Краткая биография Жана де Лафонтена (8 июля 1621 - 13 апреля 1695).
Жан де Лафонтен - французский поэт, писатель, прославленный баснописец, член Французской академии - родился в провинции Шампань, в Шато-Тьерри 8 июля 1621 г. Отец его был государственным лесничим, поэтому детство будущей знаменитости прошло на природе. Жан получил первоначальное образование в деревенской школе, затем в реймском коллеже. Позднее изучал в парижской ораторианской семинарии право, т.к. отец видел его в будущем священником, однако поэзия и философия увлекали Лафонтена гораздо больше.
В 1647 г. Лафонтен возвращается в Шампань, занимает должность отца и по его настоянию в возрасте 26 лет женится на совсем молоденькой Мари Эрикар. Однако вовсе не это становится переломным моментом в его биографии. Служебные и семейные обязанности оставляют его равнодушным, и уже скоро Лафонтен отправляется в столицу, где планирует вести совершенно другой образ жизни, заниматься только литературной деятельностью.
Его расчет оказался верным: он быстро обрел покровителей среди знати, сумел добиться славы на литературном поприще, нашел себе друзей, в том числе среди очень известных людей, в частности, принца Конде, мадам де Лафайед, Ларошфуко и др. Знаменитый министр Фуке сделал его обладателем большой пенсии. В то же время Людовик XIV не слишком жаловал поэта: ему не нравились выходившие из-под его пера новеллы слишком фривольного содержания, кроме того, ему не импонировали безответственность, легкомысленность литератора, который не хотел признавать каких-либо обязанностей. По понятным причинам не одобряла его творчества и церковь. Одно время король даже препятствовал тому, чтобы Лафонтена избрали членом академии. Это событие стало несколько запоздалым, произошло лишь в 1684 г.
Образ жизни литератора был сугубо светским, он не отказывал себе в удовольствиях, которые делало доступными его положение, в том числе в любовных связях, а его общение с семьей, оставшейся в имении, сводилось в основном к редкой переписке с женой. Только друзья заставляли его хоть иногда наносить короткие визиты на родину. Собственные дети интересовали поэта очень мало, однажды он даже не узнал своего сына, который успел сильно повзрослеть после последней встречи с отцом.
В большую литературу Лафонтен вошел в 1654 г., когда ему было уже 33 года. Из-под его пера выходили произведения самых разных литературных жанров, например, мадригалы, баллады, оды, послания, пьесы, эклоги. И лишь в 1668 г. Лафонтен впервые выступил в амплуа баснописца, принесшем ему мировую славу: в этом году было опубликовано первое издание «Басен Эзопа, переложенных на стихи г-ном де Лафонтеном», состоявшее из шести книг. Во втором издании, увидевшем свет в 1678 г., было уже 11 томов, в 1694 г. были опубликовано последнее издание в 12 книгах. Опираясь на наследие античных авторов, используя их внешние фабулы, Жан де Лафонтен, по сути, выступил создателем нового жанра и тем самым обеспечил себе достойное место в истории литературы. Басни сделали его одним из великих народных национальных поэтов, были переведены на самые разные языки мира.
В последние годы жизни под воздействием общения с мадам де Саблиер Лафонтен переосмыслил взгляды, стал более благочестивым и отказался от фривольных произведений. В 73-летнем возрасте он скончался 13 апреля 1695 г. в Париже.

http://www.wisdoms.one/biografiya_jan_lafonten.html


Высказывания и афоризмы Жана де Лафонтена
Человек устроен таким образом, что для него нет ничего невозможного, если что-то зажгло пламя в его душе.
Так кратость действует успешнее насилия.
Путь, усыпанный цветами, никогда не приводит к славе.
Скрывать что-либо от друзей опасно; но еще опасней ничего от них не скрывать.
На крыльях времени уносится печаль.
Терпение и время дают больше, чем сила или страсть.
В меде тонет больше мух, чем в уксусе.
Любовь, любовь, когда ты овладеваешь нами, можно сказать: прости, благоразумие!
Мы встречаем свою судьбу на пути, который избираем, чтобы уйти от неё.
Истинное величие состоит в том, чтобы владеть собою.
Вдвойне приятно обманывать обманщика.
Человек устроен так, что, когда что-то зажигает его душу, всё становится возможным.
Тонет больше мух в меду, нежели в уксусе.
Из врагов наших часто следует бояться больше всего самых малых.
Нет ничего опаснее невежественного друга.
Выведи, мой друг, меня сперва из затруднения, а нравоучение ты и потом прочтешь.
Редка истинная любовь, истинная же дружба - ещё более редка.
http://www.wisdoms.one/aforizmi_jan_lafonten.html


Басня Жана де Лафонтена
Ворона ( в павлиных перьях)
Когда не хочешь быть смешон,
Держися звания, в котором ты рождён.
Простолюдин со знатью не роднися;
И если карлой сотворён,
То в великаны не тянися,
А помни свой ты чаще рост.
Утыкавши себе павлиным перьем хвост,
Ворона с Павами пошла гулять спесиво
И думает, что на неё
Родня и прежние приятели её
Все заглядятся, как на диво;
Что Павам всем она сестра
И что пришла её пора
Быть украшением Юнонина двора.
Какой же вышел плод её высокомерья?
Что Павами она ощипана кругом,
И что, бежав от них, едва не кувырком,
Не говоря уж о чужом,
На ней и своего осталось мало перья.
Она было назад к своим; но те совсем
Заклёванной Вороны не узнали,
Ворону вдосталь ощипали,
И кончились её затеи тем,
Что от Ворон она отстала,
А к Павам не пристала.
Я эту басенку вам былью поясню.
Матрёне, дочери купецкой, мысль припала,
Чтоб в знатную войти родню.
Приданого за ней полмиллиона.
Вот выдали Матрёну за барона.
Что ж вышло? Новая родня ей колет глаз
Попрёком, что она мещанкой родилась,
А старая за то, что к знатным приплелась:
И сделалась моя Матрёна
Ни Пава, ни Ворона
Источник: https://pritchi.ru/id_6853
Перевела на украинский язык 15.03.20 14.14

Коротка біографія Жана де Лафонтена (8 липня 1621 - 13 квітня 1695).
Жан де Лафонтен, французький поет, письменник, славетний байкар, член Французької академії - народився в провінції Шампань, у Шато-Тьєррі 8 липня 1621 р. його Батько був державним лісничим, тому дитинство майбутньої знаменитості пройшло на природі. Жан отримав початкову освіту в сільській школі, потім у реймському коледжі. Пізніше навчався в паризькій ораторианской семінарії право, т. к. батько бачив його в майбутньому священиком, однак поезія і філософія захоплювали Лафонтена набагато більше.
У 1647 р. Лафонтен повертається в Шампань, займає посаду батька і за його наполяганням у віці 26 років одружується на зовсім молоденькою Марі Ерікар. Однак зовсім не це стає переломним моментом у його біографії. Службові та сімейні обов'язки залишають його байдужим, і вже скоро Лафонтен відправляється в столицю, де планує вести зовсім інший спосіб життя, займатися тільки літературною діяльністю.
Його розрахунок виявився вірним: він швидко знайшов покровителів серед знаті, зумів домогтися слави на літературному терені, знайшов собі друзів, у тому числі дуже відомих людей, зокрема, принца Конде, мадам де Лафайед, Ларошфуко і ін. Знаменитий міністр Фуке зробив його володарем великої пенсії. У той же час Людовік XIV не дуже жалував поета: йому не подобалися виходили з-під його пера новели занадто фривольного змісту, крім того, йому не імпонували безвідповідальність, легковажність літератора, який не хотів визнавати будь-яких обов'язків. Зі зрозумілих причин не схвалювала його творчості і церква. Один час король навіть перешкоджав тому, щоб Лафонтена обрали членом академії. Ця подія стала дещо запізнілим, відбулося лише в 1684 р.
Спосіб життя літератора був суто світським, він не відмовляв собі в задоволеннях, які робив доступними його положення, в тому числі в любовних зв'язках, а його спілкування з родиною, яка залишилася в маєтку, зводилося в основному до рідкісної листуванні з дружиною. Лише друзі змушували його хоч іноді наносити короткі візити на батьківщину. Власні діти цікавили поета дуже мало, одного разу він навіть не впізнав свого сина, який встиг сильно подорослішати після останньої зустрічі з батьком.
У велику літературу Лафонтен увійшов у 1654 р., коли йому було вже 33 роки. З-під його пера виходили твори різних літературних жанрів, наприклад, мадригали, балади, оди, послання, п'єси, еклоги. І лише в 1668 р. Лафонтен вперше виступив в амплуа байкаря, який приніс йому світову славу: в цьому році було опубліковано перше видання «Байок Езопа, перекладених на вірші паном де Лафонтена», що складалося з шести книг. У другому виданні, що побачив світ у 1678 р., було вже 11 томів, у 1694 р. було опубліковано останнє видання в 12 книгах. Спираючись на спадщину античних авторів, використовуючи їх зовнішні фабули, Жан де Лафонтен, по суті, виступив творцем нового жанру і тим самим забезпечив собі гідне місце в історії літератури. Байки зробили його одним з великих народних національних поетів, були переведені на різні мови світу.
В останні роки життя під впливом спілкування з мадам де Саблиер Лафонтен переосмислив погляди, став більш благочестивим і відмовився від фривольних творів. В 73-річному віці він помер 13 квітня 1695 р. в Парижі.

http://www.wisdoms.one/biografiya_jan_lafonten.html


Висловлювання та афоризми Жана де Лафонтена
Людина влаштована таким чином, що для нього немає нічого неможливого, якщо щось запалила полум'я в його душі.
Так кратость діє успішніше насильства.
Шлях, усипаний квітами, ніколи не призводить до слави.
Приховувати що-небудь від друзів небезпечно; але ще небезпечніше нічого від них не приховувати.
На крилах часу несеться печаль.
Терпіння і час дають більше, ніж сила або пристрасть.
У меді тоне більше мух, ніж в оцті.
Любов, любов, коли ти опановує нами, можна сказати: вибач, розсудливість!
Ми зустрічаємо свою долю на шляху, який обираємо, щоб піти від неї.
Істинна велич полягає в тому, щоб володіти собою.
Подвійно приємно обманювати обманщика.
Людина влаштована так, що, коли що-то запалює його душу, все стає можливим.
Тоне більше мух в меду, ніж в оцті.
З ворогів наших часто слід боятися найбільше малих.
Немає нічого небезпечніше неосвіченого одного.
Виведи, мій друг, мене спершу зі скрути, а мораль ти і потім прочитаєш.
Рідкісна, справжня любов, справжня дружба - ще більш рідкісна.
http://www.wisdoms.one/aforizmi_jan_lafonten.html


Байка Жана де Лафонтена
Ворона ( в павлиному пір'ї)
Коли не хочеш бути смішним,
Держися звання, в якому ти народжений.
Простолюдин зі знаттю не роднися;
І якщо карлою створений,
То в велетні не тянися,
А пам'ятай свій ти частіше зрiст.
Утикавши собі павлиним пером хвіст,
Ворона з Павами пішла гуляти пихато
І думає, що на неї
Рідня і колишні приятелі її
Всі заглядяться, як на диво;
Що Павам всім вона сестра
І що прийшла її пора
Бути прикрасою Юнонина двора.
Який же вийшов плід її надмiнностi?
Що Павами вона ощипана колом,
І що, втікши від них, ледь не шкереберть,
Не кажучи вже про чужий,
На ній і свого залишилося мало пір'я.
Вона була назад до своїх; але ті зовсім
Закльованноi Ворони не впізнали,
Ворону вдосталь обпатрошили,
І скінчилися її витівки тим,
Що від Ворон вона відстала,
А до Пав не пристала.
Я цю баєчку вам дійсністю поясню.
Мотрону, дочки Купецкий, думка припала,
Щоб в знатну увійти рідню.
Приданого за нею півмільйона.
Ось видали Мотрону за барона.
Що ж вийшло? Нова рідня їй коле очей
Докори, що вона міщанином народилася,
А стара за те, що до знатних припленталася:
І стала моя Мотрона
Ні Пава, ні Ворона
Джерело: https://pritchi.ru/id_6853
Переклала на українську мову 15.03.20 14.14