
я знаю – мною ты довольна.
III
За то, что кое-кто уснул
во время брачного сезона,
ты молча спустишь всех акул
с цепищи братца Посейдона.
И проследив издалека
за непутёвым новобрачным,
помянем рюмкой паренька
за то, что был Большим и Смáчным.
IV
Почто Вам Вышгород, дружок?
Он исчерпал былую древность.
Его почтовый посошок
едва хромает в повседневность.
Давно распахан княжий двор.
Снят колокол времён прошедших.
Всё ж строят памятник – забор,
где клеят письма сумасшедших.
V
Ты взвоешь, Анна, и взревёшь,
когда обмолвлюсь я при встрече,
в устах каких блядей живёшь,
и для чего им служат свечи!
Церковный томик теребя,
ты сыщешь мне цитат немало.
Попросишь выпороть себя,
чем Бог пошлёт, по чём попало!
VI
Тебя загнали навсегда
в мои стихи чужие люди.
Но это только их беда.
Перо поёт – перо и судит!
Пусть пьют, резвятся в анаше,
пусть думают, что месть уснула.
Но душно пахнущим саше́
ты очень многих траванула.
VII
Ах, мы достойны похвалы!
Хотя друг друга избиваем.
Мы злы, но тут же мы милы.
А просто ад пропитан раем.
Теперь свободны на века.
Отпущены, легко́ одеты.
Взаимны – эго. Спесь – кротка́.
Ах, Анна, Вы Сергеем спеты!
13 августа 2000 г., Богданы́
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Frivolus suite (из цикла «Вышгород»)
Анне Ахматовой
I
Когда поэт засел в тюрьму
чужих стихов и песнопений –
и просит кланяться ему,
и всюду ставит подпись "Гений!",
тогда ль не сжечь оригинал,
злой опус старой поэтессы,
вонзившей свой кривой кинжал
в его младенческие пьесы!
II
Мне предложили Вас прочесть
(хотя Вы сами мне слагали),
и мне, как школьнику, почесть
стога вуалей и регалий.
Всю сдунув пыль, раздену Вас,
никем не тронутую больно.
Оскорблена? О нет, сейчас –
я знаю – мною ты довольна.
III
За то, что кое-кто уснул
во время брачного сезона,
ты молча спустишь всех акул
с цепищи братца Посейдона.
И проследив издалека
за непутёвым новобрачным,
помянем рюмкой паренька
за то, что был Большим и Смáчным.
IV
Почто Вам Вышгород, дружок?
Он исчерпал былую древность.
Его почтовый посошок
едва хромает в повседневность.
Давно распахан княжий двор.
Снят колокол времён прошедших.
Всё ж строят памятник – забор,
где клеят письма сумасшедших.
V
Ты взвоешь, Анна, и взревёшь,
когда обмолвлюсь я при встрече,
в устах каких блядей живёшь,
и для чего им служат свечи!
Церковный томик теребя,
ты сыщешь мне цитат немало.
Попросишь выпороть себя,
чем Бог пошлёт, по чём попало!
VI
Тебя загнали навсегда
в мои стихи чужие люди.
Но это только их беда.
Перо поёт – перо и судит!
Пусть пьют, резвятся в анаше,
пусть думают, что месть уснула.
Но душно пахнущим саше́
ты очень многих траванула.
VII
Ах, мы достойны похвалы!
Хотя друг друга избиваем.
Мы злы, но тут же мы милы.
А просто ад пропитан раем.
Теперь свободны на века.
Отпущены, легко́ одеты.
Взаимны – эго. Спесь – кротка́.
Ах, Анна, Вы Сергеем спеты!
13 августа 2000 г., Богданы́
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : "Мозаика", с. 19–21Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
