Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Містерман Ірина /
Проза
Роль української пісні у формуванні патріотизму до своєї Батьківщини.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Роль української пісні у формуванні патріотизму до своєї Батьківщини.
Чи задумувались ви над тим, чому не вимирають народні пісні? А безсмертні вони тому, що в них живе, не вмирає сам народ, його мудрість; віра і незгасаюче працелюбство, його джерельна совість. Бо вони упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Створювані за сивої давнини, пісні передавалися з уст в уста, передаючи аромат свого часу, змальовуючи фольклорний портрет тієї місцевості, де співалися.
Пісня! Вона – серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, потрясає нашу пам’ять: будьмо сильні! А то черкне ластів’їним крильцем вечірній небокрай, торкнеться нашого серця і добуде чисту сльозинку з очей... Такої наземної сили наша народна Пісня!... Скільки людей, затамувавши подих, слухали її трепетне і лагідне тужіння...
Пісня... Без неї немисленне повнокровне життя справжнього українця. До пісні звертаються у хвилини радості і горя, в будень і в свято, старі й молоді, колективно й поодинці. В ній можна почути рідний голос Батьківщини, голос предків, уловити золотий промінь надії, слово мудрої поради й тихої ласки.
Народні пісні віддзеркалювали історію України, її трудові будні, традиції. В історичних піснях, думах оспівувалися доленосні події в житті народу, прославлялися герої, лицарі. Зароджувалася пісня у праці і веселощах, у календарних обрядах наших далеких предків. Була вона з козаками в далеких походах, в неволі турецькій, співали її біля вогнищ під високими зорями, вона тамувала біль розлуки, долинала зовом отчого дому до емігрантів, яких лиха доля закинула в заокеанську чужину.
Сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджуєтьсь і народна пісня. З небуття виринули колядки і щедрівки. Як і багато століть тому, від села до села поспішає гурт колядників. Яка то радість вдихнути на повні груди морозяне повітря, відчути під ногами санної дороги, вслухатися у веселий передзвін вертепу і відчинити двері до світлиці.
Українська пісня! Хто не був зачарований нею?... Який митець не був натхненний її найбагатшими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, її чарівною силою... Вона передається нам.
Великий Кобзар колись пророкував – “Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине...”. А наша пісня, наша дума справді невмирущі. З піснею і кобзарською думою пов’язується безсмертя народного генія і слава рідної землі.
Народна творчість, народне мистецтво – могутнє духовне дерево. Бурштиновими краплями виступає на ньому чарівна живиця поезії, мрій наших предтеч, збережена у прекрасних піснях. Із золотої цієї криниці ми черпаємо скарби народної мудрості. А скільки дотепних висловів у піснях, скільки влучних означень! Як милуємося красою живого народного слова.
Пісня! Вона – серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, потрясає нашу пам’ять: будьмо сильні! А то черкне ластів’їним крильцем вечірній небокрай, торкнеться нашого серця і добуде чисту сльозинку з очей... Такої наземної сили наша народна Пісня!... Скільки людей, затамувавши подих, слухали її трепетне і лагідне тужіння...
Пісня... Без неї немисленне повнокровне життя справжнього українця. До пісні звертаються у хвилини радості і горя, в будень і в свято, старі й молоді, колективно й поодинці. В ній можна почути рідний голос Батьківщини, голос предків, уловити золотий промінь надії, слово мудрої поради й тихої ласки.
Народні пісні віддзеркалювали історію України, її трудові будні, традиції. В історичних піснях, думах оспівувалися доленосні події в житті народу, прославлялися герої, лицарі. Зароджувалася пісня у праці і веселощах, у календарних обрядах наших далеких предків. Була вона з козаками в далеких походах, в неволі турецькій, співали її біля вогнищ під високими зорями, вона тамувала біль розлуки, долинала зовом отчого дому до емігрантів, яких лиха доля закинула в заокеанську чужину.
Сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджуєтьсь і народна пісня. З небуття виринули колядки і щедрівки. Як і багато століть тому, від села до села поспішає гурт колядників. Яка то радість вдихнути на повні груди морозяне повітря, відчути під ногами санної дороги, вслухатися у веселий передзвін вертепу і відчинити двері до світлиці.
Українська пісня! Хто не був зачарований нею?... Який митець не був натхненний її найбагатшими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, її чарівною силою... Вона передається нам.
Великий Кобзар колись пророкував – “Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине...”. А наша пісня, наша дума справді невмирущі. З піснею і кобзарською думою пов’язується безсмертя народного генія і слава рідної землі.
Народна творчість, народне мистецтво – могутнє духовне дерево. Бурштиновими краплями виступає на ньому чарівна живиця поезії, мрій наших предтеч, збережена у прекрасних піснях. Із золотої цієї криниці ми черпаємо скарби народної мудрості. А скільки дотепних висловів у піснях, скільки влучних означень! Як милуємося красою живого народного слова.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
