
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.06
13:45
Р-апсодія жовтня журлива,
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.
2025.10.06
13:00
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви
2025.10.06
12:47
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви
2025.10.06
10:55
Страх з усіх радників, мабуть, найгірший.
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.
Геовеличч
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.
Геовеличч
2025.10.06
05:53
Зустрілись ми в короткому рядку
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.
Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.
Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,
2025.10.05
23:31
Коли промінь сонця
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.
Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.
Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –
2025.10.05
22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,
2025.10.05
22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
один до одного магнітом.
Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
один до одного магнітом.
Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні
2025.10.05
21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!
Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!
Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
2025.10.05
19:01
Налягає пітьма зусібіч
На незвично безлюдну дорогу, -
Переповнена тишею ніч
Присипляє всілякі тривоги.
Увесь світ у блаженстві заснув,
Бо в безсонні не має потреби, -
Лиш поети й військові без сну
Поглядають на зоряне небо...
На незвично безлюдну дорогу, -
Переповнена тишею ніч
Присипляє всілякі тривоги.
Увесь світ у блаженстві заснув,
Бо в безсонні не має потреби, -
Лиш поети й військові без сну
Поглядають на зоряне небо...
2025.10.05
18:00
Хто в дитинстві не наслухавсь страшилок усяких.
От увечері зберуться і більші, і менші,
Всядуться навкруг багаття, язиками чешуть.
Нарозказують, що менші аж дрижать від ляку.
Хоч не хочуть показати, що отак їм лячно,
Сидять, слухають, очима по темряв
От увечері зберуться і більші, і менші,
Всядуться навкруг багаття, язиками чешуть.
Нарозказують, що менші аж дрижать від ляку.
Хоч не хочуть показати, що отак їм лячно,
Сидять, слухають, очима по темряв
2025.10.05
12:43
Всілися каштанчики
На листках-диванчиках.
Поглядають навкруги
Деревцяток дітлахи.
У коричневій кофтині
Ці каштанчики осінні.
Скучили під шкарлупою,
Гомонять поміж собою.
На листках-диванчиках.
Поглядають навкруги
Деревцяток дітлахи.
У коричневій кофтині
Ці каштанчики осінні.
Скучили під шкарлупою,
Гомонять поміж собою.
2025.10.05
04:13
Чекав на перехресті, там де 42-га Стріт
І копав камінчика, що валявся собі
Почув дивний шум, озирнувся всебіч
А причина метушні о просто віч-на-віч
Як тут не дивуватися, удома я лишав його
Але немає сумніву, це мій власний надгробок
До гендляра за
І копав камінчика, що валявся собі
Почув дивний шум, озирнувся всебіч
А причина метушні о просто віч-на-віч
Як тут не дивуватися, удома я лишав його
Але немає сумніву, це мій власний надгробок
До гендляра за
2025.10.04
22:30
Із кущів простягаються
сотні рук.
Це руки мовчання.
Катарсис дерев
дає необмежені можливості.
Синтаксис тополь
помножений
на пунктуацію кленів.
сотні рук.
Це руки мовчання.
Катарсис дерев
дає необмежені можливості.
Синтаксис тополь
помножений
на пунктуацію кленів.
2025.10.04
22:28
Мила ластівко, швидкокрила!
Де щебечеш сьогодні, люба?
Осінь стріла і відлетіла.
Хай тебе оминає згуба,
Хай щасливиться в тому краї,
Де погожі приходять ранки,
День турботливо зігріває,
Де щебечеш сьогодні, люба?
Осінь стріла і відлетіла.
Хай тебе оминає згуба,
Хай щасливиться в тому краї,
Де погожі приходять ранки,
День турботливо зігріває,
2025.10.04
19:58
Так сталося, що у батька зі старшим сином збіглися відпустки, тож вирішили поїхати в Київ, де не були вже кілька років після переїзду в Ізраїль. Хотілося насамперед відвідати дім, в якому мешкали, а головне - школу, де син закінчив десятилітку.
І ось н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Іншомовна поезія
/
Іншомовні вірші
Frivolus suite (из цикла «Вышгород»)
Когда поэт засел в тюрьму
чужих стихов и песнопений –
и просит кланяться ему,
и всюду ставит подпись "Гений!",
тогда ль не сжечь оригинал,
злой опус старой поэтессы,
вонзившей свой кривой кинжал
в его младенческие пьесы!
