Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.22
01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
2026.03.21
13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
2026.03.21
09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
2026.03.21
08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
2026.03.21
07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
2026.03.20
08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
2026.03.20
07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Іншомовна поезія
/
Іншомовні вірші
Frivolus suite (из цикла «Вышгород»)
Когда поэт засел в тюрьму
чужих стихов и песнопений –
и просит кланяться ему,
и всюду ставит подпись "Гений!",
тогда ль не сжечь оригинал,
злой опус старой поэтессы,
вонзившей свой кривой кинжал
в его младенческие пьесы!
II
Мне предложили Вас прочесть
(хотя Вы сами мне слагали),
и мне, как школьнику, почесть
стога вуалей и регалий.
Всю сдунув пыль, раздену Вас,
никем не тронутую больно.
Оскорблена? О нет, сейчас –
я знаю – мною ты довольна.
III
За то, что кое-кто уснул
во время брачного сезона,
ты молча спустишь всех акул
с цепищи братца Посейдона.
И проследив издалека
за непутёвым новобрачным,
помянем рюмкой паренька
за то, что был Большим и Смáчным.
IV
Почто Вам Вышгород, дружок?
Он исчерпал былую древность.
Его почтовый посошок
едва хромает в повседневность.
Давно распахан княжий двор.
Снят колокол времён прошедших.
Всё ж строят памятник – забор,
где клеят письма сумасшедших.
V
Ты взвоешь, Анна, и взревёшь,
когда обмолвлюсь я при встрече,
в устах каких блядей живёшь,
и для чего им служат свечи!
Церковный томик теребя,
ты сыщешь мне цитат немало.
Попросишь выпороть себя,
чем Бог пошлёт, по чём попало!
VI
Тебя загнали навсегда
в мои стихи чужие люди.
Но это только их беда.
Перо поёт – перо и судит!
Пусть пьют, резвятся в анаше,
пусть думают, что месть уснула.
Но душно пахнущим саше́
ты очень многих траванула.
VII
Ах, мы достойны похвалы!
Хотя друг друга избиваем.
Мы злы, но тут же мы милы.
А просто ад пропитан раем.
Теперь свободны на века.
Отпущены, легко́ одеты.
Взаимны – эго. Спесь – кротка́.
Ах, Анна, Вы Сергеем спеты!
13 августа 2000 г., Богданы́
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Frivolus suite (из цикла «Вышгород»)
Анне Ахматовой
I
Когда поэт засел в тюрьму
чужих стихов и песнопений –
и просит кланяться ему,
и всюду ставит подпись "Гений!",
тогда ль не сжечь оригинал,
злой опус старой поэтессы,
вонзившей свой кривой кинжал
в его младенческие пьесы!
II
Мне предложили Вас прочесть
(хотя Вы сами мне слагали),
и мне, как школьнику, почесть
стога вуалей и регалий.
Всю сдунув пыль, раздену Вас,
никем не тронутую больно.
Оскорблена? О нет, сейчас –
я знаю – мною ты довольна.
III
За то, что кое-кто уснул
во время брачного сезона,
ты молча спустишь всех акул
с цепищи братца Посейдона.
И проследив издалека
за непутёвым новобрачным,
помянем рюмкой паренька
за то, что был Большим и Смáчным.
IV
Почто Вам Вышгород, дружок?
Он исчерпал былую древность.
Его почтовый посошок
едва хромает в повседневность.
Давно распахан княжий двор.
Снят колокол времён прошедших.
Всё ж строят памятник – забор,
где клеят письма сумасшедших.
V
Ты взвоешь, Анна, и взревёшь,
когда обмолвлюсь я при встрече,
в устах каких блядей живёшь,
и для чего им служат свечи!
Церковный томик теребя,
ты сыщешь мне цитат немало.
Попросишь выпороть себя,
чем Бог пошлёт, по чём попало!
VI
Тебя загнали навсегда
в мои стихи чужие люди.
Но это только их беда.
Перо поёт – перо и судит!
Пусть пьют, резвятся в анаше,
пусть думают, что месть уснула.
Но душно пахнущим саше́
ты очень многих траванула.
VII
Ах, мы достойны похвалы!
Хотя друг друга избиваем.
Мы злы, но тут же мы милы.
А просто ад пропитан раем.
Теперь свободны на века.
Отпущены, легко́ одеты.
Взаимны – эго. Спесь – кротка́.
Ах, Анна, Вы Сергеем спеты!
13 августа 2000 г., Богданы́
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : "Мозаика", с. 19–21Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
