ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Печаль
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Печаль
Неня не відрізнялася відмінним здоров’ям. Та й і хто його мав з наших батьків, яким довелося пережити війну, Голодомор, повоєнну розруху, каторжну працю в колгоспах та на числених ударних будівництвах. Частина нашого суспільства сиділа за гратами як вороги народу, частину вислали на каторгу. І поверталися вони звідтіля з цілим букетом хвороб та знесиленими.
Вони були позбавлені дитинства, достатку, а часто - і шматка хліба, але знаходили сили створювати сім’ї, народжувати дітей, дбати про них як належить.
- Сину! Господарю треба мати свій шматок землі, свій город, свій садок. А ти тільки книжки пишеш та пісні співаєш. Збери грошенят і купи хату. Я в ній хочу жити, а не в хрущовці. В ній мені недобре. Ти мене чуєш? - казала неня.
Почухав макітру і вирішив не тринькати гроші на чергові опуси про мусі-пусі, і таки придбав хатинку в мальовничому Поліссі. Але таку забур’янену та зарослу диким вишняком, що півроку довелося корчувати старі пні та розлогі кореневища., а потім приводити до ладу і саму хату.
Інколи неня ні з того, ні з сього лягала на ліжко, казала, що їй зле. І з віком таких випадків ставало більше. А от на дачі їй було набагато краще. Це й не дивно, оскільки за сто метрів від будинку стіною стояв сосновий ліс, який тягнувся вглиб на кілометрів тридцять, а з протилежного боку знаходилася річка Тетерів із заливними луками, в які впирався наш город. Повітря чисте, напоєне хвоєю, тиша, спокій і дзвінкі пташині голоси — що ще потрібно людині, аби зустріти свою старість.
Але на зиму мамця поверталася до київської хрущовки, хай вона сказиться. І весною, перед самим від’їздом на свою улюблену дачу з нею стався приступ. І серйозний.
Негайно викликав швидку.
- Нікуди я не поїду, може все минеться? - впиралася матір.
- Мамо, нині я командую. Їдемо до лікарні, робимо аналізи, якщо потрібно — проколемося, отримаємо вердикт лікарів і тоді будемо вирішувати: що робити далі. Гаразд?
Таки умовили її разом з дружиною, зібрали необхідні речі та поїхали до лікарні.
Всі палати були під зав’язку забиті людьми.
- Доведеться покласти Вас на коридорі,- сказала чергова лікарка. - Зараз прикотять ліжко, поставлять тумбочку і зроблять аналізи крові. Потерпіть, будь-ласка до ранку, люди випишуться і ми вас одразу туди покладемо.
До самої пізньої пори гомоніли з мамою про життя-буття, заспокоювали її, слухали напучування що і як треба зробити. Купили необхідних продуктів та ліків. Сиділи б до ранку, так черговий лікар нагримав, що вночі у лікарні членам сімей робити нічого. Що ж - прийдемо уранці.
А уранці засмучений лікар повів нас одразу до реанімації. Чекали години три, доки звідтіля не вийшов реаніматолог і повідомив, що у матері вночі стався інсульт і її розбив параліч. Нині вона впала в кому.
- Як таке могло трапитися? Вона ж у лікарні?
- Не знаю, я не її палатний лікар. Сходіть, спитайте в нього.
А палатного лікаря не було, а черговий лікар вже пішов додому, як і чергова сестра.
Сів на ліжко, в якому лежала матір і обхопив голову руками. Підійшла старенька бабуся, поклала руку мені на голову і сказала:
- Синку, уночі я не сплю, ходжу коридорами, і бачила, що сталося з вашою мамою. Уночі вона ходила до вбиральні, впала на підлогу. Спробувала її підняти, але марно. Сил уже немає. Кликала на допомогу, шукала сестру. Але в нашому відділенні нікого з лікарів не було. Вони роблять увечері необхідні уколи та процедури пацієнтам, а потім зачиняються в кімнаті поверхом нижче і сплять.
Аж тільки уранці медсестра підійшла до вашої матері.
Аж на четвертий день неню, повністю паралізовану, вивезли з реанімації. Ні говорити, ні рухатися вона вже не могла. Це сталося тому, що поруч не було медпрацівника, який би зробив всього лишень один укол і зняв гіпертонічний криз. І це в лікарні!
За півроку неня навчилася їсти лівою рукою та говорити слово “сину”. І увесь час хотіла мене поцілувати. Ночами куняв біля матері, робив їй масаж, давав потрібні ліки, читав щось заспокійливе і веселе, робили дихальну гімнастику, міняв памперси. А вдень бігав на роботу, готував їсти, купував ліки тощо. Кожен, у кого на руках лежачий інсультник, знає про що йде мова. Я втратив сон, а руки почали тремтіти як у затятого алкоголіка. А в серпні місяці стався другий інсульт і матері не стало.
Ціна лікарської помилки або нехлюйства — людське життя. І як правило такі помилки виправити неможливо. Так за що ми тоді платимо в лікарнях? Нащо віддаємо своїх рідних і близьких в руки ескулапам, якщо невідомо — чи повернуться вони додому живими та здоровими?
30.03.2020р.
Вони були позбавлені дитинства, достатку, а часто - і шматка хліба, але знаходили сили створювати сім’ї, народжувати дітей, дбати про них як належить.
- Сину! Господарю треба мати свій шматок землі, свій город, свій садок. А ти тільки книжки пишеш та пісні співаєш. Збери грошенят і купи хату. Я в ній хочу жити, а не в хрущовці. В ній мені недобре. Ти мене чуєш? - казала неня.
Почухав макітру і вирішив не тринькати гроші на чергові опуси про мусі-пусі, і таки придбав хатинку в мальовничому Поліссі. Але таку забур’янену та зарослу диким вишняком, що півроку довелося корчувати старі пні та розлогі кореневища., а потім приводити до ладу і саму хату.
Інколи неня ні з того, ні з сього лягала на ліжко, казала, що їй зле. І з віком таких випадків ставало більше. А от на дачі їй було набагато краще. Це й не дивно, оскільки за сто метрів від будинку стіною стояв сосновий ліс, який тягнувся вглиб на кілометрів тридцять, а з протилежного боку знаходилася річка Тетерів із заливними луками, в які впирався наш город. Повітря чисте, напоєне хвоєю, тиша, спокій і дзвінкі пташині голоси — що ще потрібно людині, аби зустріти свою старість.
Але на зиму мамця поверталася до київської хрущовки, хай вона сказиться. І весною, перед самим від’їздом на свою улюблену дачу з нею стався приступ. І серйозний.
Негайно викликав швидку.
- Нікуди я не поїду, може все минеться? - впиралася матір.
- Мамо, нині я командую. Їдемо до лікарні, робимо аналізи, якщо потрібно — проколемося, отримаємо вердикт лікарів і тоді будемо вирішувати: що робити далі. Гаразд?
Таки умовили її разом з дружиною, зібрали необхідні речі та поїхали до лікарні.
Всі палати були під зав’язку забиті людьми.
- Доведеться покласти Вас на коридорі,- сказала чергова лікарка. - Зараз прикотять ліжко, поставлять тумбочку і зроблять аналізи крові. Потерпіть, будь-ласка до ранку, люди випишуться і ми вас одразу туди покладемо.
До самої пізньої пори гомоніли з мамою про життя-буття, заспокоювали її, слухали напучування що і як треба зробити. Купили необхідних продуктів та ліків. Сиділи б до ранку, так черговий лікар нагримав, що вночі у лікарні членам сімей робити нічого. Що ж - прийдемо уранці.
А уранці засмучений лікар повів нас одразу до реанімації. Чекали години три, доки звідтіля не вийшов реаніматолог і повідомив, що у матері вночі стався інсульт і її розбив параліч. Нині вона впала в кому.
- Як таке могло трапитися? Вона ж у лікарні?
- Не знаю, я не її палатний лікар. Сходіть, спитайте в нього.
А палатного лікаря не було, а черговий лікар вже пішов додому, як і чергова сестра.
Сів на ліжко, в якому лежала матір і обхопив голову руками. Підійшла старенька бабуся, поклала руку мені на голову і сказала:
- Синку, уночі я не сплю, ходжу коридорами, і бачила, що сталося з вашою мамою. Уночі вона ходила до вбиральні, впала на підлогу. Спробувала її підняти, але марно. Сил уже немає. Кликала на допомогу, шукала сестру. Але в нашому відділенні нікого з лікарів не було. Вони роблять увечері необхідні уколи та процедури пацієнтам, а потім зачиняються в кімнаті поверхом нижче і сплять.
Аж тільки уранці медсестра підійшла до вашої матері.
Аж на четвертий день неню, повністю паралізовану, вивезли з реанімації. Ні говорити, ні рухатися вона вже не могла. Це сталося тому, що поруч не було медпрацівника, який би зробив всього лишень один укол і зняв гіпертонічний криз. І це в лікарні!
За півроку неня навчилася їсти лівою рукою та говорити слово “сину”. І увесь час хотіла мене поцілувати. Ночами куняв біля матері, робив їй масаж, давав потрібні ліки, читав щось заспокійливе і веселе, робили дихальну гімнастику, міняв памперси. А вдень бігав на роботу, готував їсти, купував ліки тощо. Кожен, у кого на руках лежачий інсультник, знає про що йде мова. Я втратив сон, а руки почали тремтіти як у затятого алкоголіка. А в серпні місяці стався другий інсульт і матері не стало.
Ціна лікарської помилки або нехлюйства — людське життя. І як правило такі помилки виправити неможливо. Так за що ми тоді платимо в лікарнях? Нащо віддаємо своїх рідних і близьких в руки ескулапам, якщо невідомо — чи повернуться вони додому живими та здоровими?
30.03.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію