Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.14
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 2
ПРО ТРУДНОЩІ
Найкращі із задумів не здійснились,
Найповітряніші із веж розпались
З-за ліній, що, креслячи їх, гордились,
А потім об них спотикались.
ЧИ В ЗМОЗІ ВИ УЯВИТИ?
Нічого не бажаєм знати,
У нас уяви не стає
І сил немає, щоб сприймати
Нещастя ближніх, як своє.
Але достатньо в нас уяви
Не сумніватись повсякчас,
Що йдуть у всіх прекрасно справи,
Коли все ладиться у нас.
ХОТІВ БИ ЗНАТЬ
Безсила уява --
Про що ця вистава.
Чи ж проясниться,
Коли скінчиться?
ПІДРАХУНОК
Для тих, що мудрими не були,
Багатство -- це те, що вони здобули;
Для тих же, що досвід з життя взяли,
Багатство -- це те, що вони віддали.
ЧУДО ВЕСНИ
Законів природи не відмінить.
Чи ж здатні вони нам усе пояснить?
Грязь, перетворена в жовтий крокус, --
Та це ж найсправжнісінький фокус-покус!
ГРУК, РОЗРАХОВАНИЙ НА ВДЯЧНІСТЬ
(особливо ж, від похмурих раціоналістів)
Як часто, вчені і культурні,
Ми пошиваємось у дурні;
Де вченість справитись не може,
Здоровий глузд один поможе.
УЗЛІССЯ В ЛИСТОПАДІ
(Осінній етюд)
Ліс. Осінь. Сонце. Падолит.
Снують завзято павуки:
Для сушки із роси намист
Розвішують скрізь мотузки.
ВСЕЗНАННЯ
Як уявляш,
Чого не знаєш,
Це -- визнання
Твого всезнання.
ПАРАЛЕЛІЗМ
(Мартіну Гарднеру)
"Паралельні збігаються в нескінченності," --
Евклід всім повторював, хто сумнівавсь;
Й лиш душу звільнивши від тіла злиденності,
Збагнув, як цей клятий пучок розбігавсь.
ЄДНІСТЬ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ
(Відповідь)
Не міг я збагнуть
Шекспіра вагання:
"Буть чи не буть? --
Ось в чім питання";
Не можу забуть
Не гірше нічим:
"Буть чи не буть! --
Ось відповідь в чім."
ЛЮДСЬКА НАТУРА
Людей не можна винить
В нелюбові до ближніх,
Бо прагнуть від вад звільнить
Не себе, а інших.
СПУСКАННЯ ДО ПЕРШООСНОВ
Руйнуючи землю постійно ззовні й зісподу,
Колись антипод, впершись у ступні антиподу,
Згада з ностальгією той час і ту пору,
Як ще мав під ногам надійну опору.
ПОЗА ЧАСОМ
(Роздум на дозвіллі)
Мій годинник мов свідчить собою,
Що чека і мене потойбічність:
Вже не лічить, без стрілок і бою,
Він часу -- й показує вічність.
НАТЯК І ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
(Грук, адресований молоді)
Так само, як духу вершин взяття
Від низького відвертає увагу, --
Так і здорове статеве життя
До інших спокус зменшує тягу.
НАЇВНІ
Наївні ті,
Які вважають,
Що ненаївних
Поважають.
ЖИТТЯ -- ЦЕ...
Життя -- це діяльність,
Де треба й не треба;
А гра чи фатальність --
Залежить від тебе.
ЛІКИ ВІД ЛІКІВ
Як хворий, не булку
Купляй, а пігулку;
А ще -- коли шлунок
Вже повний пігулок.
СХОЖІСТЬ
Кінь не такий, як корова;
Корова не така, як кінь, --
І в цьому їх схожість:
Шукать інші -- лінь.
Найкращі із задумів не здійснились,
Найповітряніші із веж розпались
З-за ліній, що, креслячи їх, гордились,
А потім об них спотикались.
ЧИ В ЗМОЗІ ВИ УЯВИТИ?
Нічого не бажаєм знати,
У нас уяви не стає
І сил немає, щоб сприймати
Нещастя ближніх, як своє.
Але достатньо в нас уяви
Не сумніватись повсякчас,
Що йдуть у всіх прекрасно справи,
Коли все ладиться у нас.
ХОТІВ БИ ЗНАТЬ
Безсила уява --
Про що ця вистава.
Чи ж проясниться,
Коли скінчиться?
ПІДРАХУНОК
Для тих, що мудрими не були,
Багатство -- це те, що вони здобули;
Для тих же, що досвід з життя взяли,
Багатство -- це те, що вони віддали.
ЧУДО ВЕСНИ
Законів природи не відмінить.
Чи ж здатні вони нам усе пояснить?
Грязь, перетворена в жовтий крокус, --
Та це ж найсправжнісінький фокус-покус!
ГРУК, РОЗРАХОВАНИЙ НА ВДЯЧНІСТЬ
(особливо ж, від похмурих раціоналістів)
Як часто, вчені і культурні,
Ми пошиваємось у дурні;
Де вченість справитись не може,
Здоровий глузд один поможе.
УЗЛІССЯ В ЛИСТОПАДІ
(Осінній етюд)
Ліс. Осінь. Сонце. Падолит.
Снують завзято павуки:
Для сушки із роси намист
Розвішують скрізь мотузки.
ВСЕЗНАННЯ
Як уявляш,
Чого не знаєш,
Це -- визнання
Твого всезнання.
ПАРАЛЕЛІЗМ
(Мартіну Гарднеру)
"Паралельні збігаються в нескінченності," --
Евклід всім повторював, хто сумнівавсь;
Й лиш душу звільнивши від тіла злиденності,
Збагнув, як цей клятий пучок розбігавсь.
ЄДНІСТЬ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ
(Відповідь)
Не міг я збагнуть
Шекспіра вагання:
"Буть чи не буть? --
Ось в чім питання";
Не можу забуть
Не гірше нічим:
"Буть чи не буть! --
Ось відповідь в чім."
ЛЮДСЬКА НАТУРА
Людей не можна винить
В нелюбові до ближніх,
Бо прагнуть від вад звільнить
Не себе, а інших.
СПУСКАННЯ ДО ПЕРШООСНОВ
Руйнуючи землю постійно ззовні й зісподу,
Колись антипод, впершись у ступні антиподу,
Згада з ностальгією той час і ту пору,
Як ще мав під ногам надійну опору.
ПОЗА ЧАСОМ
(Роздум на дозвіллі)
Мій годинник мов свідчить собою,
Що чека і мене потойбічність:
Вже не лічить, без стрілок і бою,
Він часу -- й показує вічність.
НАТЯК І ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
(Грук, адресований молоді)
Так само, як духу вершин взяття
Від низького відвертає увагу, --
Так і здорове статеве життя
До інших спокус зменшує тягу.
НАЇВНІ
Наївні ті,
Які вважають,
Що ненаївних
Поважають.
ЖИТТЯ -- ЦЕ...
Життя -- це діяльність,
Де треба й не треба;
А гра чи фатальність --
Залежить від тебе.
ЛІКИ ВІД ЛІКІВ
Як хворий, не булку
Купляй, а пігулку;
А ще -- коли шлунок
Вже повний пігулок.
СХОЖІСТЬ
Кінь не такий, як корова;
Корова не така, як кінь, --
І в цьому їх схожість:
Шукать інші -- лінь.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
