
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
2025.07.18
22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
2025.07.18
21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
2025.07.18
17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
2025.07.18
16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
2025.07.18
13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2025.07.18
10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
2025.07.18
05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
2025.07.17
22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
2025.07.17
21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
2025.07.17
20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
2025.07.17
18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
2025.07.17
11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
2025.07.17
06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
2025.07.16
23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
2025.07.16
23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Лютий
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лютий
Лютий
Як же дружина хотіла цю дитину! Як мріяла про неї! Скільки сил було витрачено на те, аби виносити довгоочікуване щастя. Тричі вагітність закінчувалася викиднем. Ми моталися від клініки до клініки, витрушуючи останні копійки на те, аби отримати бодай один шанс на втілення мрії. І коли десять років зусиль, здавалося, так і закінчаться нічим — сталося диво: вагітність пройшла нормально.
Дружина захотіла, аби на пологах був присутнім я. Родичі порадили аби пологи проходили в одній з приватних клінік Києва, яка знаходиться одразу за кафедральним собором. Сказали, що там чудове обслуговування, стовідсоткова гарантія безпеки.
Заплатили двісті доларів в перерахунку на українські гривні, отримали чек і почали готуватися до щасливої події. Коли надійшов час - жінка терміново виїхала до клініки, Я ж приїхав туди увечері, після роботи. Заходжу в фойє, а дружина все ще сидить в приймальному відділенні.
- Чому жінка досі не в в палаті? - питаю адміністратора.
- Ви розумієте,- потрібно підготувати палату, прибрати за пацієнткою, що виписалася.
- Три години метете віником павуків на стелі? А чи не задовго? А ну показуйте палату, до якої хочете покласти мою дружину,- кажу персоналу і взувши бахіли та вдягнувши на ходу медхалат прямую до ліфта.
- Не маєте права! Це — режимний об’єкт! - кричить адміністратор.
- Маю право,- одказую. - Ось чек про сплату грошей, а ось моє посвідчення депутата Верховної ради, - кажу ошелешеній медпрацівниці і тицяю під носа посвідченням. Вона не вчитувалася, що то не депутатське, а помічника-консультанта. Але повірила на слово, заметушилася.
- Одну хвилинку, зараз все зробимо, - злякано прошепотіла жінка і побігла вирішувати це питання.
За п’ять хвилин були вже в палаті. Прийшов черговий лікар, галопом оглянув дружину, буркнув щось обнадійливе і пішов у своїх справах.
О дев’ятій вечора почалися перейми. Прибігла санітарка і відкликала мене з палати в коридор.
- Я людина віруюча, буду молитися за вас. Але для стимуляції хорошого результату пологів потрібно доплатити лікарям. Небагато, доларів 50 вистачить.
- Гаразд, кажу,- ось вам 50 доларів але дивіться аби все було нормально.
Сестра зникла у глибинах медзакладу, а я повернувся до дружини. Перейми були настільки болісними, що дружина почала стогнати. А потім і плакати.
Робив їй масаж, шепотів заспокійливі слова, співав лагідних пісень. Це допомагало, але ненадовго. До самого ранку ми удвох пробували пережити цей важкий час, але біль став зовсім нестерпним.
- Чоловіче, а чи не можна якось притлумити цей біль, сходи до лікаря, попитай.
Вийшов у коридор і озирнувся.
- Є тут хтось? - гукаю у лікарняну тишу. - Аго-о-о-в!!!
Нікого немає, лише чути як клацає секундна стрілка настінного годинника. Бігав хвилин двадцять, допоки не надокучило і я спустився у фойє до адміністратора та роздратовано запитав:
- Де поділися лікарі? Чому нікого немає у відділенні?
- Лікар пішов до моргу, зараз повернеться.
- Якого біса поночі черговий лікар ходить до моргу? Що йому там робити? І де медсестра? Теж до моргу побігла? Чи вечеряє?
Лікар прийшов хвилин за десять, заспаний і у пом’ятому халаті.
- Можемо зробити епідуральну анестезію. Але це не зовсім безпечно для дитини. Краще вколоти заспокійливе і трохи зняти напругу м’язів. Але потрібні гроші — уколи не безкоштовні.
- Гаразд, робіть що потрібно, жінка мучається,- кажу лікареві та суну в його вогку долоню сотенну купюру.
Жінка знемагала. Мокра, виснажена, вона вже навіть стогнати не могла, а якось моторошно скавучала. Знову пішов до лікаря. Відкрив двері його кабінету, а той хропе на дивані.
- Вставайте, робіть ще один укол, жінці зле. Але краще готувати її до кесаревого розтину. Самотужки вона навряд чи народить.
- Ви що, - лікар, аби давати такі рекомендації? Під час перших пологів перейми можуть іти до дванадцяти годин.
- Ви мене пробачте, шановний, але навіть я бачу, що жінка народити сама не може.
- Зроблю ще один укол, а далі побачимо. І давайте гроші одразу. Сподіваюся, що вони у вас є.
- Є, не хвилюйтеся. Ось, беріть, - простягую йому сотенну купюру.
Другий укол допоміг, але ненадовго. Знову біжу до лікаря.
- Йде чотирнадцята година переймів. Може дитина вже плаває в міконії, отруюється потроху, а ви тут чекаєте, коли прийде нова зміна? - ледь не кричучи звертаюся до нього.
Почався ранковий огляд в палаті, прийшов професор, оглянув дружину і кинув черговому лікарю:
- Негайно робити кесарів розтин!
Дружину повезли в операційну, а я став під її дверима і заплющив очі.
- Підійшла санітарка і каже:
- Чоловіче, аби все пройшло як слід — потрібно лікарям трішки заплатити.
- П’ятдесят доларів? - з іронічною посмішкою запитав я.
-Так! А звідки ви знаєте?
- Я ж учора вам вже давав гроші. Невже забули?
- Сьогодні теж треба, бачте — термінова операція? Лікарі працюють як каторжні. А я за вас молитимуся.
- Ось, шановна, беріть, - і даю їй ще 50 доларів.
Санітарка подякувала і хутко зникла у нутрощах клініки.
А я чекаю коли закінчаться муки моєї дружини та почую голос новонародженої дитини. Але як не дослухаюся — глухо.
Через годину вийшов професор і тихо мовив:
- Ваша дитина народилася неживою. Ми її одкачали і повезли в інтенсивну терапію. Зараз вона лежить під “ковпаком”.
- А яка причина таких невдалих пологів? Затрималися з “кесаревим” розтином чи якась вроджена вада?
Лікар опустив погляд і буркнув:
- Ще не розібралися. Причину знайдемо з часом. А ви можете побачити дитину тільки увечері. Зараз ще не можна. Тому йдіть на роботу.
- А з дружиною поговорити можна?
- Пізніше. Вона теж після операції надто втомлена, їй дали заспокійливе.
Тієї днини відбувалася конференція блоку “Наша Україна” з висунення кандидатів у народні депутати, на якій я був секретарем. Претенденти на папаху по черзі виходили до трибуни, бубоніли свої програми, обіцяли, переконували делегатів у тому, що саме вони є тими обранцями, які потрібні нашій державі, але думками я був не тут, а біля дружини та дитини. А тут була лише тілесна оболонка. Мовчки вів протокол засідання, записував туди необхідну інформацію, слухав упіввуха галасливі репліки делегатів.
Після засідання мусів сформувати пакет необхідних документів на кожного висунутого кандидата, для подальшої передачі в ЦВК та штаб блоку “Наша Україна”, поставити необхідні підписи та прошльопати печаткою. І аж тоді рвонув до клініки.
Спочатку пішов до дитини. Схилився над герметичним боксом і пильно оглянув тільце доньки. З правого боку, там де знаходиться печінка, вип“ячувалося якесь незрозуміле утворення, розміром з яблуко. Питаю в акушерки:
- Що це?
- Ваша дитина наковталася меконію та довколоплідних вод. Лікарі спізнилися з кесаревим розтином. І печінка почала відмовляти.
- Чи виживе донечка?
Нічого не сказала лікарка, промовчала. А мені захотілося заплакати. Від безсилля та розпачу.
- Йдіть, чоловіче до дружини. Тут вам робити нічого.
А з дружиною розмови не вийшло. Як тільки вона побачила вираз мого обличчя — одвернулася до стіни і завила. Стояв біля ліжка навколішках,, мовчки тримаючи її руку.
Через три доби донька відмучилася і померла. Десь з’явилася пронирлива санітарка, тицьнула мені в руку двісті гривень і вибачливо буркнула:
- Я людина віруюча, тому грошей за невдалі пологи не візьму. Буду за вас молитися. І ви моліться — Бог вам ще пошле дитину. Перехрестилися і подалася циганити гроші в наступної жертви.
Дружина лежала в лікарні, а я, отримавши урну з прахом доньки в клініці та довідку, в якій причиною смерті була вказана пневмонія, подався на Лісовий цвинтар. Розкидав глибокий сніг, роздовбав мерзлу землю праворуч від місця, де був похований батько, і синіми від холоду руками опустив у яму те, що лишилося від моєї любові.
29.03.2020р.
Як же дружина хотіла цю дитину! Як мріяла про неї! Скільки сил було витрачено на те, аби виносити довгоочікуване щастя. Тричі вагітність закінчувалася викиднем. Ми моталися від клініки до клініки, витрушуючи останні копійки на те, аби отримати бодай один шанс на втілення мрії. І коли десять років зусиль, здавалося, так і закінчаться нічим — сталося диво: вагітність пройшла нормально.
Дружина захотіла, аби на пологах був присутнім я. Родичі порадили аби пологи проходили в одній з приватних клінік Києва, яка знаходиться одразу за кафедральним собором. Сказали, що там чудове обслуговування, стовідсоткова гарантія безпеки.
Заплатили двісті доларів в перерахунку на українські гривні, отримали чек і почали готуватися до щасливої події. Коли надійшов час - жінка терміново виїхала до клініки, Я ж приїхав туди увечері, після роботи. Заходжу в фойє, а дружина все ще сидить в приймальному відділенні.
- Чому жінка досі не в в палаті? - питаю адміністратора.
- Ви розумієте,- потрібно підготувати палату, прибрати за пацієнткою, що виписалася.
- Три години метете віником павуків на стелі? А чи не задовго? А ну показуйте палату, до якої хочете покласти мою дружину,- кажу персоналу і взувши бахіли та вдягнувши на ходу медхалат прямую до ліфта.
- Не маєте права! Це — режимний об’єкт! - кричить адміністратор.
- Маю право,- одказую. - Ось чек про сплату грошей, а ось моє посвідчення депутата Верховної ради, - кажу ошелешеній медпрацівниці і тицяю під носа посвідченням. Вона не вчитувалася, що то не депутатське, а помічника-консультанта. Але повірила на слово, заметушилася.
- Одну хвилинку, зараз все зробимо, - злякано прошепотіла жінка і побігла вирішувати це питання.
За п’ять хвилин були вже в палаті. Прийшов черговий лікар, галопом оглянув дружину, буркнув щось обнадійливе і пішов у своїх справах.
О дев’ятій вечора почалися перейми. Прибігла санітарка і відкликала мене з палати в коридор.
- Я людина віруюча, буду молитися за вас. Але для стимуляції хорошого результату пологів потрібно доплатити лікарям. Небагато, доларів 50 вистачить.
- Гаразд, кажу,- ось вам 50 доларів але дивіться аби все було нормально.
Сестра зникла у глибинах медзакладу, а я повернувся до дружини. Перейми були настільки болісними, що дружина почала стогнати. А потім і плакати.
Робив їй масаж, шепотів заспокійливі слова, співав лагідних пісень. Це допомагало, але ненадовго. До самого ранку ми удвох пробували пережити цей важкий час, але біль став зовсім нестерпним.
- Чоловіче, а чи не можна якось притлумити цей біль, сходи до лікаря, попитай.
Вийшов у коридор і озирнувся.
- Є тут хтось? - гукаю у лікарняну тишу. - Аго-о-о-в!!!
Нікого немає, лише чути як клацає секундна стрілка настінного годинника. Бігав хвилин двадцять, допоки не надокучило і я спустився у фойє до адміністратора та роздратовано запитав:
- Де поділися лікарі? Чому нікого немає у відділенні?
- Лікар пішов до моргу, зараз повернеться.
- Якого біса поночі черговий лікар ходить до моргу? Що йому там робити? І де медсестра? Теж до моргу побігла? Чи вечеряє?
Лікар прийшов хвилин за десять, заспаний і у пом’ятому халаті.
- Можемо зробити епідуральну анестезію. Але це не зовсім безпечно для дитини. Краще вколоти заспокійливе і трохи зняти напругу м’язів. Але потрібні гроші — уколи не безкоштовні.
- Гаразд, робіть що потрібно, жінка мучається,- кажу лікареві та суну в його вогку долоню сотенну купюру.
Жінка знемагала. Мокра, виснажена, вона вже навіть стогнати не могла, а якось моторошно скавучала. Знову пішов до лікаря. Відкрив двері його кабінету, а той хропе на дивані.
- Вставайте, робіть ще один укол, жінці зле. Але краще готувати її до кесаревого розтину. Самотужки вона навряд чи народить.
- Ви що, - лікар, аби давати такі рекомендації? Під час перших пологів перейми можуть іти до дванадцяти годин.
- Ви мене пробачте, шановний, але навіть я бачу, що жінка народити сама не може.
- Зроблю ще один укол, а далі побачимо. І давайте гроші одразу. Сподіваюся, що вони у вас є.
- Є, не хвилюйтеся. Ось, беріть, - простягую йому сотенну купюру.
Другий укол допоміг, але ненадовго. Знову біжу до лікаря.
- Йде чотирнадцята година переймів. Може дитина вже плаває в міконії, отруюється потроху, а ви тут чекаєте, коли прийде нова зміна? - ледь не кричучи звертаюся до нього.
Почався ранковий огляд в палаті, прийшов професор, оглянув дружину і кинув черговому лікарю:
- Негайно робити кесарів розтин!
Дружину повезли в операційну, а я став під її дверима і заплющив очі.
- Підійшла санітарка і каже:
- Чоловіче, аби все пройшло як слід — потрібно лікарям трішки заплатити.
- П’ятдесят доларів? - з іронічною посмішкою запитав я.
-Так! А звідки ви знаєте?
- Я ж учора вам вже давав гроші. Невже забули?
- Сьогодні теж треба, бачте — термінова операція? Лікарі працюють як каторжні. А я за вас молитимуся.
- Ось, шановна, беріть, - і даю їй ще 50 доларів.
Санітарка подякувала і хутко зникла у нутрощах клініки.
А я чекаю коли закінчаться муки моєї дружини та почую голос новонародженої дитини. Але як не дослухаюся — глухо.
Через годину вийшов професор і тихо мовив:
- Ваша дитина народилася неживою. Ми її одкачали і повезли в інтенсивну терапію. Зараз вона лежить під “ковпаком”.
- А яка причина таких невдалих пологів? Затрималися з “кесаревим” розтином чи якась вроджена вада?
Лікар опустив погляд і буркнув:
- Ще не розібралися. Причину знайдемо з часом. А ви можете побачити дитину тільки увечері. Зараз ще не можна. Тому йдіть на роботу.
- А з дружиною поговорити можна?
- Пізніше. Вона теж після операції надто втомлена, їй дали заспокійливе.
Тієї днини відбувалася конференція блоку “Наша Україна” з висунення кандидатів у народні депутати, на якій я був секретарем. Претенденти на папаху по черзі виходили до трибуни, бубоніли свої програми, обіцяли, переконували делегатів у тому, що саме вони є тими обранцями, які потрібні нашій державі, але думками я був не тут, а біля дружини та дитини. А тут була лише тілесна оболонка. Мовчки вів протокол засідання, записував туди необхідну інформацію, слухав упіввуха галасливі репліки делегатів.
Після засідання мусів сформувати пакет необхідних документів на кожного висунутого кандидата, для подальшої передачі в ЦВК та штаб блоку “Наша Україна”, поставити необхідні підписи та прошльопати печаткою. І аж тоді рвонув до клініки.
Спочатку пішов до дитини. Схилився над герметичним боксом і пильно оглянув тільце доньки. З правого боку, там де знаходиться печінка, вип“ячувалося якесь незрозуміле утворення, розміром з яблуко. Питаю в акушерки:
- Що це?
- Ваша дитина наковталася меконію та довколоплідних вод. Лікарі спізнилися з кесаревим розтином. І печінка почала відмовляти.
- Чи виживе донечка?
Нічого не сказала лікарка, промовчала. А мені захотілося заплакати. Від безсилля та розпачу.
- Йдіть, чоловіче до дружини. Тут вам робити нічого.
А з дружиною розмови не вийшло. Як тільки вона побачила вираз мого обличчя — одвернулася до стіни і завила. Стояв біля ліжка навколішках,, мовчки тримаючи її руку.
Через три доби донька відмучилася і померла. Десь з’явилася пронирлива санітарка, тицьнула мені в руку двісті гривень і вибачливо буркнула:
- Я людина віруюча, тому грошей за невдалі пологи не візьму. Буду за вас молитися. І ви моліться — Бог вам ще пошле дитину. Перехрестилися і подалася циганити гроші в наступної жертви.
Дружина лежала в лікарні, а я, отримавши урну з прахом доньки в клініці та довідку, в якій причиною смерті була вказана пневмонія, подався на Лісовий цвинтар. Розкидав глибокий сніг, роздовбав мерзлу землю праворуч від місця, де був похований батько, і синіми від холоду руками опустив у яму те, що лишилося від моєї любові.
29.03.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію