Що ти важиш для мене збагнула відрадно,
як тікала підлога з-під ніг від одчаю.
Ненароком котилась сльоза безпорадна.
Ображаюсь, й на цей раз, тобі вибачаю.

За проникливий погляд і теплі долоні,
за терпіння, уміння рішати проблеми,
непривабливу правду, пульсацію в лоні
незрадливого серця до ніжності щему.

Я дарую тобі дратівливість, ревнивість,
незважаю на те, що не поряд у будні.
Водограй розділити з дощем неможливо,
уявити без тебе минуле...майбутнє...

Я  спроможна пробачити все поки любиш,
колисаєш на гойдалці мрії  лілові.
Поки тужиш за мною і вірити будеш
перед смертною карою кожному слову.

Не буває без диму вогню часоплину,
без болючих розлук - емоційних побачень.
Тож, коли на світанку тебе я покину,
то надіюсь й мені  цю провину пробачиш.

06.02.2020р.