II
Мне предложили Вас прочесть
(хотя Вы сами мне слагали),
и мне, как школьнику, почесть
стога вуалей и регалий.
Всю сдунув пыль, раздену Вас,
никем не тронутую больно.
Оскорблена? О нет, сейчас –
я знаю – мною ты довольна.
III
За то, что кое-кто уснул
во время брачного сезона,
ты молча спустишь всех акул
с цепищи братца Посейдона.
И проследив издалека
за непутёвым новобрачным,
помянем рюмкой паренька
за то, что был Большим и Смáчным.
IV
Почто Вам Вышгород, дружок?
Он исчерпал былую древность.
Его почтовый посошок
едва хромает в повседневность.
Давно распахан княжий двор.
Снят колокол времён прошедших.
Всё ж строят памятник – забор,
где клеят письма сумасшедших.
V
Ты взвоешь, Анна, и взревёшь,
когда обмолвлюсь я при встрече,
в устах каких блядей живёшь,
и для чего им служат свечи!
Церковный томик теребя,
ты сыщешь мне цитат немало.
Попросишь выпороть себя,
чем Бог пошлёт, по чём попало!
VI
Тебя загнали навсегда
в мои стихи чужие люди.
Но это только их беда.
Перо поёт – перо и судит!
Пусть пьют, резвятся в анаше,
пусть думают, что месть уснула.
Но душно пахнущим саше́
ты очень многих траванула.
VII
Ах, мы достойны похвалы!
Хотя друг друга избиваем.
Мы злы, но тут же мы милы.
А просто ад пропитан раем.
Теперь свободны на века.
Отпущены, легко́ одеты.
Взаимны – эго. Спесь – кротка́.
Ах, Анна, Вы Сергеем спеты!
13 августа 2000 г., Богданы́
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Frivolus suite (из цикла «Вышгород»)
Анне Ахматовой
I
Когда поэт засел в тюрьму
чужих стихов и песнопений –
и просит кланяться ему,
и всюду ставит подпись "Гений!",
тогда ль не сжечь оригинал,
злой опус старой поэтессы,
вонзившей свой кривой кинжал
в его младенческие пьесы!
II
Мне предложили Вас прочесть
(хотя Вы сами мне слагали),
и мне, как школьнику, почесть
стога вуалей и регалий.
Всю сдунув пыль, раздену Вас,
никем не тронутую больно.
Оскорблена? О нет, сейчас –
я знаю – мною ты довольна.
III
За то, что кое-кто уснул
во время брачного сезона,
ты молча спустишь всех акул
с цепищи братца Посейдона.
И проследив издалека
за непутёвым новобрачным,
помянем рюмкой паренька
за то, что был Большим и Смáчным.
IV
Почто Вам Вышгород, дружок?
Он исчерпал былую древность.
Его почтовый посошок
едва хромает в повседневность.
Давно распахан княжий двор.
Снят колокол времён прошедших.
Всё ж строят памятник – забор,
где клеят письма сумасшедших.
V
Ты взвоешь, Анна, и взревёшь,
когда обмолвлюсь я при встрече,
в устах каких блядей живёшь,
и для чего им служат свечи!
Церковный томик теребя,
ты сыщешь мне цитат немало.
Попросишь выпороть себя,
чем Бог пошлёт, по чём попало!
VI
Тебя загнали навсегда
в мои стихи чужие люди.
Но это только их беда.
Перо поёт – перо и судит!
Пусть пьют, резвятся в анаше,
пусть думают, что месть уснула.
Но душно пахнущим саше́
ты очень многих траванула.
VII
Ах, мы достойны похвалы!
Хотя друг друга избиваем.
Мы злы, но тут же мы милы.
А просто ад пропитан раем.
Теперь свободны на века.
Отпущены, легко́ одеты.
Взаимны – эго. Спесь – кротка́.
Ах, Анна, Вы Сергеем спеты!
13 августа 2000 г., Богданы́
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : "Мозаика", с. 19–21Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію